Українські стартапи встояли перед великою війною, але це не значить, що інвестори радо виписують чеки. Їхній аргумент – ризик залишається ризиком, доки команди не можуть виїхати у безпечне місце. Що із цим можна зробити, розповідає засновниця найактивнішого українського венчурного фонду TA Ventures Вікторія Тігіпко
⚡️ Хто, на вашу думку, заслуговує на звання «Підприємець року 2024»? Дізнайтесь більше про кожного з кандидатів та проголосуйте за посиланням. Ваш голос визначить переможця номінації «Вибір аудиторії».
Forbes публікує скорочену і відредаговану для зрозумілості версію розмови.
Я записую це інтерв’ю у бомбосховищі під час чергової повітряної тривоги й обстрілів Києва. Ви – у США. Як, за вашими враженнями, в американських інвест-колах сприймають перспективи інвестицій в українські стартапи на фоні подій останніх тижнів?
Реальна картина така: готові підтримувати стартапи, які диверсифікують український бек-офіс на європейські або американські території. Така сама ситуація була у 2014 році. Це наче дежавю.
Я робила конференції IDCEE (Investorʼs Day Central and Eastern Europe) з 2010-го. Рівень – понад 200 стартапів із Центральної й Східної Європи. Перший рік було дуже важко, наші стартапи були зовсім не готові ділитися метриками, даними й іншим.
У 2011-му вони вже побачили, як роблять пітчі, як працюють іноземні стартапи. Все почало розвиватися. Але після 2014 року фонди казали, що форс-мажор є форс-мажор, війна є війна. Мовляв, можна говорити що завгодно, але якщо стартапи не в безпеці, для нас це фініш. Такий «мораторій» був мінімум на два роки.
Зараз аналогічно. Навіть якщо бізнес не пов’язаний з переміщенням продукції, а робить чистий софт з понад 50% чоловіків команди в Україні – це ризик для інвестицій. Тому зараз велику роботу виконує держава, Міністерство цифрової трансформації, Михайло Федоров, Олександр Борняков.
Про що саме йдеться?
Багато хто підтримує ідею сформувати інтелектуальний фонд нації. Що це означає? Наприклад, мінімум 30% чоловічої частини команди компанії за спеціальними квотами мають бути тимчасово переміщені на інші території та бути в безпеці. Жінок не враховуємо – вони можуть виїжджати за кордон.
Стартапи, технологічний і не тільки бізнес треба частково переміщати на безпечні території. Або давати чоловікам можливість, скажімо, на пів року виїжджати за кордон. Бізнес не можна робити виключно онлайн, без поїздок і нетворкінгу.
Наша портфельна компанія Party Space частково переїхала в Сан-Франциско і Лісабон, понад половину команди перевезли у Португалію і Європу. Тому що фонди прямо кажуть: якщо понад половина чоловічої команди буде в безпеці, ми підемо на цей ризик.
Інтелектуальний фонд нації – всі, хто робить так званий ефект мультиплікатора. І стартапи, і бізнес, і ту його частину, яка провокує нові форми міжнародного розвитку, треба відпускати. Їм треба дати можливість розвиватися, виїжджати, повертатися. Ніхто не збирається тікати. Нас вже важко чимось налякати. Тому треба швидко «дотиснути» цей проєкт.
Ми повинні будувати прозору транспарентну диджитальну державу. Це єдиний вихід.
Як загалом налаштовані американці?
В перший день війни наші стартапи, кожна людина почали трусити свої зв’язки і збирати все: від двох-трьох бронежилетів до дуже великих речей.
Для людей в США це феномен: вся Україна підняла свої зв’язки без генеральної команди. Всі просто «взяли під козирок». І вже який день війни Україна на порядку денному у всіх медіа – також феномен.
Друге, що було важливим – заклик до всього світу не мовчати. Ми не повинні допустити (і ми вже не допустили), щоб Україна вийшла зі світового порядку денного, як це було, наприклад, із Афганістаном.
Третє – ми повинні будувати прозору транспарентну диджитальну державу. Це єдиний вихід. Взяти квінтесенцію найкращого в Естонії, Південній Кореї, Ізраїлі та адаптувати. Зробити банківський рай, як в Монако. Зробити повністю цифровий підхід, що унеможливлює корупцію. Зробити спрощену систему оподаткування. Сьогодні це потрібно, щоб люди залишалися в бізнесі.
У червні ви казали, що збираєте третій фонд TA Ventures на $75 млн. Плани в силі?
У першому фонді ми інвестували $47 млн у 148 компаній. Зробили 65 екзитів і ще три зробимо до кінця цього року. Це чудовий показник, загальний net IRR по фонду – більше 26%. Портфель, що ще залишився в першому фонді, продовжує зростати.
Другий фонд ми відкрили у травні 2021 року, інвестували з нього вже у 70 компаній. Закрити його мали ще у лютому, але почалася війна, і частина українських LP не змогла приєднатися. Тому він закрився 8 квітня, ми підняли $33,3 млн, хоча ціль була $50 млн.
Третій фонд піднімемо без проблем, тому що змінили стратегію. Починаємо залучення у жовтні, ціль – $20 млн. Сучасні нові фонди, якщо орієнтуються на ранні стадії, мають бути маленькими та мобільними. Ми хочемо бути в цьому тренді.
Умовно, щороку маємо підіймати $20 млн та інвестувати у 30–50 компаній на pre-seed та seed стадіях. 60% інвестицій у США, 20% – у Європу, зокрема у Південну та DACH (Німеччину, Австрію, Швейцарію). Ще по 10% – на Латинську Америку (Бразилія і Мексика) та Індію, Вʼєтнам й Ізраїль.
Ще один пункт нової стратегії – кожні три роки робити більший фонд на $75–150 млн, залежно від ситуації. З нього інвестуватимуть у 10–15 найкращих стартапів із наших попередніх фондів на стадії зростання. Це право першочергово буде у LP всіх попередніх фондів, друзів та родини. В основному, наші інвестори – підприємці, українці, які живуть в Україні та по всьому світу, та техпідприємці із Європи.
Також робимо великий фокус на демократизацію венчурних інвестицій. Для цього вже понад три роки існує клуб ангельських інвесторів ICLUB Global.
Як він зараз працює? Українські ангели згорнули діяльність під час війни?
В Україні 70% наших членів клубу поставили свої інвестиції на паузу. А у нас лише в Україні їх було понад 300.
Зараз ми розширили нетворк: працюємо у Польщі, на Кіпрі, у Монако, Лондоні, Цюриху, інших містах. Скоро відкриваємось у Лісабоні, Відні. 17 листопада – в Сінгапурі, наступного року – в Бангкоку, Баку, Барселоні та Мілані. Там вже є партнери.
Робимо гіперфокус на українцях та людях з країн колишнього СНД, але без росіян. Це люди, які мають свій бізнес або працюють на великі корпорації. Ми формуємо «земляцтво», яке може потім допомагати одне одному вже за межами ICLUB. Це як своє DAO.
Така само спільнота – Wtech, суто жіноче комʼюніті українок. Вони знайомляться у загальному чаті у кожній країні й допомагають одна одній. Нас вже понад 5000 у 10 країнах. Кілька днів тому відкрили Wtech у Вашингтоні, на черзі – Нью-Йорк, Маямі, Сан-Франциско, Лос-Анджелес.
Я дуже вірю в силу земляцтва, в силу українського ДНК. Ціль на три роки – наростити спільноту Wtech до 50 000 людей. Для ICLUB – 5000 членів.
Наскільки активно ангели зараз заходять в угоди TA Ventures?
Щороку ми інвестуємо 35–50 компаній, більшість з них показуємо ICLUB. Вони можуть інвестувати разом із нами чеками від $10 000.
У 2021-му ICLUB взяв участь у 23 угодах, інвестори зробили п’ять екзитів. Цього року – 25 угод й один екзит.
На сьогодні 25–30% інвесторів диверсифікуються у венчурний клас активів, особливо у ранню стадію. Стадії зростання наразі трансформуються і повертаються на рівень нормальних оцінок 2019 року.
Оцінки стартапів на ранніх стадіях як підростали на 5–6% щороку, так і підростають.
Оцінки стартапів на ранніх стадіях як підростали на 5–6% щороку, так і підростають.
Щоб повністю демократизувати венчурну активність, ми запустили ICLUB Online. До платформи щомісяця приєднується 100 нових членів. Від запуску платформи вони приєдналися до 20 угод. Екзитів ще не було – минуло небагато часу.
Звичайний ICLUB робить зустрічі кожного останнього четверга місяця – вони розмовляють про тренди, компанії, у які проінвестували. ICLUB Online інвестує на онлайн-платформі анонімно, не знаючи одне одного. Але можуть заходити із невеликим чеком – $10 000. З наступного року ми зменшуємо його до $5000 і навіть $1000.
Які глобальні тренди, на вашу думку, зараз найбільше впливають на техіндустрію?
Україні дуже важлива армія дронів, за якою стоїмо всі ми. Це дітище Михайла Федорова. І жахливо, що нам не дають можливості купувати запчастини. Це потрібно «поламати» на рівні лоббі у Вашингтоні, в Європі і в інших центрах.
Макроекономічна ситуація залежить від усього світу і змінюється щоденно. Усі прогнози не мають жодної користі. Якщо завтра Китай не втримає свої інфляційні моменти – а у них зараз дуже багато внутрішніх макроекономічних питань – це потягне за собою все. І це також супердзвіночок.
У багатьох компаній з нашого портфелю, які щось виробляли в Китаї, сьогодні завдання – вивести звідти 50% виробництва. На наступному етапі – 75%, а потім – вийти повністю. Тому що Китай – реальна загроза.
Зараз на столі у президента лежить закон про електронне резидентство. Як ви його оцінюєте?
Позитивно. Хоча всі питання треба розглядати і завжди є що додати.
Я великий фан всього, що робить Михайло Федоров, Олександр Борняков, їхнє міністерство та Мінекономіки. Я інтегрована в бесіди з топовими інвестфондами й інвестбанкірами. В Україні перспектива є, і дуже класна. Але надзвичайно складно робити пріоритет на економічних питаннях, коли треба розгрібати завали, що з’являються через війну.
Я також фанат «золотих паспортів». Таїланд видає «золоту візу» за $20 000. Україна – супермісце, тому ціна має бути адекватна. $50 000–100 000 – це реально.
Як перший крок – якщо хтось за $25 000 чи $50 000 купить український паспорт, це буде велика перемога у відбудові диджитальної держави.
Що потрібно робити Україні вже зараз, не чекаючи перемоги?
Робити з України нову державу, яка дуже швидко формує із США тестові коридори для усього найновішого – мілітарі-тех, кібер-тех, диджитал.
Моя команда розробила карту стартапів разом із Мінцифрою та ЮНІСЕФ. Там є найнеобхідніші сектори, яким сьогодні потрібно приділяти увагу в розвитку майбутнього України. Це і логістика, і доставка, і дрони, і безпілотники, і автономне вирощування протеїнів, вертикальні ферми. Загалом все, що може зробити державу, і не тільки нашу, автономною.
Ще один момент – чому ми віддаємо Монако і Дубаю заробіток на крипті і фінансах? Маємо дати тим, хто інвестує, спеціальні пільги, що будуть гарантовані державою, попри зміни у владі. Інвестори будуть зацікавлені, якщо ми затягнемо сюди капітал і прогарантуємо його на 90–100%.
Допоможе, якщо компанії можна буде створювати онлайн без вимоги знаходитися в Україні пів року. Наприклад, у Дубаї діють спеціальні умови, коли іноземцям – власникам бізнесу треба приїздити лише тричі на рік. Ми можемо зробити умову приїздити раз на рік або ж взагалі робити все повністю онлайн.
Але робити і діяти треба вже сьогодні, а не чекати кінця війни.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
