Компанії чекають на повернення співробітників з фронту. Реінтеграція не буде простою, але вона варта зусиль. Ветерани вмітимуть керувати людьми, ухвалювати складні рішення і нести відповідальність.
Сергій Позняк, 48, усе життя займався бізнесом. Він фінансист, генеральний директор групи компаній FGK Financial та член CEO Club. А ще – голова Асоціації підприємців – ветеранів АТО та снайпер. «Снайпери вміють зосереджуватись і чекати, а в потрібний момент – зібратись і діяти», – каже він.
Головна навичка, яку дала армія Позняку, – називати речі своїми іменами. Ціна брехні на війні – життя. «Наш командир каже: виконав – доповів, не виконав – доповів обовʼязково», – згадує Позняк. Це правило він впроваджує у бізнесі: недомовки вповільнюють процеси.
«Ветерани – більш дисципліновані люди із чітким розумінням ієрархії, здатні на командну роботу», – каже очільниця департаменту комунікацій та сталого розвитку Starlight Media Яна Гончаренко. Вона побачила це, досліджуючи іноземний досвід адаптації ветеранів у пошуку ефективних інструментів.
Ось конкретний приклад. Керівник проєкту поставив команді задачу. Наприкінці робочого дня співробітники підвелися й залишили офіс. «Єдина людина, яка залишилася до виконання завдання, – колишній військовий, що звик до фокусу на результаті», – описує Гончаренко.
Наївно сподіватися, що всі ветерани стануть топпер-формерами. За прогнозами Мінветеранів, після перемоги до мирного життя повернеться приблизно 3 млн військових. Всі вони різні. Головна порада Івони Костиної – розпитувати ветеранів, чому вони навчились та як оцінюють свої навички. Костина керує благодійною організацією Veteran Hub.
За стереотипною асоціацією, військовий – сильний, ветеран – слабкий, йому потрібна допомога та реабілітація, каже Костина. Це не так. Здебільшого ветерани інтегруватимуться в колективи як і будь-яка людина з унікальним досвідом.
«Не треба дивитися на ветерана як на «особливого», – попереджає Позняк. – Він героїчна фігура, не скорботна».
HR замислилися про повернення людей, щойно почалася мобілізація, каже Олена Бондар, директорка консалтингової компанії Wellbeing Company, що розробляє програми підтримки співробітників та їхніх родин. 3 вересня запитів стає дедалі більше. Наразі Бондар бачить хвилю, особливо у великих компаніях.
«Із фронту повернуться інші люди, відмінні від тих, котрі йшли на війну», – попереджає вона.
Відзначити найкращих. У березні Veteran Hub вручили премію «Дружні до ветеранів» компаніям, що готові змінюватись, аби створити комфортне для військових середовище
Попередня робота
«У мене відчуття, що ми вже не встигаємо», – каже Яна Гончаренко зі Starlight Media. Медіагрупа працює над програмою адаптації ветеранів з початку 2023 року. Команда досліджувала проблеми, з якими зіштовхувалися ветерани АТО, та дивилась інтерв’ю з бійцями. Найбільше у пам’ять Гончаренко врізалися слова: «Головне, до чого треба готуватися, – цивільні забудуть про нас, щойно ми знімемо форму».
«Наша мета в тому, щоб цього не сталося», – каже Гончаренко. У Starlight Media чекають на повернення 65 осіб. Перший крок – підготувати середовище. «Підтримуючи сім’ю воїна, роботодавець підтримує його самого, – каже Костина з Veteran Hub. – Військовий знає: поки він служить, про його родину дбають. Це зберігає лояльність до компанії».
Партнерки військових часто не розуміють, коли він приїде у відпустку чи на вихідні, додає Костина. Її чоловік, ветеран АТО, нині на фронті. «Якщо компанія зможе надати жінці відгул без попередження, – це дієва підтримка, яка практично нічого не коштує», – каже вона.
У Starlight Media формують спільноту сімей ветеранів. Таку необхідність побачили, коли дружини почали питати, що робити, якщо чоловік не виходить на зв’язок. «Цінно, коли дружина іншого воїна може відповісти – в мене так було мінімум тричі, – каже Гончаренко. – Він був на завданні без зв’язку. Не хвилюйся і візьми номери телефонів дружин побратимів».
Підготовки потребують і колеги. У Starlight Media планують тренінг для лідерів компанії. Зокрема там виступлять і ветерани: розкажуть, що допомагає їм адаптуватися на роботі. «Аналітика оживе у реальних людях», – сподівається Гончаренко.
Програму тренінгів запустили у Ferrexpo. Із майже 10 000 співробітників компанії служать 700. Команді пояснюють, із якими станами може стикатися ветеран, як не провокувати конфлікти або грамотно виходити з них. Кожен у колективі має вміти фіксувати початок флешбеку – спогаду про травматичну подію, яку ветеран ніби переживає знову, впізнати його та діяти.
Взаємини у команді для Ferrexpo – питання безпеки. «Виробництво сповнене гучних несподіваних звуків, – пояснює директорка з управління персоналом та побутом компанії Анна Адом. – Важливо своєчасно відстежувати зміни стану людини. Помилка може коштувати дорого».
Повернувшись, ветерани перевинаходитимуть стосунки – в родинах, із друзями, командами, каже Бондар. Вона радить звертати увагу на комунікаційну складову адаптації і вчитися заздалегідь.
Компанії часто запитують у Veteran Hub, як говорити з людьми, що повернулися з армії. «Радьтесь із ветеранами», – відповідає Костина. Але є категорія тем, щодо яких навіть радитися не треба. «Скільки людей ти вбив?» – людина не повинна чути таких запитань на роботі», – каже Гончаренко.
«Не треба дивитися на ветерана як на «особливого», – попереджає Позняк. – Він героїчна фігура, не скорботна». Фото з особистого архіву
Співробітник IT-компанії SoftServe Владислав Безручко, який нещодавно повернувся з фронту, радить не обговорювати поруч із військовими, як уникнути призову. «Багато хлопців різко на це реагують, – каже він. – Особливо ті, хто пройшов Бахмут».
На тренінгах із чутливих співбесід Starlight Media навчають HR принципів спілкування. Менеджери не мають форсувати розмову, якщо ветеран узагалі не говорить про армію. «Чи маємо ми ставити запитання про полон, коли людина дала зрозуміти, що не хоче про це говорити? – каже Гончаренко. – Звісно, ні».
Ядро «ветеранської» стратегії Ferrexpo – служба підтримки, що досліджуватиме програми допомоги військовим. «Команда розумітиме проблему співробітника та шукатиме рішення – наші, благодійні або державні», – каже Адом. Вона також відповідатиме за навігацію у бюрократичних лабіринтах, перенавчання та профорієнтацію.
Головний виклик для Адом – реінтеграція ветеранів у робоче середовище. В першу чергу йдеться про людей з інвалідністю. Декілька співробітників Ferrex втратили кінцівки.
«Поранених дуже багато, – каже Позняк. – Тим, хто у візках та на милицях, складно». У листопаді 2022-го він наступив на міну під час штурму в районі Кремінної. Втратив ногу. Пересувається на милицях і чекає на протезування.
Позняк наголошує: людині з інвалідністю треба створити умови, але не ставитися до неї як до неповноцінної. «Коли мені пропонують допомогу, я жартома відповідаю, що і сам можу вам допомогти», – каже він.
Електромеханік «Укрзалізниці» Віталій Юрченко (прізвище змінене з міркувань безпеки. – Forbes) – ветеран АТО. Після 24 лютого служив у ЗСУ. Дістав поранення, лікарі ампутували гомілку.
Сергій Позняк, 48, усе життя займався бізнесом. Він фінансист, генеральний директор групи компаній FGK Financial та член CEO Club. А ще – голова Асоціації підприємців – ветеранів АТО та снайпер. «Снайпери вміють зосереджуватись і чекати, а в потрібний момент – зібратись і діяти», – каже він. Фото з особистого архіву
Завдання електромеханіка – обслуговувати і ремонтувати пристрої та проводити електротехнічні вимірювання, каже директорка департаменту соцполітики УЗ Ольга Безпалько. Людині з протезом незручно пересуватись коліями чи виробничими ділянками. Компанія вирішила: частину приладів звозитимуть Юрченку до офісу.
3 близько 230 000 співробітників УЗ воює понад 10 000. 349 демобілізовані і повертаються до роботи. «20% поранених, з якими ми на звʼязку, отримують інвалідність, – каже Безпалько. – За цією логікою у штаті може бути близько 2000 людей з інвалідністю». Мінекономіки прогнозує, інвалідність дістане майже 600 000 ветеранів.
В УЗ багато професій, яких більше не існує на ринку, як-от монтери колій. Якщо компанія не поверне ветерана на роботу, він може не влаштуватися за спеціальністю взагалі. Аби цього не допустити, УЗ шукає можливості для працівника, що не може виконувати роботу у своєму структурному підрозділі. Перевчити, обрати сусідню філію або навіть змінити місто роботи, якщо він готовий до переїзду.
Перший дотик
Повернення з фронту Костина з Veteran Hub порівнює із переїздом за кордон. «Усе довкола інакше, – каже вона. – Треба розібратися, де купувати їжу, куди звертатися по медичну допомогу, до якої школи ходять твої діти».
3 більш як 2000 мобілізованих працівників компанії МХП повернулось понад 100. В програмі реінтеграції компанії є спеціалісти, що відповідають за першу зустріч ветерана на підприємстві. Зокрема, допомагають із проходженням медичного чекапу в комфортних умовах.
Не завжди ветеран одразу налаштований на контакт. Для повернення потрібен час, каже Костина. «Те, що здається проблемами, – нормальне продовження змін, які проходить людина», – додає вона.
Якщо співробітник МХП не готовий пройти онбординг і приступити до роботи, йому дають час відпочити та пропонують постійний звʼязок з командою програми реінтеграції «МХП Поруч».
«Спочатку багато ветеранів хочуть, щоб їм дали звикнути до цивільного життя, – підтверджує Гончаренко зі Starlight Media. Компанія надає колишнім воїнам право на три місяці гнучкого графіку після виходу на роботу. В них бувають проблеми зі сном, концентрацією, складність у побудові графіку, каже Костина. Але є й ті, що просять більше роботи, аби швидше адаптуватися.
«Поранених дуже багато, – каже Позняк. – Тим, хто у візках та на милицях, складно». У листопаді 2022-го він наступив на міну під час штурму в районі Кремінної. Втратив ногу. Пересувається на милицях і чекає на протезування. Фото з особистого архіву
Перші потреби ветерана після повернення – вирішення юридичних питань та турбота про фізичне і ментальне здоровʼя, каже директорка з питань захисту здоровʼя і безпеки співробітників у МХП Олена Бойченко. «Якщо людина хворітиме, ми плануємо шукати медичні заклади та санаторії для реабілітації», – каже вона.
У медично-санітарній частині Ferrexpo з лютого 2022 року пройшли відновлення близько 400 воїнів із різними травмами: мінно-вибуховими, осколковими пораненнями та відкритими переломами. Це допомогло уявити, з чим доведеться працювати після повернення співробітників.
Що робити, якщо ветеранові потрібно протезування? Starlight допомагають зі зборами центру «Незламні», де виготовляють і встановлюють протези. «Будемо так само збирати на допомогу нашим ветеранам», – каже Гончаренко.
Окремий напрям роботи УЗ – створення реабілітаційного центру на базі власного медичного закладу. «Спілкуючись із військовими, ми помітили: окрім гострих випадків, часто виникає потреба у додатковому відновленні», – каже Безпалько. Цільова аудиторія найближчі два роки – військові, військові залізничники й ті, хто травмувався на роботі.
Компаніям бракує фахівців, які працюють із гострими психологічними травмами, каже Адом з Ferrexpo. «Знайти спеціалістів та розробити програму буде складно, особливо з огляду на скажений попит на їхні послуги», – додає вона.
Starlight Media знайшла сервіс, що працює саме з клієнтами із бойовим досвідом, та не обмежує кількість сплачених нею сесій. Наступний етап після повернення з фронту – запит на рутину, каже Костина. У цей момент людина повертається до активної роботи.
Кожен ветеран в ІТ-компанії ЕРАМ після виходу отримує листа з розповіддю про те, що відбувалось за час його відсутності та як бізнес допомагав країні. «Це актуалізує знання про компанію», – каже директорка з розвитку талантів в «EPAM Україна» Наталя Колядко.
Чого очікують від працедавця самі воїни? На думку Безручка із SoftServe, ветеранам варто допомогти відновити втрачені навички. Наприклад, провести тренінги для програмістів та розказати, що змінилося в індустрії. «Я рік не говорив англійською, – каже він. – Це відчутно».
У своїх новинах телеканали Starlight Media розповідають про колег, які служать. В одному з випусків ішлося про військового, який проходив реабілітацію після чергової контузії та завітав до офісу Starlight Media. «Відкрив ноутбук, подивився на програму, в якій монтував щодня, і сказав: здається, я забув, як це робити», – описує Гончаренко.
Компанія запускає освітню програму для ветеранів: туди інтегрують індивідуальні запити та загальні теми. «Важливою буде фінансова грамотність, – наводить приклад Гончаренко. – Людина звикла по-іншому керувати грошима, ніж у цивільному житті».
Адаптуватись може допомогти ментор. Костина наводить метафору, яку винайшов її знайомий ветеран: ідеш мінним полем, але на два кроки перед тобою хтось є. Завдання ментора, за Костиною, просте: бути другом та допомогти розібратись, як усе працює.
Допомогти повернутись. Veteran Hub презентують перекладені протоколи лікування, розроблені міністерством у справах ветеранів США та міноборони США. Фото надано пресслужбою Veteran Hub
Перевинайти себе
До війни Безручко більш за все любив розв’язувати технічні задачі. Під час служби йому потрібно було активно комунікувати та організовувати роботу групи. «З’явилося більше бажання працювати з людьми», – каже він. Тепер Безручко працюватиме над системою технічного оцінювання працівників на новій посаді.
Після перших періодів адаптації ветеран перевинаходить себе та приміряє нові ролі. «Добре, коли компанія має таку програму всередині і пропонує ветеранові різні посади у різних департаментах, якщо його навички це дозволяють», – каже Костина.
Понад 40% ветеранів 2014–2021 років, за даними IREX, змінили роботу після повернення. Часто це було пов’язано з тим, що люди не відчували значущості того, що робили до війни, каже Костина.
Що робити, аби не втратити працівника? За три місяці після повернення у Starlight Media ветерани говоритимуть із HR щодо кар’єрних бажань та нових навичок. Під час вивчення американського досвіду команда побачила фокус на освіті та перекваліфікації. Наприклад, компанія Leidos запустила корпоративні курси з лідерства і професійного розвитку.
Одна зі співробітниць Starlight Media повідомила, що хоче спробувати себе на лідерській посаді після повернення з фронту. «У неї виникає запитання: якщо я керувала, коли від мого рішення залежали життя, чому не можу робити цього на цивільній посаді?» – пояснює Гончаренко.
У маршруті ветерана в МХП є зустріч із психологом, що готує демобілізованого працівника до нового сприйняття себе. Співробітник МХП, якого нещодавно було демобілізовано, не міг змиритися з тим, що більше не може працювати водієм, згадує Бойченко. Команда вивчила його навички, медичні висновки і змогла знайти нову роль.
Нині ветеран уже понад два тижні обіймає нову посаду – керівника соціально-побутових приміщень. Він відповідає за всі будівлі, де відпочиває команда. «Мені нещодавно сказали, що він посміхається, – каже Бойченко. – Лідерська позиція, усвідомлення того, що від нього залежить комфорт людей, важливі».
У МХП підтримуватимуть співробітників у пошуку себе: пропонуватимуть навчання і можливість здобуття нової спеціальності. «Ветеран зможе спробувати себе у кількох нових ролях – IT, фінанси, що завгодно, – каже Бойченко. – Якщо відчує, що це не його – шукатимемо далі».
Під час одного зі штурмів Позняк із побратимами дві ночі провів у канаві без спальників у мінусову температуру. Ніколи раніше підприємець так не мерз. Військові здатні досягти високих результатів за будь-яких умов, переконався він. Головне – гарне ставлення і цікава робота з корисним результатом.
«Ветерани мають розуміти, як їхні компанії рятують світ», – каже Позняк.
Рекомендація Олени Бондар – створювати нові сенси. Спільне перевинаходження місії вимагатиме часу, але результат вартий того. «Часто людина повертається з війни більш професійною, адже армія – про відповідальність, зрілість, усвідомленість, – каже Бондар. – Трішки допомогти – і співробітник полетить як ракета».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
