Бізнес в Україні неохоче визнає проблему насильства на робочому місці. Ратифікація Стамбульської конвенції має змінити наративи у бізнес-середовищі і підштовхнути лідерів робити реальні зміни для просування гендерної рівності в компаніях.
Як це має працювати
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Приблизно 1,1 млн жінок в Україні зазнають фізичного й сексуального насильства щороку. Сукупні економічні втрати українського суспільства через насильство щодо жінок становили $208 млн у 2017 році. В ці підрахунки UNFPA включено втрати через непрацездатність, особисті збитки та вартість послуг, повʼязаних із реагуванням на насильство. До війни ця сума була співвідносна з річним бюджетом Одеси.
В контексті кандидатства в ЄС 20 червня Верховна Рада ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством, або Стамбульську конвенцію.
Україна брала участь у розробці Конвенції та її підписанні у 2011-му, проте шлях до ратифікації тривав 11 років. Проти Конвенції та використання в ній означення «гендер» виступали деякі церковні організації, прикриваючись підтримкою сімейних цінностей. В основному, статті Конвенції спрямовані на державні інституції та неурядові організації.
Насильство на робочому місці
Згідно зі статистичним даним від Міністерства соціальної політики, кожна пʼята жінка в Україні стикалася з тією чи іншою формою насильства. Іноді різні форми насильства продовжуються і на робочому місці з боку колег у вигляді мікроагресії (харасменту).
У 2022 році кількість жінок, які з цим стикалися, збільшилася на 7% – з 52% (у 2020) до 59%, говориться в глобальному звіті Deloitte «Women @ Work 2022». На жаль, практично про половину таких випадків замовчується.
Набагато частіше жінки повідомляють про домагання, ніж про мікроагресію (66% проти 23%), через те що вони не відчувають, що подібна поведінка є достатньо серйозною причиною для повідомлення. Ще одна причина мовчання – страх, що поведінка агресора погіршиться (так відповіла п’ята частина жінок, які зазнали домагань). Крім того, 93% жінок вірять, що повідомлення про домагання негативно вплине на їхню кар’єру, а заходів ужито не буде.
Конвенція допоможе жінкам на робочому місці і в особистому житті почуватися більш впевненими. Тому що вона:
- визнає, що насильство може бути психологічним; за нього також може бути кримінальна відповідальність;
- визнає той факт, що повідомити про випадки насильства може не тільки жінка, яка постраждала;
- вдосконалює алгоритм реагування поліції на повідомлення.
У Конвенції бізнес згадується лише в контексті реалізації політики та принципів саморегулювання для запобігання насильству стосовно жінок у компаніях. Соціально відповідальний бізнес може оперативно розробити такі політики. Розробляючи структуру політики, можна орієнтуватися на сам текст Конвенції, де сказано про види насильства та про дії стосовно кривдника, а також на спілкування зі своїми співробітницями.
І якщо в Україні до війни була тільки одна компанія – StarLightMedia – з розробленою політикою протидії гендерно зумовленому насильству, то після ратифікації таких компаній має стати більше, а політики стати більш ґрунтовними. У Великій Британії, наприклад, компанія має продумати місце роботи постраждалої від насильства, щоб кривдник не побачив її з вулиці у вікні.
Також, відповідно до положень Конвенції, Україна має криміналізувати такі порушення, як переслідування, психологічне насильство, а сексуальне домагання має бути субʼєктом «кримінальних чи інших законодавчо визначених санкцій».
Що треба робити бізнесу
Компанії мають включити інформацію про Конвенцію та її основні положення в свої політики різноманіття та інклюзії. В першу чергу це впроваджують IT-компанії, які вже почали проводити тренінги проти домагань та насильства.
Компанія Squad, наприклад, мала програму з протидії харасменту на робочому місці. Там проводили тренінги та сформували мережу амбасадорів серед співробітників. Squad орієнтувалась на дослідження в Австралії. Воно свідчить, що вартість наслідків сексуальних домагань на робочому місці дорівнює $2,6 млрд у втраченій продуктивності та $0,9 млрд інших фінансових коштів, з яких компанії несуть 70% фінансових витрат.
До війни в Україні вже існувала коаліція компаній-підписантів Декларації за гендерну рівність та протидію домашньому насильству, ініційована Центром «Розвитку КСВ» та UNFPA. Декларацію підписало 40 міжнародних та українських компаній. Вони проходили тренінги, брали участь у дослідженнях. Зараз фокус програм змістився з просування ініціативи гендерної рівності на підтримку співробітників, роботу з психологом та інші потреби воєнного часу. Тому ратифікація Конвенції сприятиме поверненню уваги до теми насильства над жінками і ролі компанії в запобіганні насильству.
Після ратифікації Конвенції в Україні реалізовуватимуться кампанії з підвищення обізнаності населення щодо цього питання, проводитимуться тематичні опитування. Раніше керівництво багатьох компаній не хотіло або було не готове говорити на тему насильства над жінками. Тепер відбудеться трансформація: керівництву доведеться звикнутися з тим, що про харасмент слід не тільки говорити, а й протистояти йому.
Корпоративний сектор може долучатися і поширювати інформацію про нульову толерантність до насильства, про допомогу постраждалим (кризові кімнати та притулки, гаряча лінія тощо), брати участь у щорічній глобальній кампанії «16 днів проти насильства».
Ратифікація Стамбульської конвенції – це поштовх до зміни наративів у бізнес-середовищі і усвідомлення існуючої проблеми. Це не буде швидко, але завдяки Конвенції зусилля уряду та громадянського суспільства, до якого входить і бізнес, щодо протидії насильству над жінками будуть більш системними і скоординованими.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
