З початку великого вторгнення до Сил Оборони долучились сотні українських гендиректорів, проте це не завадило декому з них далі керувати компаніями. Forbes поговорив із чотирма СЕО, які перенесли своє робоче місце з офісу на передову
СЕО групи компаній «Алатир-Інвест» на лінії бойових дій, Бахмутський напрямок. Фото з особистого архіву Фото з особистого архіву
Як створити продукт, який полюблять клієнти? Отримайте цінні поради від співвласника monobank™ – Олега Гороховського. Купуйте квиток на Форум підприємців, який відбудеться 27 червня.
Військовослужбовець Геннадій Опанасюк, 44, погодився на онлайн-розмову з Forbes під час ротації на відновленні. Втома від понад двох років служби у ЗСУ підкріплена напругою цивільного керівництва. Після добровільної мобілізації 25 лютого 2022 року Опанасюк вирішив залишитись на керівній позиції в групі компаній «Алатир-Інвест», що працює в напрямках девелопменту, логістики та дистрибуції.
«Наш устрій не адаптований для синтезу бізнесу та служби. Багато цивільних завдань доводиться вирішувати, не знімаючи військової форми», – каже СЕО «Алатир-Інвест». Візію та стратегічні цілі замінило бажання вижити і зберегти бізнес, розповідає він.
Який вигляд має день гендиректора, який вже третій рік поєднує роботу зі службою? Окрім військового спорядження, Геннадій Опанасюк носить із собою ноутбук, з яким за першої можливості підключається до Starlink. Вільний час дозволяє працювати одну–дві години на день. «Часові вікна у військовій службі я використовую для аналізу та комунікації з командою й клієнтами. Переглядаю операційні показники та впорядковую завдання – військові й цивільні», – розповідає він.
Були періоди, коли СЕО «Алатир-Інвест» не відкривав ноутбук півтора місяці. З командою все одно спілкувались через месенджери, пошту і мобільний зв’язок. Найбільші перерви тривали не довше трьох–п’яти днів, говорить військовий.
Восени 2022 року Forbes склав список з понад 200 підприємців та топменеджерів, які пішли воювати. На травень 2024-го 84% СЕО зі списку зазначені у реєстрах на тих же посадах. Як українським управлінцям вдається поєднувати військову діяльність і бізнес?
Налаштувати механізми
Платіжним сервісом Portmone понад два роки керує військовий. Нове амплуа гендиректор компанії Дмитро Басов, 46, прийняв 4 березня 2022-го, ставши зв’язківцем Нацгвардії. За перший рік великої війни у Portmone мобілізували близько 5% працівників, у деяких підрозділах – до половини персоналу. Нових людей шукали першочергово всередині компанії. Зовнішніх кандидатів залучали також, розповідає Басов.
Що допомогло сервісу адаптувалась до роботи під керівництвом з фронту? «Як СЕО компанії я свідомо будував систему, коли кожен із членів топменеджменту відповідає за свою ділянку роботи. Тому вони підхопили процеси і нічого не зламалось», – каже військовий. Portmone втримала виторг у 2022 році на рівні попереднього, а у 2023-му збільшила на 26,7% – до 56,9 млн грн.
Юридично обов’язки СЕО Portmone виконує заступник Басова. Повноцінно керувати компанією під час служби в Нацгвардії неможливо, пояснює він. Після року війни Басов провів для команди стратегічну сесію під час відпустки. «Такий запас міцності не безмежний. Це важко робити в умовах, коли конкуренти можуть бронювати співробітників», – каже СЕО.
СЕО компанії Portmone Дмитро Басов Фото з особистого архіву
Долучатись до керівництва цивільним бізнесом майже немає змоги, говорить СЕО технологічної компанії Bot&Partners Микита Підгайний. У команди підготували план дій за півроку до вторгнення. «Ми домовились, що я піду до війська першим, а мій партнер візьме на себе операційне управління», – каже він. Після 24 лютого 2022 року це допомогло зберегти функціонування команди з десяти людей, на яких тримався сервіс з автоматизації юридичних процесів.
Попри меншу залученість в управлінні, Підгайний спрямував свої навички на нові мілтек-проєкти Bot&Partners. «У нас є власні розробки наземних дронів. Я більше керую цими напрямками і водночас тестую їх у бойових умовах», – розповідає він.
«Алатир-Інвест» Геннадія Опанасюка не мав чіткого алгоритму на момент великого вторгнення. Планування перейшло на рівень тижня, а частіше – дня, говорить він.
Управління логістичним та дистрибʼюторським напрямками групи перейняли партнери. Власний ресурс Геннадій спрямував на девелоперський бізнес. Штат компанії за два роки повномасштабного вторгнення скоротився з 63 до 20 людей. «Відпали суміжні професії, які працювали на перспективу й не впливали на оперативну роботу», – розповідає Геннадій Опанасюк. Це дало змогу бути легшими до маневрів, говорить гендиректор.
У компанії залишились два заморожені проєкти у Рівненській області. Через зростання собівартості вона не могла завершити проєкт житлового комплексу у Вараші на 110 квартир. Зовнішні інвестори побоювались вкладатися в територію неподалік білоруського кордону, каже Опанасюк.
Фінансування залучили від близько сотні інвесторів, яких Геннадій зібрав під час відпустки у травні 2023-го для обговорення в місцевій міськраді. «Це було непопулярне рішення, я розумів, що мене можуть закидати камінням», – зізнається він. Покупці погодились доплатити до $150 за квадратний метр – їх мотивували можливістю продати готове житло на 30% дорожче через зростання цін у регіоні, пригадує військовий. Інше будівництво в Сарнах сподівається завершити у 2024-2025 роках.
Втримати життєздатність компаній вдається не всім. «Потрібно або вести бізнес, або служити і комусь делегувати повноваження», – впевнений юрист і ветеран АТО Євген Лінник, 32, який до літа 2022-го керував консалтинговою компанією ТОВ «Сейл Естейт» та агентством нерухомості «Ліра».
Реанімувати бізнес почав у квітні 2022 року після завершення битви за Київ. Повернути до роботи команду з 13 людей не вдалося: четверо чоловіків разом з Євгеном долучилась до ЗСУ в перші дні великої війни, жінки виїхали з Києва. «Я попередив заздалегідь, щоб у кожного був план, хоча не вірив у повномасштабне вторгнення», – пригадує він.
На посту обох компаній залишилась єдина працівниця, яка невдовзі повернулася в столицю та змогла самостійно продати декілька об’єктів від агентства нерухомості «Ліра». Діяльність «Сейл Естейт» залишилась паралізованою через закриті реєстри арештованого майна, продаж якого був основною діяльністю компанії.
Співвласники компаній не повернулися. «На місці не залишилось адміністратора. Не було жодного варіанту, щоб все вціліло», – говорить Євген. Юридично обидві компанії, що сумарно створювали 4 млн грн виторгу, досі існують. Проте фактичну діяльність припинили ще у серпні 2022-го, каже він.
Військова служба забирає практично весь час, констатує Дмитро Басов із Portmone. «По можливості намагаюсь не втрачати зв’язок з колегами, знати, як в кого справи», – ділиться СЕО про взаємодію з командою.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
