Олена Толкачова та її «Янголи» майже два роки допомагають компаніям будувати «ветеранські» програми. Одна з ключових порад, яку вони їм дають, – розвивати культуру уваги до співробітників, які повернулися з фронту, та навчитися слухати їх та їхні потреби. Що ще може зробити український бізнес, аби процес реінтеграції воїнів був максимально комфортним?
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Люди, що йдуть на війну добровільно, попрощались із життям. Вони визнають, що загинуть, що вже мертві. Думати про це таким чином допомагає прийняти страх смерті та боротись із тривогою, що супроводжує на полі бою. Ти маєш бути сконцентрованим і безстрашним, щоб бути ефективним і не шкодити побратимам.
Уявіть, як це – настільки сильно змінити світогляд. Та водночас – бути готовим пожертвувати власним життям заради спільного блага. Ветерани повертаються із фронту іншими.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
На початку великої війни спілкування із бізнесом у нас завжди починалось однаково: дайте грошей. Ми зверталися по допомогу, встановлювали контакт, і з часом компанії поверталися до нас із запитом на «ветеранські» тренінги. Такі запити відчутно почастішали у другій половині 2023 року.
Спочатку всі питали про комунікацію: як спілкуватися, щоб не образити? Далі – що робити, коли працівники, які були мобілізовані, отримали поранення і повернулися, не хочуть працювати на попередніх посадах? Так ми почали радити компаніям, як правильно працювати із ветеранами.
Починати потрібно із демонстрації уваги. Моя ідея – раз на місяць влаштовувати День ветеранських історій. Це дає змогу захисникові відчути повагу і створює місточки між тими, хто не воював, та тими, хто повернувся з боїв. Не завжди цивільний може запитати у ветерана: «Розкажи щось про війну, як там було?». Не завжди ветеран просто візьме і почне розповідати.
Але якщо ви впровадите такий день і запропонуєте ветеранам прийти і розказати свої історії, обов’язково знайдуться ті, кому захочеться поділитись, і ті, кому захочеться слухати. Нещодавно ми були на зустрічі в Comfy, і я дала їм таку пораду: робити у компанії раз на рік свято ветеранів.
Що ще? Корисно запровадити корпоративне навчання такмеду, яке викладатимуть хлопці та дівчата, що повертаються з війни. Вони всі знають протокол надання першої допомоги MARCH. Це топ комунікації з ветеранами: корисно для цивільних, для військовослужбовців та для компанії, бо обʼєднує колектив. Або це може бути курс військової підготовки для цивільних: гадаю, хлопцям і дівчатам теж цікаво і корисно потримати у руках зброю.
А які помилки не можуть собі дозволити компанії, що хочуть, аби у них працювали ветерани? Уявімо, вашого співробітника мобілізують. Перший промах, який ви можете зробити, – просто відморозитись. Забрали – ну все, армія його забезпечить. Потрібно тримати зв’язок. Потрібно взяти у нього список речей, які необхідні йому на фронті. Зробити збір, купити, вислати, запитати, чи допомогти родині. Він на все життя запам’ятає, що його не покинули і що у нього є тил, де він може попросити про допомогу.
Ніколи, в жодному разі поруч із людиною, що пройшла війну, не потрібно стояти й обговорювати, хто і як сховався від ТЦК чи купив собі довідку.
Декілька тижнів тому спілкувалася зі знайомим. Уже 12 років він воює. Він попросив допомогти із пошуком підробітку. Вийшло: я знайшла цікаву компанію, що займається прокатом звукового та сценічного обладнання. Це не нудна робота в офісі – різні цікаві, динамічні заходи. Він звільнився за пів дня. «Не можу працювати на цивільному святі, дивитися на людей у залі, що сміються над жартами та аплодують співакам», – сказав він мені. Ці пів дня тільки поглибили його ПТСР.
Якщо влаштовуєте на роботі корпоратив або вечірку, нехай вона буде присвячена, наприклад, збору на дрони. Не варто влаштовувати публічні безтурботні розваги.
Всі пільги, які надає компанія, для ветеранів мають бути суттєвішими і більшими, ніж в інших. Наприклад, медичне страхування має включати в себе більше позицій, аніж у цивільних колег. Бо ветеран пожертвував усім, зокрема й здоров’ям, щоб ваша компанія не закрилась і приносила прибуток.
Останнє – демонстративна жалість. Звісно, запитати, чи є у ветерана додаткові потреби у зв’язку із пораненням, та відповідно облаштувати робоче місце – нормально. Зробити офіс доступним для людей з інвалідністю – чудово.
Але не залюблювати, не жаліти. Ветеранові потрібні повага і визнання його чину, а не сльози, співчуття, поблажки чи послаблення. Бо він – воїн, герой, захисник.
Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №4 [37] за серпень – вересень 2025 року.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
