xРізкий перехід на ESG-стратегії під час паливної кризи – не своєчасна ідея, тому що світова енергетика все ще тримається на законах фізики та економіки. При цьому енергокорпорації небезпідставно звинувачують у небажанні «зеленого» переходу. Але вони можуть бути частиною рішення, а не проблеми
У 2021 році Крістофер Джеймс, 51, створив гедж-фонд Engine No.1 і вклав у нього всі свої заощадження. Першим проєктом фонду стала інвестиція $12,5 млн в енергетичний концерн Exxon. Ініціатива передбачала так зване активне володіння 0,02% акцій Exxon – участь в управлінні компанією та формуванні її стратегії для підвищення вартості акцій.
Частину роботи команда Engine No.1 виконувала в розпал локдауну – на віддаленні, з дому, зняли скромний офіс для зустрічей, а назву фонду запозичили в сусідньої пожежної частини. Сам Джеймс був аналітиком, який заробив свої перші великі гроші на кризі 1998-го – купив шахту та будував нафтосховища, реалізовував IT- та девелоперські проєкти. Але 2021 року він увійде в історію з його візіонерським проєктом оздоровлення легендарного американського енергетичного гіганта.
Спадковий статус ExxonMobil знижувався через скорочення прибутку, високий борг та питання про здатність підтримувати свої дивіденди в майбутньому. Компанія Exxon потрапила в ідеальний шторм – у 2020 році її збиток становив $20 млрд, а стратегічний план наростити видобуток нафти та газу на 25% до 2025-го став нереальним. 2020-го її борги кредиторам склали $60 млрд, акції впали на 40%, і вона випала з індексу Доу Джонса, куди входила з 1928 року.
Це супроводжувалося повним запереченням топменеджментом змін у галузі, що насуваються, – затверджений наглядовою радою план інвестицій на наступні пʼять років передбачав 17%-не зростання викидів СО2. У сценарії як базове застосовувалося зростання глобальної температури на 2,5 градуса Цельсія, що суперечить Паризькій угоді про клімат.
Лондонський аналітичний центр Thinktank InfluenceMap виявив, що Exxon у 2020 році витратила $5 млн на платну рекламу у Facebook, щоб просувати подальше використання нафти як доступного, надійного та важливого енергоресурсу та щоб не дати США покладатися на інші країни в постачанні енергії. До того ж у раді директорів не було жодного професійного енергетика. Все це давило на менеджмент і навіювало песимізм на акціонерів.
Крістоферу з Engine No.1 вдалося переконати керівництво гігантів Уолл Стріт – інвестиційні фонди Black Rock, Vanguard та State Street Global (які спільно володіють 20% акцій Exxon) – підключитися до його плану оздоровлення Exxon, що ґрунтувався на трьох чітких позиціях:
– скоротити витрати на проєкти, чутливі до низьких цін на нафту;
– змінити програму бонусів керівництва;
– створити план інвестицій в чисту енергетику.
Ідею акціонери підтримали. Exxon оголосив конкурс на три нові місця в раді директорів для впровадження цієї стратегії та доручив Engine No.1 рекрутинг кандидатур.
Engine No.1 уважно вивчив резюме 60 кандидатур до ради директорів Exxon, які були винятковими профі в енергетичному бізнесі. Обрали з них до ради директорів Exxon трьох: Енді Карснера (ветерана енергетичної галузі США), Грега Гафнера (CEO Andeavor) та Кайса Хієталу (Neste). Усі мають величезний досвід роботи в енергетичній політиці, нафтовій, газовій промисловості та управлінні активами. Акції Andeavor при Гафнері зросли з $12 до $153, а капіталізація Neste за пʼять років зросла вчетверо. До речі, за годину до голосування за кандидатури суд у Нідерландах зобовʼязав Shell скоротити викиди CO2 до 2030 року на 45%, про що, напевно, стало відомо в переговорній залі Exxon.
ExxonMobil планує капітальні витрати у розмірі $16–19 млрд 2021-го та $20–25 млрд на рік до 2025-го на високоприбуткові проєкти, серед яких $3 млрд на низьковуглецеві рішення. Цього року стан Exxon покращився разом із зростанням цін на нафту та газ. Аналітики очікують, що Exxon повідомить про квартальний прибуток більш ніж $6 млрд наприкінці цього місяця після збитку в $680 млн за той же період минулого року.
Після того як фонд Engine No.1 показав силу з Exxon, інший енергетичний гігант Chevron уже самостійно ініціював зустріч та презентацію своєї стратегії фонду з метою інформування про плани чистого розвитку, повідомляє The Wall Street Journal із посиланням на обізнані джерела. Там вони повідомили, що в лютому Chevron виділила $300 млн у фонд, що спеціалізується на низьковуглецевій енергії, серед проєктів є інвестиції в спільний із ВР геотермальний стартап Eavor Technologies Inc.
Наразі гедж-фонд Engine No.1 не заявляв про намір зробити атаку на Chevron, хоча розглядає всі можливості. Вдумайтеся, гіганти звітують перед хлопцями з невеликого офісу, які володіють усього 0,02%, але були досить сміливими в потрібний момент часу. І водночас користь від активного володіння Engine No.1 показова – свіжий погляд, галузеві компетенції та виважений аналіз ризиків дає результат.
10 років тому у відомого еколога Білла Маккіббена виникла ідея, що радикально звучить. Щоб врятувати планету, нам потрібно «відкликати соціальну ліцензію на видобуток палива». Схоже, що його стратегія стала втілюватися в життя в 2020 році шляхом дивестицій у традиційну енергетику – вилучення капіталовкладень, продажу частини активів з урахуванням того, що майбутні грошові потоки від їхньої подальшої експлуатації викликають сумніви. Фундамент ESG та кліматично нейтральної енергетики стає новою катехизою розвитку відповідального бізнесу. Залучення інвестицій тепер тримають нові три кити: environmental – екологія, social – соціальний розвиток, governance – корпоративне управління. І ми чуємо дедалі більше заяв щодо токсичності нафтогазового сектору. Наприклад, за чутками, Shell не отримала запрошення на кліматичну конференцію в Глазго – за словами їхнього СЕО Бена ван Бюрдена, «нам там були не раді». Компанії варто розпочати саме з того кроку, який запропонував Engine No.1 концерну Exxon: стратегічний підхід замість ідеологічного. Спочатку навести лад, а потім поступово поміняти курс без шкоди для клієнтів та акціонерів. І ось гонг прозвучав для Shell 28 жовтня – фонд активістів-інвесторів Third Point придбав частку $750 млн у корпорації, а це 0,4%, і виставив суворі рекомендації щодо реструктуризації, стратегії та екології.
Пандемія, низькі ціни на вуглеводні та локдауни підштовхнули до тотальної віри в своєчасність «енергетичного переходу» та нових стратегій, що призвели до скорочення інвестицій у нафтогаз на 30%. Тепер, за даними Moodyʼs, інвестиції в розвідку та видобуток нафти та газу мають зрости на 54%, до $500 млрд, щоб задовольнити відновлення попиту та не допустити кризи. Але як їх реалізувати, якщо багато фінансових інституцій вже змінили інвестиційні політики та припинили розглядати традиційні енергетичні та нафтогазові проєкти?
Коли ви читатимете ці рядки, стрічки новин будуть розбурхувати зведення про нові рекорди цін на вугілля, газ і нафту, дефіцити поставок і системні обмеження в різних регіонах світу. Це свідчення того, що світова енергетика все ще тримається на законах фізики та економіки, а для збереження балансу недостатньо наших добрих намірів.
Енергоресурси характеризуються нееластичним попитом, ми можемо відмовитися від споживання з економічних чи моральних причин серед холодної зими. І енергетичний дисбаланс, що почався, який увійде в історію, лише витвережуючи підтверджує цю аксіому. Нам необхідно розділяти стратегію та тактику, а не протиставляти їх одну одній – ми все ще значно залежимо від викопного палива і водночас зобовʼязані зберегти життєздатну екосистему в майбутньому. А отже, Кріс Джеймс із його 0,02% акцій Exxon мав рацію: енергетичні компанії можуть бути частиною вирішення, а не проблеми, коли вони озброєні точними стратегіями, мають доступ до капіталу та керуються гідними лідерами.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
