Після того як Україні виділять гроші на відновлення за «планом Маршалла», виникне найбільша складність – їх ефективно витратити. Із такими величезними інфраструктурними проєктами Україна ще не стикалася.
Щоб реалізувати «план Маршалла» для України, потрібно відповісти на три запитання:
1. Звідки взяти гроші?
2. На що їх витрачати?
3. Як зробити так, щоб гроші насправді дійшли туди, куди потрібно?
Відповідь на перше запитання (Звідки взяти гроші?) можна прочитати тут. На друге (На що їх витрачати?) – Тут.
Після закінчення війни Захід виділить Україні значну суму для відновлення інфраструктури й економіки. Чи буде це $100 млрд або «лише» 50 – поки невідомо. Варіантів джерел коштів є кілька.
- Із заморожених активів Росії.
- Від російських олігархів. Деякі з них готові добровільно віддати велику частину своїх активів Україні в обмін на скасування західних санкцій.
- Від внесків донорів (багаті країни та МВФ, а також Світовий банк).
Тепер приймаємо дві гіпотези.
1. Кошти виділено.
2. Україна вирішила, куди їх витрачати.
Припустимо, що Україні виділено $50 млрд. Наприклад, прийнято рішення, що на них ми збудуємо 10 000 км доріг, 50 мостів, 7 аеропортів, два морських порти, пʼять електростанцій, 100 шкіл, 50 лікарень, 200 багатоповерхових будинків, 200 інших обʼєктів інфраструктури (електропідстанції, нафтосховища, різні водоканали, ТЕЦ тощо).
Три проблеми на шляху реалізації проєктів
1. Корупція. «Як зробити так, щоб гроші насправді дійшли куди слід?»
Часто головна суперечка у суспільстві точиться про те, як зробити так, щоб український чиновник, який керує процесом відновлення країни на західні кошти, їх не вкрав. Суспільство вимагає, щоб увесь процес був під контролем Заходу. Наші чиновники у відповідь голосять про зовнішнє управління і вимагають, щоб саме Україна керувала всіма процесами.
Але дві інші проблеми набагато важливіші за першу.
2. Як будувати
Наприклад, потрібно збудувати електростанцію (або ТЕЦ). Яку будувати? Таку, як була раніше і тепер зруйнована російською армією, чи нову, з енергозберігаючими технологіями, з найменшою шкодою для зовнішнього середовища, із сучасних матеріалів? Наприклад, не відновлювати енергетику та металургію, а зробити її за новими «зеленими» стандартами. Але в Україні немає технологій та розуміння, як будувати.
Або, наприклад, лікарня. Будувати за технологіями Польщі (або Ізраїлю) в Україні вміють лише приватні медичні компанії. Чи за старим проєктом, як було дотепер?
Не можна поставити українського чиновника керувати проєктами, сподіваючись, що західні експерти, які приїхали, захочуть реалізовувати завдання під керівництвом людини, яка взагалі не знає предмет. Звідси випливає третя проблема.
3. Project Management, або керування проєктами. «Планом Маршалла» має керувати величезний проєктний офіс. Досвід показав, що для України створити такий офіс із правильними людьми та високими зарплатами – найскладніша проблема.
Я керував будівництвом найбільшої 3G та потім 4G-мережі в Україні – величезні тендери, десятки постачальників. Кожен проєкт на кількасот мільйонів доларів. Досвід будівництва найбільшої мережі передачі голосу та даних у країні. Тільки проєктний офіс складався приблизно із 120 осіб – інженерів, закупників, юристів, фінансистів, айтішників. Це не враховуючи людей, які реально будували.
Або, наприклад, будівництво нового greenfield Київського пивзаводу Славутича. Більше сотні мільйонів доларів лише для першої черги. Приблизно 50 осіб – команда управління проєктом.
Україна не здатна освоїти за рік понад $5 млрд за всіма міжнародними кредитами, оскільки це надто складні проєкти – наприклад, побудувати нову електростанцію.
Якщо уявити кількість обʼєктів, які треба будувати чи відновлювати одночасно, Україна просто не має достатньо людей з досвідом керівництва такими проєктами.
До того ж уже зараз політики в Україні хочуть обійти перевірене роками європейське закупівельне законодавство: «Нам треба, щоб було швидко, тому ми керуватимемо вручну, а не проводитимемо тендер на великий обʼєкт цілий рік!». Дехто каже, що можна обійтися і без тендерів, щоби все прискорити. Тому набагато вигідніше зараз вкласти 100–200 млн на тренінг наших закупівельників і менеджерів проєктів як працювати по-новому. Зараз домовитись та відрядити їх навчатися до Європи. Також створити комплаєнс-службу, аби різко знизити корупцію та обман.
Як зробити так, щоб проєкт запрацював
- Створюється офіс «плану Маршалла» – нова організація є обовʼязковою як орган ЄС. До неї запрошують людей з різних країн, котрі вміють керувати масштабними проєктами. Ідеально, щоб головою цього офісу став керівник великої міжнародної компанії (головою Плану Маршалла після Другої світової був саме бізнесмен, колишній СЕО автокомпанії «Студебекер», на той час однієї з найбільших компаній Америки).
- Офіс повинен мати так званий Sunset clause, тобто дату закінчення роботи. Є багато міжнародних організацій, які колись були створені з добрими цілями, але через роки втратили сенс існування. Оскільки там працюють сотні людей, які не хочуть втрачати «хлібні» посади, вони починають вигадувати, чим би їм зайнятися, і тепер завдають лише шкоди. План Маршалла 1940-х створювався сім років.
- Частиною оригінального Плану Маршалла був тренінг. Близько 30 000 європейців (переважно бізнесменів, менеджерів, а також політиків) навчили американські експерти. Багатьох із них возили до Америки подивитися, як працює реальний бізнес і будуються величезні проєкти.
Такий Офіс Маршалла – це щонайменше пʼять тисяч людей із різних країн, зокрема з України.
***
«План Маршалла» надається Україні один раз. Використовувати його треба так, щоб не було соромно за країну, а Захід не втратив би величезної поваги до України. Українська армія, котра потужно дає відсіч Росії, створила величезний кредит довіри для країни. Подвиг України – це актив, який дасть величезні гроші. Але є сумніви, що Україна готова ці кошти ефективно витратити.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
