Сотні тисяч українських військових користуються ІТ-продуктами, які розробили волонтери. Чи потрібна на цьому полі українська держава?
⚡️ Хто, на вашу думку, заслуговує на звання «Підприємець року 2024»? Дізнайтесь більше про кожного з кандидатів та проголосуйте за посиланням. Ваш голос визначить переможця номінації «Вибір аудиторії».
Новий номер журналу Forbes Україна
Цей матеріал із останнього номеру Forbes. Придбати його можна за цим посиланням. У номері: Олександр Конотопський і його Ajax Systems, 30 стійких компаній України під час війни, список українських підприємців, які пішли воювати та інше.
Наприкінці лютого в Маріуполі командир однієї з бригад наказав бійцям встановити месенджер MilChat. У додатку військові транслювали свою геопозицію, яку командир бачив у реальному часі. «Це дозволило прикрити бійців мінометним вогнем, щоб вони пройшли повз ворога», – розповідає розробник MilChat Ярослав Шерстюк, 36.
Він почав розробку MilChat у 2018 році за підтримки компанії Noosphere. Тепер месенджером користуються близько 60 000 захисників. Шерстюк – професійний артилерист, розробляти «воєнний» софт навчився самостійно. Він не єдиний програміст‑волонтер, який допомагає ЗСУ.
Айтішники розробили системи «Кропива», GisArta, «Броня». Всього більше десятка. Ними користуються сотні тисяч військових, від рядових до генералів.
У різноманіття і децентралізації військового софту є як плюси, так і небезпечні мінуси. Чим користуються ЗСУ зараз та як держава робить перші кроки назустріч розробникам‑волонтерам?
Війна з планшетами
Крім MilChat Шерстюк зробив ще два застосунки, які «стоять на озброєнні» ЗСУ. Випускник Сумського інституту ракетних військ і артилерії, потрапив в армію у 2003‑му і прослужив 14 років. Він ще застав «прилад управління вогнем» – залізну планшетку з лінійкою. «Малюєте на карті своє місцеперебування і ціль, рухаєте лінійку і визначаєте дальність»,– пояснює Шерстюк. Потім вираховуються метеорологічні поправки. На все про все – 15 хвилин.
«Я був лінивий, не хотів рахувати по лінійках», – говорить Шерстюк. Тож розробив балістичний калькулятор для артилеристів, який працював ще на кнопкових телефонах. З роками калькулятор «допокращували» до додатка, яким зараз користуються 18 000 військових – на Android це УКРОП, а на iOS – MyGun. Оновлювати їх допомагали програмісти з EPAM та інших ІТ‑компаній. На піку команда складалася із семи розробників, зараз – два‑три, каже Шерстюк.
На питання про інвестиції Шерстюк відповідає, що інвестував свій час. «Сидів до четвертої-пʼятої ранку»,– каже він. Історія розробок Ярослава Шерстюка – типова для українського військового софту.
Поштовх індустрії дала війна у 2014‑му. Українським військовим не вистачало не лише бронежилетів чи шоломів. «Їм видавали карти, надруковані у 80‑х роках. Там, де позначалося поле чи посадка, давно стояла якась забудова»,– розповідав Олексій Савченко, 37, співзасновник фонду «Армія SOS».
З проблеми застарілих мап виросло дві популярні автоматизовані системи управління. «Армія SOS» розробила «Кропиву».
Як у цивільному житті люди обирають програму на свій смак і під свої потреби, так і військові використовують програми, які більше підходять для їхніх завдань.
Ганна Денисова одна з розробниць «Кропиви»
А шестеро ентузіастів з компаній «Гео‑Софт», Breeze Software та Primeway Ukraine – GisArta. Перші версії обох додатків з’явились незалежно один від одного на першому році війни. За наступні роки фокуси сервісів розійшлися.
У 2022‑му «Кропиву» використовують 90–95% артилеристів, говорить Савченко. Розвідка передає на Android‑додаток координати ворожої цілі. Їх отримує найближча артбатарея і швидко завдає удару. «Завдяки «Кропиві» в нас одна з найточніших артилерій у світі, американці захоплюються», – розповідає командир підрозділу 15‑ї бригади артрозвідки, лейтенант Олег Берестовий.
«Кропива» зайняла нішу на тактичному рівні – вона допомагає військовим швидше виконувати завдання безпосередньо на полі бою. GisArta ж з офлайн‑мапи виросла у систему ситуаційної обізнаності для штабів. Вона допомагає командирам батальйону, дивізії бачити ситуацію на фронті та краще планувати операції.
Шлях до держави
Обидва проєкти намагалися оформити офіційні відносини з державою, щоб масштабувати розробки та отримати більше ресурсів на розвиток. «Визначальні випробування пройдені у 2015 році. Документація – у 2016 році. Систему кодифікували у 2017–2018 роках», – перераховує засновник GisArta Володимир. Однак на озброєння так і не взяли.
«Армія SOS» у 2017 році державі «Кропиву» просто подарувала. Попри поширеність, офіційно на озброєння її не взяли. Фонд продовжує займатися розробкою та оновленням. Інвестиції не рахують – «час волонтерів».
Сфокусуватися на допомозі ЗСУ, а не бігати по кабінетах вирішили розробники системи ураження цілей із закритих позицій «Броня», яка дозволяє стріляти без прямої видимості ворога. «Дає можливість швидко відпрацьовувати і відійти, що зберігає життя наших воїнів і техніку», – говорить Олексій Гавриш, 41, координатор «Броні».
Підтримку розробникам «Броні» надає найбільший військовий фонд «Повернись живим». Вони закупили майже 4000 планшетів для «Броні». В «Армії SOS» цифри ще масштабніші, тільки в цьому році закупили 6000 девайсів.
Бюрократична оборона
Велика кількість некоординованих IT‑волонтерів прискорила оборонні інновації. «Як у цивільному житті люди обирають програму на свій смак і під свої потреби, так і військові використовують програми, які більше підходять для їхніх завдань», – каже Ганна Денисова, 25, одна з розробниць «Кропиви».
Усі волонтерські рішення розроблялись за принципом «знизу вгору», швидко реагуючи на запити військових.
У Міноборони ще донедавна був класичний державницький підхід. Планування проєкту, закладення бюджетних коштів, чіткі вимоги до продукту, системи захисту інформації, сертифікація, а тоді вже – на передову. «Така робота зазвичай триває декілька років», – говорить Олег Гайдук, 57, заступник міністра оборони з питань цифровізації. Якщо потрібно щось суттєво змінити, додати модулі – весь шлях спочатку.
Питання безпеки
Волонтерське походження програм не означає відкритий код. Розробники всіх додатків запевняють, що отримати доступ до софту нелегко. «Навіть якщо хтось скачає файл, розгорне його на планшеті, усе, що зможе зробити, це скинути нам запит, – розповідає Гавриш. – Там навіть не двофакторна, а багатофакторна авторизація». Планшет закріплюють за військовим підрозділом і тоді надають дані. Майже у всіх програм децентралізоване зберігання інформації. «Немає такого, що вся лінія фронту в одному планшеті», – говорить Гавриш. Кожен підрозділ бачить дані своєї ділянки. Тому навіть захоплення ворогом девайсу – некритично.
Централізований підхід у Росії. Там низка автоматизованих систем розроблялась за держзамовленням ще з нульових. У 2018 році російське Міноборони витратило 20 млрд руб. ($318 млн) на закупку 32 комплектів мобільної системи управління військами «Акація‑М». Вона має збирати інформацію з інших систем для різних родів військ і пришвидшити прийняття рішень на оперативно‑тактичному рівні. Комплекти, принаймні на папері, мали поставити до 2020 року. Чи використовується вона у цій війні, невідомо.
В Україні не підконтрольний державі волонтерський IT‑рух несе свої ризики. «Одні бригади можуть сидіти на одній системі, інші – на іншій. І вони не дуже взаємосумісні», – каже очільник «Повернись живим» Тарас Чмут, 30. Рішення волонтерів потрібно уніфікувати в середньостроковій перспективі, вважає він.
«Гравцям» на ринку волонтерського софту потрібні єдині правила: протокол шифрування даних, обміну ними, стандарти щодо збереження даних, вважає Гавриш з «Броні». «Кожна система має бути ідентифікована і має працювати з державним ядром за його правилами», – говорить він.
«Висновок простий – технології пішли вперед, а наша нормативна база і підходи до захисту інформації потребують реформування», – каже відповідальний за цифровізацію в Міноборони. Проте бюрократична система поступово розгортається у бік прийняття та легалізації таких продуктів, додає він.
Індустрія – початок
Станом на 24 лютого мілітарних стартапів мало б бути в десятки разів більше, каже Георгій Дубинський, заступник Мінцифри напряму MilTech. «Дуже складні регуляції», – називає він причину. Потенційно це перспективний напрям для українського IT: світові витрати на інновації в обороні у 2020 році оцінювалися в $80 млрд, за підрахунками Allied Market Research.
Курс на цифровізацію Міноборони взяли тільки у листопаді 2021 року разом із призначенням міністром Олексія Резнікова. «Першим кроком був аналіз того «зоопарку» ПО, які були в орбіті оборонного відомства і ЗСУ», – каже Гайдук.
Міноборони планує впровадити у 2022 році декілька систем, що прийшли уже в «готовому вигляді». Про які саме рішення йдеться, у відомстві не уточнюють. Війна допомогла міністерству підсилити експертизу. «Маємо унікальний момент – велика кількість ІТ‑спеціалістів мобілізована і з задоволенням приєднується до ІТ‑команд в оборонному секторі», – говорить Гайдук.
У липні Центр інновацій МО відкрив 11 вакансій розробників, щоб працювати над системою ситуаційної обізнаності Delta. Вона супроводжує бійців на полі бою, сповіщаючи про розташування сил супротивника та супутні небезпеки. В Міноборони відмовились розкривати деталі проєкту з міркувань безпеки.
В українських розробників є потужні конкуренти. Мінцифри залучило розробника Palantir. Американська компанія із капіталізацією $16,6 млрд має контракти з ЦРУ, оборонними відомствами США, Британії.
В Україні Palantir працюватиме з підрозділами Міноборони та Генштабу і надає системи ситуаційної обізнаності різного рівня. Вони допомагають обробляти та об’єднувати інформацію із супутників, дронів та інших джерел і приймати більш швидкі рішення, каже Дубинський.
«Маємо сподівання, що Palantir не конкуруватиме з українськими розробками, а зможе забезпечити їх інтероперабельність», – говорить він. Про свою діяльність в Україні представники Palantir розповідають неохоче, посилаючись на питання безпеки. Після червневої зустрічі президента Зеленського із CEO Palantir Алексом Карпом компанія зайнялася софтом, який аналізує інформацію про воєнні злочини росіян.
«Яка система чи системи стануть на «офіційне озброєння», – рішення за Міноборони та Генштабом, каже Дубинський з Мінцифри. Проте українських розробників потрібно підтримувати. «Маємо воювати розумніше і це монетизувати, щоб розвивати економіку», – додає він.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
