Суд націоналізував Миколаївський глиноземний завод і ще низку активів на 10 млрд грн російського мільярдера Олега Дерипаски. Чи має завод перспективи за межами російської алюмінієвої групи «Русал»
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
16 лютого Вищий антикорупційний суд за позовом Мін’юсту передав у держвласність один із найбільших в Європі виробників глинозему – Миколаївський глиноземний завод, Глухівський, Хустський та Жежелівський кар’єри. Ці підприємства належали російському мільярдеру Олегу Дерипасці, засновнику російської алюмінієвої групи «Русал».
Завод зупинився ще 1 березня. Пресслужба «Русал» тоді пояснила зупинку «неминучими логістичними та транспортними проблемами на Чорному морі й прилеглих територіях».
За перші два місяці року завод експортував продукції на $140 млн, за даними Import Genius. Прибуток 2021-го становив 550 млн грн за виручки 11 млрд грн. «У мирний час завод коштував понад $1 млрд», – говорив у вересні Forbes очільник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. СБУ оцінює всі націоналізовані активи Дерипаски в Україні у 10 млрд грн.
З липня корпоративні права заводу передані АРМА, проте агенство так і не змогло встановити над підприємством контроль. Для управління арештованими корпоративними правами необхідна згода власника, у даному випадку – громадян РФ. Отримання такого дозволу могло бути розцінено правоохоронними органами як колабораціонізм, повідомляла в кінця 2022-го пресслужба АРМА.
Після рішення суду про націоналізацію Кабінет Міністрів вирішуватиме, хто тепер управлятиме заводом. «Сподіваємось, завод швидко зможе відновити роботу, інтегруватись у нові ланцюжки поставок під державним управлінням», – каже перший заступник голови Миколаївської ОВА Георгій Решетілов.
МГЗ частково постраждав від російських обстрілів, але основне виробництво вціліло Фото УНІАН
Перспективи Миколаївського глиноземного заводу без «Русалу»
«[З 1 березня] МГЗ не був розграбований, чи знищений, – каже Решетілов із Миколаївської ОВА. – Завод частково постраждав від російських обстрілів, але основне виробництво вціліло».
МГЗ приватизований у 2000-му й інтегрований у російську групу «Русал». Із родовищ «Русалу» у Гвінеї він імпортував боксити, переробляв їх на глинозем, який експортував до Росії на алюмінієві заводи групи. Миколаївський завод виробляв 1,7 млн т глинозему на рік, або 20% загального випуску «Русалу».
Щоб компенсувати втрату миколаївського глинозему, Росія в першій половині 2022-го збільшила вдвічі імпорт сировини з Казахстану. «Вони намагаються знайти альтернативу, але потужностей Казахстану недостатньо, місцевий завод виробляє лише 1,4 млн т глинозему на рік», – каже керівник консалтингової фірми MCI Олександр Сірик.
Алюміній використовується в електротехніці, машинобудуванні. Алюміній «Русалу» забезпечував потреби оборонно-промислового комплексу РФ, за даними Офісу генпрокурора.
В Україні немає ринку для МГЗ, оскільки алюміній в країні не виробляється, каже керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital Дмитро Чурін. «Під час війни, враховуючи блокаду портів, запустити МГЗ буде вкрай важко, – каже він. – Поки цей перспективний актив перебуватиме на паузі».
Єдиний виробник алюмінію – Запорізький алюмінієвий комбінат із 2006 року цілеспрямовано знищувався російським власником, групою «Русал», яка володіла заводом, повідомила у 2017-му СБУ.
Виробництво первинного алюмінію на заводі зупинено у 2009-му. «Русал» тоді став перед вибором: або інвестувати у модернізацію заводу, або вижати з нього всі соки. Вони обрали другий варіант», – каже Сірик. У 2015-му Верховний суд націоналізував ЗАлК, але основі виробничі лінії вже були знищенні.
Відновлення ЗАлК лише частково може завантажити МГЗ і потребуватиме мільярдів доларів інвестицій, каже Сірик. Серед інших проблем – дефіцит електроенергії та її висока вартість в Україні для подібного енергомісткого виробництва, а також відсутність власного видобутку бокситів.
Інший варіант – приватизація МГЗ одним із світових виробників алюмінію. У Чорноморському регіоні таких виробників небагато, каже Сірик. Це, за його словами, наприклад, румунська компанія Alro та грецька ElvalHalcor. При цьому Греція є одним із найбільших видобувників бокситів. «Інтеграція МГЗ у нові ланцюги поставок буде великим викликом, оскільки в регіоні немає великої кількості потужних гравців», – каже Сірик.
На жаль, для держави цей завод стане проблемою, пише у Facebook Арахамія. «Більше 7000 працівників, яким не має з чого сплачувати зарплатню, – пише він. – Ніхто не знає, як зараз працюватиме завод, але витратна частина велика і тепер держава матиме цю проблему замість Дерипаски».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
