Під керівництвом Арміна Паппергера німецька оборонна компанія Rheinmetall подорожчала у 18 разів від початку війни. Концерн постачає Україні бронетехніку й боєприпаси, але став мішенню російських диверсій. Bloomberg розповідає, чому його майбутнє визначатиме обороноздатність усієї Європи. Головне з матеріалу
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Гендиректор Rheinmetall AG Армін Паппергер перетворив компанію зі сплячого промислового гіганта на міжнародного оборонного лідера з доходом близько €10 млрд на рік. Компанія надсилає в Україну бронетехніку, військові вантажівки та боєприпаси, а також готується до відкриття чотирьох виробничих майданчиків в Україні.
Підпал будинку
У квітні 2024 року будинок Паппергера підпалили, коли його не було вдома. Після інциденту в мережі зʼявився анонімний лист: відповідальність за підпал взяли на себе ліві екстремісти. Вони критикували Rheinmetall за отримання прибутків від війни Росії проти України. У листі також містилася вимога звільнити з вʼязниці колишнього члена ліворадикального угруповання «Фракція Червоної армії» (RAF).
Паппергер – ключовий європейський гравець у переозброєнні України. Він купував конкурентів, наростив виробництво і публічно підтримав Україну, зустрічаючись з президентом України Володимиром Зеленським.
Після вторгнення в Україну Росія посилила гібридну війну, яка тепер включає замахи, саботаж, дезінформацію та атаки на критичну інфраструктуру. Підпал будинку Паппергера виглядає як акт залякування, пов’язаний з російськими спецслужбами, пише Bloomberg.
Паліїв не знайшли, їхня причетність залишається загадкою. Але акції Rheinmetall зросли у понад 18 разів із початку війни. Компанія стала найбільшою оборонною фірмою Європи з ринковою капіталізацією близько €81 млрд, додає Bloomberg.
Акції Rheinmetall злетіли після новин про будівництво нових заводів у січні 2025 року. Фото інфографіка Аліна Кохан
Справа про підпал так і не перейшла до суду. Прокуратура та поліція закрили її через брак доказів, хоча, за словами джерел Bloomberg, американська розвідка передавала Німеччині детальні дані про підозрюваних.
Ще до атаки уряд підвищив рівень охорони Паппергера до рівня канцлера. Тепер його цілодобово супроводжують охоронці, дім та офіс у Дюссельдорфі постійно патрулюють озброєні поліцейські. Попри це, ймовірні організатори замаху залишалися на волі щонайменше до кінця 2024 року.
Від ізоляції до впливу
Протягом років інвестори ігнорували оборонну промисловість, але тепер вона стала ключовою у глобальному оборонному циклі, каже керівник Rheinmetall Паппергер. Його компанія за два роки вклала понад €8 млрд у нові заводи й угоди, зводячи або розширюючи десять виробництв.
Донедавна Rheinmetall була аутсайдером. Після падіння Берлінського муру оборонні витрати Німеччини скоротилися, а репутація компанії залишалася затьмареною її нацистським минулим. Інвестори, які дотримувалися принципів ESG, уникали оборонної галузі, тому акції компанії падали. Дехто навіть радив відмовитися від військового напряму й зосередитися на автозапчастинах.
Фахівці вважали виробництво боєприпасів справою минулого. Однак Паппергер, який прийшов у Rheinmetall інженером у 1990-му й поступово зробив кар’єру, змінив ситуацію. Він увійшов до правління у 2010 році, а через три роки став гендиректором. За цей час Паппергер перебудував компанію, зосередивши владу в своїх руках і керуючи підприємством фактично як власним бізнесом.
«П’ять років тому Rheinmetall виглядала як компанія на схилі свого шляху, – каже редактор галузевого бюлетеня Defence Analysis Френсіс Т’юса. – Тоді ніхто б не сказав, що варто інвестувати в боєприпаси. Боєприпаси – це ж XIX століття».
155-міліметрові артилерійські снаряди виготовляють на заводі Rheinmetall. Фото Getty Images
Ще раніше Rheinmetall уклала договір із Росією на близько €120 млн для будівництва навчального центру для 30 000 військових під Нижнім Новгородом. Це відбувалося на тлі політики «змін через торгівлю» та запуску першого «Північного потоку».
Тодішній CEO Rheinmetall Клаус Ебергардт заявив одній з німецьких газет, що вважає Росію перспективним «ринком майбутнього». У Rheinmetall відмовилися коментувати Bloomberg, яку саме роль у цьому рішенні відігравав Паппергер.
Сьогодні CEO має репутацію прямої, вимогливої людини та трудоголіка. Він може надсилати робочі листи о четвертій ранку, сам ходить цехами, ставить працівникам запитання в дусі підприємця: «А якби це були ваші гроші, ви б інвестували?». Щоб налагодити контакти з клієнтами, він запрошує їх на полювання в Унтерлюсі, де Rheinmetall має найбільший у Європі приватний полігон. Там гостям іноді демонструють танк Leopard, який здатний рухатися місцевістю, утримуючи на стволі келих пива так, щоб не пролилося жодної краплі.
Переломний момент
Контракт із Росією на будівництво навчального центру для російських військових став репутаційним ударом після анексії Криму 2014 року. Уряд Німеччини заблокував проєкт, а оборонний підрозділ компанії зафіксував збитки.
Паппергер почав шукати ринки поза Німеччиною, але перспективи залишалися слабкими. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну він навіть розглядав можливість виведення компанії з біржі. Тодішня капіталізація становила близько €4 млрд.
Усе змінилося 27 лютого 2022 року, коли канцлер Олаф Шольц оголосив про Zeitenwende – переломний момент. Йшлося про €100 млрд на військові витрати для Німеччини й підвищення військового бюджету до 2% ВВП. Уже наступного дня Паппергер публічно заявив, що може поставити техніки та боєприпасів на €42 млрд, фактично претендуючи на половину фонду.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус (ліворуч), міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню (праворуч) та Армін Паппергер (у центрі) позують на фоні танка Leopard 2 A4 на заводі Rheinmetall. Фото Getty Images
Далі почалася нова ера для Rheinmetall. Компанія придбала іспанського виробника Expal Systems за €1,2 млрд, а новий міністр оборони Борис Пісторіус пообіцяв Rheinmetall замовлення. Паппергер інвестував у виробництво ще до підписання угод, і в червні 2024-го отримав найбільший контракт в історії компанії – €8,5 млрд на постачання артилерійських снарядів для Бундесверу.
Український ризик і тінь Кремля
Армін Паппергер довго вагався, перш ніж зробити крок у напрямку України. Ще у 2022 році українська сторона пропонувала Rheinmetall створити локальне виробництво, але керівництво компанії сумнівалось у безпеці. Все змінилося в березні 2023-го, коли Паппергер особисто приїхав до Києва й зустрівся з Володимиром Зеленським у його кабінеті на Банковій.
У травні 2023 року Rheinmetall підписала угоду з «Укроборонпромом». Переговори затягнулися через наполягання німецької компанії на контрольному пакеті в 51%, але наприкінці року домовленість формалізували. Спершу планувалося лише ремонтне виробництво для техніки, вже у березні 2024-го Паппергер заявив про набагато амбітніші плани. Він хотів побудувати чотири заводи з виробництва боєприпасів, військових машин, пороху та зенітного озброєння безпосередньо в країні.
Бойова машина піхоти Puma для Бундесверу у виробничому цеху Rheinmetall. Фото Getty Images
Саме в цей час з’явилися сигнали про небезпеку. Американська розвідка попередила німецькі спецслужби, що ГРУ готує замах на Паппергера. План був у стадії реалізації, і серед виконавців були вихідці з пострадянських країн, включно з громадянином Росії, за даними спецслужб.
Змова проти Паппергера була частиною ширшої російської кампанії саботажу в Європі. У Британії спалили склад із гуманітарною допомогою для України, у Польщі вогонь знищив торговий центр, у Латвії кинули коктейль Молотова у Музей окупації. В Німеччині через DHL проходили посилки з вибухівкою, замаскованою під партії масажерів, пише Bloomberg.
Один пристрій вибухнув у Лейпцигу, інший спричинив пожежу на британському складі. Це були тестові атаки перед можливими ударами по трансатлантичних рейсах, за оцінками спецслужб США.
Усі атаки мають спільну рису. Вони залишаються «нижче порогу», щоб не спровокувати відкриту військову відповідь, але цього досить для відчуття страху та політичного тиску, коментує Bloomberg.
Німеччина, де за останні десятиліття оселилися сотні тисяч росіян, стала особливо вразливою. ФСБ має велику мережу агентів і тимчасових інформаторів серед цієї діаспори, каже колишній топчиновник BND Герхард Конрад: «Їхні списки можуть налічувати сотні чи навіть тисячі імен». Після 1990-х німецька розвідка згорнула контррозвідувальні операції, але їх довелося відновити вже у 2017 році через нові потенційні загрози атак на країну.
Слабке місце Європи
Президент Росії Володимир Путін давно зафіксований на Німеччині. Саме тут він пережив розпад СРСР, проходячи службу агентом КДБ у Дрездені наприкінці 1980-х. Коли протестувальники штурмували офіс КДБ, він марно чекав наказів із Москви. Це приниження стало для нього особистим досвідом краху радянської імперії, коментує Bloomberg.
З початком повномасштабної війни Німеччина знову опинилася у фокусі Росії. У країні вибухнули шпигунські скандали, коли 2022-го заарештували офіцера BND за роботу на Росію, а згодом і його спільника. У 2023 році викрили німецького військового, який передавав секретні дані росіянам. Його засудили до трьох з половиною років в’язниці.
Погрози Кремля стали ще відвертішими. У жовтні 2024-го прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що ремонтний центр Rheinmetall в Україні є законною ціллю російських військових. «Ми вже перебуваємо під атакою Росії», – сказав канцлер Німеччини Фрідріх Мерц після одного із самітів НАТО.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц визнав, що країна вже перебуває під атакою Росії. Фото Getty Images
ЄС намагається реагувати санкціями. У грудні 2024-го під обмеження потрапили офіцери ГРУ з підрозділу №29155, відповідального за «вбивства та дестабілізаційні дії по всій Європі». Але системні труднощі залишаються, додає Bloomberg.
Жорсткі обмеження на роботу спецслужб і суворий поділ із поліцією, запроваджені після Другої світової, роблять Німеччину однією з найбільш вразливих країн Європи перед російськими диверсіями.
Замовлення на мільярди
Менш ніж за два місяці після підпалу будинку Армін Паппергер знову приїхав в Україну – цього разу на об’єкт Rheinmetall біля польського кордону. У бронежилеті та з охороною він провів кілька годин у ремонтному центрі для бронетехніки.
Він також намагається очолити консолідацію європейської оборонної промисловості, яка досі залишається роздробленою. Для цього він підписав угоди про завод боєприпасів у Литві, спільне підприємство з італійською компанією Leonardo для виробництва танків і вихід на американський ринок через купівлю Loc Performance Products за $1 млрд. Водночас спроба поглинути підрозділ Thyssenkrupp із кораблебудування зірвалася, а компанія Hensoldt активно чинить спротив його інтересу.
Головний майданчик Rheinmetall в містечку Унтерлюс перетворився на символ нового оборонного буму. Завдяки придбанню іспанської Expal і розширенню потужностей компанія прагне виробляти 1,5 млн снарядів на рік проти 70 000 – до повномасштабного вторгнення.
«У Європі Rheinmetall – імператор боєприпасного бізнесу. Вони виробляють більше за всіх і зростають швидше за всіх. Rheinmetall зараз рятує Європу», – каже Т’юса з Defence Analysis. І попит відповідно рекордний, адже обсяг замовлень у березні 2025-го сягнув €63 млрд.
Але є й виклики. Виробництво в Унтерлюсі відстає від графіка, а спільний проєкт в Україні поки що обмежився лише ремонтним центром. Нестача інженерів змушує компанію шукати нетипові способи рекрутингу. Щоб вирізнитися, компанія почала роздавати потенційним кандидатам презервативи з брендом Rheinmetall і слоганом «Безпека має значення, завжди і всюди».
Успіх чи провал Паппергера тепер визначатиме не лише майбутнє Rheinmetall, а й здатність НАТО закрити дефіцит у мільйони артилерійських снарядів, необхідних для України та самої Європи.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
