Вадим Сухаревський /Олена Волицька
Категорія
Війна
Дата

Бачиш – стріляй. Вадим Сухаревський – новий заступник головнокомандуючого. Історія полковника ЗСУ, який першим прийняв бій із РФ

Полковник Вадим Сухаревський командує 59‐ю окремою механізованою бригадою Фото Олена Волицька

З березня 2022‐го полковник Вадим Сухаревський командує 59‐ю окремою механізованою бригадою. 10 лютого Володимир Зеленський призначив його заступником головнокомандуючого ЗСУ. Сфера його відповідальності – це безпілотні системи і розвиток застосування дронів. Якими уроками лідерства він керується? Стаття з грудневого номера Forbes 2023 року

Інвестувати? Почекати? Продавати? Війна змінює все, крім обов’язку лідера приймати виважені рішення. Вже 30 травня 40+ спікерів поділяться досвідом на Першій щорічній конференції про фінанси, інвестиції та економічне зростання. Купуйте квиток за посиланням.

Коли почалася війна Росії проти України? Зрозуміло, не 24 лютого 2022 року, але коли саме? Серед ветеранів АТО заведено вважати цією датою перший випадок, коли боєць ЗСУ, захищаючи країну, відкрив вогонь на ураження. Це сталося під Слов’янськом 13 квітня 2014‐го. Стріляв старший лейтенант Вадим Сухаревський, якому було 29 років.

З березня 2022‐го полковник Сухаревський командує 59‐ю окремою механізованою бригадою. Ось декілька уроків його лідерства.

Відвага ротного

13 квітня 2014 року на околицях Слов’янська, біля села Семенівка, зібралася група спецпризначенців СБУ та рота десантників 80‐ї бригади ЗСУ.

Напередодні група бойовиків під командуванням Ігоря Гіркіна захопила відділення міліції у Слов’янську. Але комбриг Віктор Копачинський, як згадували бійці, наказав не стріляти. Стрілянина на Майдані два місяці тому призвела до арешту міліціонерів, пояснював він. Повторювати цей досвід він не хотів.

Близько дев’ятої ранку на галявину, де зібралися бійці, виїхав позашляховик. Кілька бойовиків з автоматами вистрибнули з машини та відкрили вогонь по СБУшниках. З лісу почалася стрілянина в бік десантників.

Сухаревський сидів у БТРі на командирському місці поруч із навідником Олегом Гопяком.

– Х*лі дивишся? *баш! – сказав Сухаревський.

– З якого кулемета? – перепитав Гопяк.

У звичайному БТРі кулеметів два – калібру 14,5 та 7,62.

– З обох!

Ті кулеметні черги стали першими пострілами ЗСУ в російсько‐українській війні.

Бойовики відступили. Загинув водій СБУ капітан Геннадій Біліченко, кілька офіцерів дістали важкі поранення. «Це був ніякий не подвиг, – згадував Андрій Дубовик, який тоді був підполковником «Альфи». – Ми просто потрапили під обстріл бандитів, я навіть не встиг зайняти зручне місце для оборони». Його теж було поранено. Якби не реакція Сухаревського, Дубовика та решту бійців СБУ, як зручну мішень, легко б добили «гіркінці».

Для росіян це була несподіванка. Коли за кілька тижнів бійці Сухаревського захопили в полон першого росіянина, той здивовано запитав:

– Кто вы?

– Вооруженные силы Украины, ВДВ, – відповів Сухаревський.

– Нам сказали, в Украине армии нет.

Рота Сухаревського відбивала атаки на блокпостах під Слов’янськом, вела бої на Луганщині. Командування знало, що на його бійців можна покластися.

Сухаревський командував ротою вже четвертий рік, під його керівництвом прослужило чотири призови новобранців. «Завжди тримав своїх десантників у формі, проводив виснажливі тренування», – розповідає головний редактор «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов. «Я завжди казав: десантник відпочиває, коли біжить», – згадує Сухаревський.

Інша його улюблена фраза – «Де рюкзак, там і дім». Десантник у повному бойовому спорядженні має подолати смугу перешкод, пробігти кілька кілометрів, евакуювати пораненого. А ще – марш‐кидки, ночівля у спальниках на висоті 1600 м. Одне з таких виснажливих тренувань Сухаревський провів у березні 2014‐го.

У липні його десантники разом із батальйоном «Айдар» відбили атаку переважаючих сил ворога на село Георгіївка біля Луганська, захистивши шляхи комунікації ЗСУ. В тому бою поруч із десантниками Сухаревського атаку противника відбивали й добровольці «Айдару». «Дуже смілива людина, – згадує про Сухаревського колишній командир роти «Айдару» Ігор Лапін на псевдо Зола. – Якщо інакше казати, у нього проблеми із задньою передачею. Буде наказ стояти – він стоятиме до кінця, нікуди не зрушить».

Під час бою Сухаревський дізнався, що підрозділи, які були разом із ним у селі, отримали наказ залишити позиції.

Доброволець «Айдару» Євген Дикий запам’ятав, як Сухаревський запитав по рації: «Ви теж линяти зібралися?». І додав: «Усі мої залишаються на позиціях!».

«Якщо ви на позиціях, ми також залишаємося!» – відповів Дикий. Пізніше він дізнався, що в загоні Сухаревського лишилося вісім боєздатних бійців.

17 серпня біля села Красне в Луганській області три кулі влучили в бронежилет Сухаревського, одна – в ногу. Після вибуху гранати він втратив свідомість і був евакуйований з поля бою.

Полковник Вадим Сухаревський разом із морпіхами 503-го батальйону морської піхоти під час навчань, літо 2021 року /Віктор Залевський, штаб сержант 59 бригади

Полковник Вадим Сухаревський разом із морпіхами 503-го батальйону морської піхоти під час навчань, літо 2021 року Фото Віктор Залевський, штаб сержант 59 бригади

Хист комбата

Сухаревський не мріяв про кар’єру військового. Коли настав час проходити строкову службу, вирішив: якщо вже служити, то по‐справжньому, аби отримати належну підготовку. «Коли потрапив до десантури, зрозумів, що це моя стихія», – згадує він. Зі списку, що йому надали, обрав позивний Борсук.

Полковник багато жартує та заразливо сміється. До підлеглих звертається на «ти», переважно – «друже» чи «брате», але є прихильником чіткої субординації. Найсуворіші покарання – «аватарам», що пиячать чи дозволяють собі хильнути зайву чарку. П’яничка із доступом до зброї – небезпека не для ворога, а для своїх.

У 2016‐му Сухаревський очолив 503‐й батальйон морських піхотинців, на той час – проблемний. Одразу після призначення без розмов звільнив кілька десятків «аватарів».

Чистки стали холодним душем для решти батальйону. Морпіхи зрозуміли, що прийшов лідер, який швидко приймає жорсткі рішення. Девізом батальйону стала фраза, яку Сухаревський кричав навіднику під Слов’янськом. У літературній версії Бутусова, який товаришував із морпіхами: «Бачиш – стріляй».

Позбутися баласту недостатньо, треба зібрати найкращих. До батальйону почали запрошувати контрактників. Співбесіди Борсук проводив особисто. Ось типові запитання: «Для чого прийшов до морської піхоти? Що ти про неї знаєш? Що вмієш як боєць?». Були й світоглядні запитання: «Чого ти хочеш від життя? Яка твоя ціль?». Комбатові було важливо чути не лише слова, а й інтонації.

«Якщо я бачу, що людина не впевнена, завжди намагаюся зрозуміти справжню мотивацію, – розповідає він. – Ти прийшов по зарплату чи нищити ворога?».

Далі йшли запитання на загальну ерудицію та логіку: «Як пишеться «додому» – разом чи окремо? Столиця Великої Британії? Скільки буде 2+2х2?».

Контрактників із низькими балами в атестатах комбат теж відсіював. «Майбутні оператори дронів або артилеристи повинні вміти рахувати, працювати на складній техніці, – пояснює Сухаревський. – Це про якість того, чим ми насичуємо Збройні сили».

Із 10 кандидатів співбесіду проходили двоє. Вітаючи нового бійця, комбат ділився з ним відчуттям місії: «Сьогодні ти зробив вибір, приєднався до морської піхоти. Ти борешся з ворогом і пишеш історію країни. І робиш це своїми потом і кровʼю».

Техніки співбесід Сухаревський навчився від взводного, коли починав службу в десанті. «Так він відбирав бійців у розвідку», – каже Борсук.

У кожного підрозділу мають бути свої традиції, вважає Сухаревський. Це згуртовує бійців. У 2018 році в Маріуполі, а потім в Одесі він організовував новорічні бали. Офіцери ходили на уроки полонезу та вальсу, аби в білих кітелях разом із дружинами у бальних сукнях відсвяткувати Новий рік.

Навчання для новобранців було жорстким і виснажливим. Комбат керував вишколом з намету під Урзуфом на узбережжі Азовського моря. «На війні не буде зручних ситуацій, – пояснював він. – Вона не вибачає тим, хто не вміє реагувати на обставини. Ворог не дасть комфортних умов, варто одразу розраховувати на найскладніше».

Метод «жорсткої любові» спрацював. Майже розвалений батальйон став зразковим. Морпіхи Сухаревського тримали оборону на сході від Маріуполя. «Батальйон якісно працював у своїй смузі», – згадує підполковник Сергій Богатирьов.

У 2017–2018‐х його розвідники працювали в зоні ООС, зокрема в зоні відповідальності 503‐го батальйону. «Грамотний командир, який вимагає віддачі від бійців, але й дає їм відпочивати», – каже він про Сухаревського. «Він розуміє, що головною цінністю підрозділу є його бійці – навчені, вдягнені, озброєні, підготовані до будь‐яких сценаріїв», – додає ексміністр оборони Олексій Резніков.

18 червня 2022 року президент Володимир Зеленський підписав указ про нагородження Вадима Сухаревського званням Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (фото пресслужби Офісу президента України) /Офіс президента України

18 червня 2022 року президент Володимир Зеленський підписав указ про нагородження Вадима Сухаревського званням Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (фото пресслужби Офісу президента України) Фото Офіс президента України

Шлях комбрига

Сухаревський не вірив у повномасштабний напад. Як і більшість побратимів, він чекав на загострення в зоні ООС, а не зухвалий марш ворога на Київ та бомбардування житлових будинків, лікарень і шкіл.

Початок великої війни він зустрів начальником штабу 35‐ї бригади морської піхоти. Але дуже скоро один із найкращих і найдосвідченіших командирів ЗСУ, як характеризує Сухаревського Бутусов, пішов на підвищення.

Наприкінці березня 2022‐го його призначили командиром 59‐ї бригади. Перед вторгненням її основні підрозділи були розташовані в Олешках під Херсоном. Вони потрапили в оточення та зазнали великих втрат. Сухаревський прийняв під командування рештки бійців, яким вдалося вирватися з оточення.

«Перше, що я зробив – почав примушувати всіх нормально закопуватися та облаштовувати якісну оборону», – пригадує він. Далі було, як із батальйоном морської піхоти у 2016‐му. «На першому етапі довелося приймати багато вольових рішень», – розповідає комбриг. Пияцтво, недисциплінованість, відсутність поваги з боку бійців – два комбати і кілька офіцерів «злетіли» з посад.

Сухаревський пригадує, як перевіряв стан справ на бойових позиціях. Боєць не пропустив свого ротного на опорний пункт біля лінії фронту – він просто не знав його в лице. «Це означає, що ротний ніколи не був на бойових позиціях, це абсолютно неприпустимо», – пояснює комбриг жорсткість власних рішень.

Не всім офіцерам це подобалося. «Були дзвінки у Генеральний штаб із проханням забрати «свого й*бнутого морпіха», – пригадує Сухаревський. Але він продовжив гнути свою лінію. «Морських піхотинців я з вас не зроблю, але принаймні річкових – точно», – жартував він.

Бували комічні ситуації. Спілкується якось Сухаревський у бліндажі з бійцями, розпитує про поточні справи, аж раптом хтось питає:

– А ти хто взагалі?

– Командир бригади.

– Ого!

На бійців, які нещодавно були мобілізовані та тримали позиції «на нулі», це справило велике враження. Решта, які служили давно, багато чули про Борсука, який зробив перший постріл, пройшов безліч боїв в АТО і створив ефективний батальйон морської піхоти. Кілька офіцерів – його побратими та товариші по службі за минулі роки. «Зараз у мене 100% комбатів, яким я довіряю», – говорить Сухаревський.

Бригада звільняла Херсон. 14 листопада 2022 року саме полковник Сухаревський із 30 бійцями були запрошені піднімати національний прапор у звільненому Херсоні у присутності Володимира Зеленського. «Командування віддячило нам за бойову роботу», – пояснює комбриг.

Окрема механізована бригада – команда з кількох тисяч людей. Робочий день Сухаревського починається о 5:30 із доповідей від комбатів та заступників по оперативній ситуації на фронті. О 6:00 він сам доповідає старшому генералу. Планування операцій, розбір боїв, забезпечення боєкомплектом, поїздки на лінію фронту… 

Лягає спати після півночі. Телефон тримає поруч. Однієї мотивації мало. За наказом Сухаревського бійці організували власне виробництво та ремонт FPV‑дронів. «Боєприпаси для FPV‑дронів, для Mavic, для дронів літакового типу – все це ми робимо самі», – розповідає комбриг. Окрема історія – власне виробництво наземних дронів, які займаються мінуванням на глибині 4–8 км.

За словами Сухаревського, його бійці забезпечують дронами вісім інших бригад. З листопада 2022‑го бригада веде важкі бої на донецькому напрямку. Вона не поступилася жодним метром землі, ба більше – посунула ворога на кілька кілометрів.

Будинок у Маріуполі, де з родиною жив комбат Сухаревський, знищено росіянами. Він тримає оборону на Сході та мріє повернутися додому. «Милуємося краєвидами Донецька, який, сподіваюся, скоро повернеться в лоно української державності», – говорить з усмішкою командир.

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні