Засновник Depositphotos Дмитро Сергєєв запустив фонд з порятунку малого бізнесу. Як це працюватиме – інтервʼю /Фото з особистого архіву
Категорія
Компанії
Дата

Засновник Depositphotos Дмитро Сергєєв запустив фонд з порятунку малого бізнесу. Як це працюватиме – інтервʼю

Дмитро Сергєєв Фото з особистого архіву

Дмитро Сергєєв, 49, тимчасово зник з авансцени українського підприємництва влітку 2021 року. Тоді він продав фотобанк Depositphotos американській компанії VistaPrint за $85 млн і пішов працювати над новим стартапом. Війна поставила його на паузу, тепер Сергєєв запускає KeepGoing – синтез медіа та грантового фонду для малого та середнього бізнесу. Чому він хоче рятувати пекарні, кафе та швейні майстерні

Сергєєв розмовляє з Forbes із Кіпру – останні роки він жив між Україною та середземноморським островом, де має власність та громадянство. Уродженець російського Ярославля, Сергєєв приїхав в Україну на початку 2000-х і встиг попрацювати в шоу-бізнесі, побудувати файлообмінник Depositfiles, а також фотобанки та екосистему навколо нього.

Після продажу Сергєєв займався новим проектом – робив «Netflix для дітей». Війна зробила його волонтером, але не погасила інтерес до підприємництва. 20 квітня Сергєєв оголосив про запуск проекту KeepGoing. Це фонд на 30 млн грн та медіа, де описані історії підприємств, які постраждали від війни, але відновлюються та допомагають армії. Основний упор – на краудфандинг із боку читачів. На сайті вже є історії про перезапуск швейного виробництва у Харкові, дизайнерський ательє із Сум та кавʼярню переселенців у Львові.

Як Сергєєв вирішив робити ще одне медіа, скільки виділяє грошей і що робитиме із російським паспортом. Це скорочена для чіткості версія інтервʼю.

Як правильно описати проект?

KeepGoing – це насамперед медіа. Функція фонду — допомогти тим малим бізнесам, хто ще може генерувати додану вартість, щоб вони в свою чергу допомагали собі і країні далі на постійній основі. Ми шукаємо підприємців, які найбільше постраждали від війни, але зберегли дух, щоб відновитись.

KeepGoing дає імпульсну фінансову допомогу, описує історію бізнесу та дає можливість іншим приєднатися та допомогти за опублікованими реквізитами. Ми не збираємо кошти як інші благодійні фонди, не шукаємо донати на стороні, не укладаємо складних контрактів, не перерозподіляємо чужі гроші і не проводимо тривалих експертиз. Це наш емоційний спосіб сприйняття поточного стану підприємців та їх перспектив розвитку. Так ми ухвалюємо рішення виділити ту чи іншу допомогу.

Армії ми теж допомагаємо, але індивідуально, і іншими каналами.

Прохідний бар'єр

Які бізнеси потраплять у KeepGoing

Проект надає медійну, комунікаційну, фінансову підтримку та запускає краудфандингові збори. Звернутись можуть команди до 50 людей або сімейний бізнес, які постраждали від війни, але продовжують працювати або перезапускаються. Напрями: їжа, одяг, ресторани, кафе, виробництво, сервіси, культура, креатив.

Важливо, щоб окрім бізнесу, вони допомагали армії чи мирним жителям, переселенцям, мали актуальні соціальні проекти.

Чому саме медіа?

Це раціональне використання власних ресурсів. У нас незрівнянно менше фінансів, ніж у великих благодійних фондів, які тримаються на підтримці громадськості. У мене не вистачає особистого авторитету (як, наприклад, у Притули), щоб зробити це великим повноцінним фондом. Натомість я добре розумію в медіа.

Наше завдання – грати в довгу, допомагати через проект підприємцям, які, у свою чергу, полегшують життя армії або постраждалим мирним жителям. Я вірю, що без нормальної економіки фронт не вистоє. Пекарня, майстерня, ресторан чи інше мале виробництво можуть допомагати цивільним та військовим системно, а точкову допомогу приватним особам і так організовують безліч кваліфікованих людей.

Засновник Depositphotos Дмитро Сергєєв запустив фонд з порятунку малого бізнесу. Як це працюватиме – інтервʼю /Фото 1

keepgoing.com.ua

Що зараз під капотом у проекту, окрім сформованих критеріїв відбору?

Вперше я сказав про проект у середині березня. За цей час ми встигли наповнити його бюджет, сформувати команду (5 осіб), створити сайт та обрати десяток історій, які мають зачепити людей. Редакційною роботою керуватиме Євген Сафонов, ми з ним добре знайомі за попередніми проектами (Bird In Flight). Зі зростанням проекту, команда буде розширюватися.

Який бюджет фонду та у скільки ви оцінюєте вартість його роботи?

Обсяг фонду поки що становить 30 млн грн. З них я виділяю 10 млн грн, решту дають відомі IT-підприємці, бізнес яких постраждав менше під час війни. Вони наполягають на анонімності.

Як фонд ми зможемо виділяти від 50 000 до 500 000 грн, це буде разова безоплатна виплата. Платимо насамперед тим, хто має реальний шанс вистояти за нинішніх умов і працює у невеликих масштабах, до 50 співробітників. Хто вже зміг перебудуватись на потреби воєнного часу. Малі, сімейні бізнеси.

Мені не хочеться вплутуватися в жодні зобовʼязання чи інвестиційні схеми. Жодний бізнес сьогодні оцінити не можна. Зрозуміло, що всім допомогти ми не здатні, тому основний фокус – на ефективній комунікації з аудиторією, яка буде ключовою стороною фандрейзингу.

Я оцінюю, що робота команди, технічні витрати та реклама коштуватимуть мені приблизно $10 000 на місяць. Поки що основна стаття витрат – зарплати, на які погодилися працювати люди. Коли все почне успішно працювати, фонд може збільшитися в розмірах: я дам більше своїх грошей, і я сподіваюся знайдуться і ті, хто теж хочуть допомагати.

Матеріали по темі

У який сценарій економічного розвитку ви вірите? Песимістичний (до 45% втрати ВВП) чи оптимістичний (близько 20%)?

Я вірю в найпесимістичніший сценарій, бо неможливо прожити таку війну і втратити лише пʼяту частину економічного потенціалу. Ми точно переможемо, їм ніколи не вдасться зламати український дух, але залишаються побоювання щодо тривалості конфлікту та зброї, які росіяни можуть застосувати. Також все залежить від швидкості постачання озброєнь від наших партнерів.

Чому тоді зараз ефективніше збирати в Україні чи орієнтуватися на іноземну аудиторію?

Для нас пріоритет, поки що, точно Україна. Тут у мене є імʼя, звʼязки та розуміння роботи медіа. У планах розвиток комʼюніті підприємців, організація експертних консультацій та навчання, а також створення бази малого бізнесу, які потребують підтримки. Тут ми відкриті до партнерств та волонтерської допомоги.

Звичайно, ми думаємо, як масштабуватися далі. Історії необхідно адаптувати, щоб їх легко зрозуміти іноземної аудиторії. Щоб не виглядало, як жебрацтво. Важливо знайти такий посил, щоб на тлі політичного тиску з відправки важкого озброєння допомога піцерії була доречною.

Після виходу з Depositphotos ви говорили про запуск нового стартапу. У якому він стані?

Він на паузі. Ми замовили дослідження ринку, зробили деякі зразки. Це мережа освітніх та розважальних каналів для дитячої аудиторії на YouTube, і свій ʼНетфлікс для маленькихʼ – не найпріоритетніша зараз річ. Після перемоги я повернуся до нього, а поки що повністю поглинений KeepGoing.

Продаж компанії влітку 2021 року – це стратегічне чуття чи просто вдалий збіг? Наразі оцінки більшості українських продуктових бізнесів фактично обнулилися.

Так просто вийшло. Це збіг обставин, я не вірив у повномасштабну війну аж до 23 лютого. Тому про стратегічне планування виходу говорити нічого. Але, зараз ще краще зрозуміло, що рішення було правильним — американський інвестор дозволяє DepositPhotos відмовитися від російського ринку без того, щоб скоротити половину персоналу компані, і продовжує підтримувати Україну. Я б такої ситуації не витягнув, ресурси вичерпалися б. А тепер цей бізнес, хоч і з тимчасовими збитками, йде вперед. Після війни компанія буде беззастережно успішною і прикладом для інших. Я вірю в це.

Що ви плануєте робити зі своїм паспортом?

Не зрозуміло. Він давно прострочений, з Росією я не асоціюю себе і не був там з 2014 року. За останні 25 років провів там чотири дні. На жаль, саме зараз, легального способу відмовитись від першого громадянства у мене немає – мене просто не «випишуть» із нього в посольстві.

Натомість є європейське громадянство. Тож у мене, як підприємця, немає легальних наслідків. Взагалі ж, зараз у будь-якій цивілізованій частині світу кричати, що ти російська – значить створювати собі проблеми. Інакше бути не може.

Більшу частину життя я провів в Україні, був на двох Майданах, волонтерив, будував український бізнес разом із європейськими інвесторами. Вважаю себе українцем та українським підприємцем. Це моя самоідентифікація. А в національному сенсі саме самоідентифікація, на мою думку, відіграє найважливішу роль.

Матеріали по темі