Легалізація канабісу в США мала створити багатомільярдну галузь, у якій без страху заробляли б тисячі підприємців. Але через непосильні податки й надмірне регулювання легальні виробники начисто програють чорному ринку.
За пʼять годин їзди від Сан-Франциско є невелика, оточена хвойними лісами ферма. Її власник Джонні Касалі вмикає подрібнювач і кидає в жолоб 25 кг марихуани. Чотири десятиліття Касалі нелегально вирощував коноплі. Тепер, маючи ліцензію штату, він знищує врожай, який колись приносив величезні гроші.
«Байдуже, що в тебе продукт найвищої якості. У Каліфорнії стільки конкурентів, що оком змигнути не встигнеш – і летиш на дно. Я – ніби фермер, який вирощує копійчаний салат, – каже Касалі. – Дешевше вже нікуди». Він – засновник ферми Huckleberry Hill Farms у Гарбервіллі, яка виробляє близько 230 кг марихуани на рік у двох невеликих теплицях на задвірках американського «королівства травички».
Мрії та реальність
На легалізації канабісу мало розбагатіти безліч підприємців, зокрема оператори «старого гарту» – ті, кого колись називали наркоторговцями, дилерами та нелегальними виробниками. Передбачалося, що завдяки легалізації величезний ринок очиститься від кримінальної складової. Але американські політики все зіпсували. Через надмірне регулювання, непосильні податки й відсутність координації між штатами найбільша в історії капіталізму ідея – легалізація найпопулярнішого у світі наркотику – перетворюється на гучний провал.
«Близько 95% легальних каліфорнійських виробників канабісу минулого року спрацювали в мінус», – говорить гендиректор дослідницької компанії New Leaf Data Services Джонатан Рубін. З 2017-го, коли в Каліфорнії почалися легальні продажі марихуани з рекреаційною метою, гуртова ціна за фунт упала на 52%. Отримати прибуток практично неможливо. Все зводиться до проблеми попиту й пропозиції. Дістати дозвіл на вирощування марихуани досить просто, і, мріючи про прибуток, її почали культивувати багато фермерів. Але одна справа вирощувати, а інша – дістати дозвіл на продаж у роздріб.
По-перше, спрацьовує ефект «будь-де, тільки не в нас». Навіть у Каліфорнії, де до марихуани завжди ставилися лояльно, майже дві третини муніципалітетів відмовилися дозволити відкриття легальних шопів. По-друге, запроваджено найсуворіше регулювання – у багатьох штатах працювати з канабісом складніше, ніж зі збройним плутонієм. По-третє, діє федеральна заборона на марихуану, яка дуже ускладнює створення бізнесу й обмежує доступ до банківських кредитів. Тому більшість точок продажу працюють лише за готівку: безглуздість у світі, який стрімко стає безготівковим.
Каліфорнійська Glass House Brands планує виробляти 90 т канабісу на рік. Фото ETHAN PINES FOR FORBES
Зрештою, в Каліфорнії працює лише 1000 легальних шопів – по одному на кожні 40 000 мешканців. Коли марихуани багато, а роздрібних точок мало, більшість товару потрапляє на чорний ринок, який після легалізації мав зникнути. Але якщо є чорний ринок, то легальні ціни летять донизу. У Каліфорнії лише за другий квартал вони впали на 35% проти того самого періоду минулого року. 2021-го на цьому найбільшому в США ринку канабісу споживачі легально витратили $5,1 млрд, а нелегально – майже втричі більше.
Загалом у США чорний ринок теж переважає, як підрахували аналітики інвестиційного банку Cowen. Торік у країні легального канабісу було продано на $25 млрд, а «за давнім звичаєм» – майже вдвічі більше.
Близько 60% американців підтримують легальний продаж марихуани в рекреаційних цілях та 91% – у медичних. Але 2021-го Управління боротьби з наркотиками США зареєструвало 6606 арештів за зберігання марихуани – на 25% більше, ніж 2020-го. Більшість заарештованих – «кольорові»: так працює «легалізація».
Гендиректор MAKR Ембер Сентер. Фото JAMEL TOPPIN FOR FORBES Фото Jamel Toppin for Forbes
Податковий прес
На тлі обвалу цін легальна індустрія канабісу несе величезний податковий тягар, якого немає в її нелегальних конкурентів. Податки штатів на роздрібні продажі сягають 37%. І хоча за федеральним законодавством марихуана залишається незаконною, уряд тягнеться за своїм шматком пирога. Компаніям, які виробляють марихуану, не передбачено пільги, тому їхні реальні податки перевищують 60%.
Штат Іллінойс, наприклад, отримав від марихуани $467 млн податкових надходжень, порівнюючи з $320 млн податків на спиртні напої. А от акції публічних компаній, які виробляють канабіс, за минулий рік впали на 50–70%. Ось який справжній вигляд «конопляного божевілля».
Джейсон Геллман, 43, стоїть посеред однієї із шести своїх затінених теплиць на задньому дворі будинку в Гумбольдті. Навколо – коноплі заввишки по лікоть. Він вирощував травичку і бігав пагорбами від поліцейських вертольотів із 16 років. Геллман розповідає, що легалізація (він зареєстрував компанію Ridgeline Farms) була для нього єдиним способом бачитися із дружиною та дітьми не через скло в тюремній кабінці для побачень. Але до легалізації він отримав би за врожай майже $1 млн, а нині заробляє близько $100 000 до вирахування витрат. Геллман працює на межі рентабельності – про те, щоб заробляти на життя, не йдеться. «Усе це – чортова афера, – каже Геллман. – Вони все підлаштували, щоб ми збанкрутували».
Стів ДеАнджело, керівник Harborside Health Center. Фото ROBERT GALLAGHER FOR FORBES
Чорний ринок перемагає
Якщо хочете зрозуміти, як почуваються легальні виробники марихуани в США, зайдіть в оклендську компанію MAKR House, яка виробляє харчові продукти з додаванням марихуани. На промисловій кухні площею 100 кв. м понад десять відеокамер спостереження записують відео високої чіткості з виробничої лінії. Так наказують норми. «Оскільки підприємства, які використовують коноплі, можна відкривати лише у спеціальних «зелених зонах», MAKR платить за оренду значно більше, ніж інші комерційні організації», – каже гендиректор MAKR Ембер Сентер. До того ж цього року підприємство двічі грабували.
«Що легалізація робить із такими, як я, власниками малого бізнесу? Вона нас вбиває, – каже Сентер. – Нас просто душать». Під «легалізацією» він, звичайно, має на увазі регулювання. Усім подобається ідея чесного прозорого ринку. Але саме норми та правила, а точніше, їх безсистемність, знищують легальний бізнес. Без легалізації на рівні всієї країни будь-хто, хто намагається створити масштабний бізнес із продажу марихуани, змушений дотримуватись 38 різних пакетів нормативів, стандартів звітності та податкових приписів.
Усе аж так погано, що навіть Стів ДеАнджело, «батько-засновник легальної індустрії канабісу» (так одного разу назвав його колишній мер Сан-Франциско Віллі Браун), називає всі зусилля уряду «провалом». Колишній драгдилер, який став власником шопу, ДеАнджело був локомотивом боротьби за легалізацію рекреаційного канабісу в Каліфорнії 2016-го. Він розпочав золоту лихоманку легалізації у багатьох штатах. Нині рекреаційний канабіс дозволений у 19 штатах, а медичний – ще у 18 та окрузі Колумбія.
«Ми, люди старої формації, за 50 років створили справедливий та стійкий ринок, який чудово служив усім учасникам, – каже ДеАнджело, який володіє одним із перших у країні легальних шопів Harborside Health Center. – А тепер рука держави повністю його зруйнувала».
На чорному ринку незрівнянно легше працювати й набагато легше купувати, тому типовий споживач травички, найімовірніше, придбає її нелегально. «Немає економічних стимулів працювати на легальному ринку», – каже Емілі Пакшіа, співзасновниця інвестиційної компанії Poseidon, яка має $200 млн в управлінні.
Через плутанину грані розмилися: багато легальних компаній регулярно переправляють продукцію на чорний ринок і навпаки. «Товар постійно перетікає туди й назад», – каже аналітик New Leaf Рубін.
Робота на нелегальному ринку, на думку багатьох підприємців, які працюють у легальному бізнесі, – єдина можливість залишитися на плаву. Джонатан Елфанд вирощує та продає марихуану з 17 років, його багатий досвід підтверджений судимістю. Його разом із батьком заарештували 1998-го за вирощування конопель у Брукліні, Елфанда-молодшого засудили до 10 років вʼязниці.
Нині він керує нью-йоркським шопом Empire Cannabis Club, який працює на сірому ринку завдяки юридичній лазівці, випадково створеній законодавцями штату. У нью-йоркському шопі Елфанда полиці вгинаються від продукції з Каліфорнії та інших штатів, де канабіс легальний. Кожна компанія має «свою лазівку», – каже він.
Бернер, гендиректор та засновник Cookies. Фото ETHAN PINES FOR FORBES
Димні бренди
У лос-анджелеському районі Мейвуд, у брендованому шопі Cookies, баланс попиту і пропозиції, вочевидь, працює напрочуд добре. У середині березня, за три дні до того, як Cookies випустив найновіший сорт марихуани, 41-річний чоловік під псевдонімом Смокі Ваніла припаркував свою Toyota Camry на стоянці Cookies і залишився в ній ночувати. Смокі три дні жив у машині і чекав на презентацію, як фанат кросівок Yeezy – на початок продажу нової колекції. І все для того, щоб одним із перших отримати дрібку конопель Céreal à la Mode. На створення цього сорту у власників Cookies пішло два роки.
«Ніщо не зрівняється з ароматом Cookies. Зачекати кілька днів на вулиці? Воно того варте», – каже Смокі, для якого поїздки на відкриття магазинів та презентації стали справою життя. Сотні людей із ним погоджуються: черга на презентацію розтягнулася на цілий квартал.
Перша партія Céreal a la Mode пішла за кілька годин. «Хороша травичка – сила», – каже один із засновників Cookies репер Бернер (справжнє імʼя Гілберт Мілам-молодший). Для Бернера, 38, черги й порожні полиці – це частина шоу. Він знайшов спосіб обійти безумство, що руйнує іншу індустрію. «Це якби Стів Джобс презентував новий продукт аудиторії молодіжного бренду Supreme», – мовить він о 10 ранку на терасі свого будинку в Монтані за $2,7 млн, пихкаючи косяком завтовшки з вказівний палець.
Уродженець Сан-Франциско, Бернер – виходець із нелегального ринку. На початку нульових познайомився з підпільним культиватором конопель Джай Чангом, який у своєму гаражі в районі Сансет вивів бездоганний сорт OG Kush. Гібрид Чанга, на його думку, нагадував на смак мʼятні цукерки Thin Mints. Тому він назвав його «Печиво дівчаток-скаутів». Бернер продавав коноплі друзям, зокрема хіп-хоперу Візу Халіфу. Сорт став сенсацією. Коли організація «Дівчата-скаути Америки» подала скаргу на назву, Чанг та Бернер зареєстрували бренд Cookies без згадки про скаутів. Крім сортів канабісу, тут продається культова лінійка молодіжного одягу. «Cookies знають скрізь: у Японії, Дубаї, Мексиці», – говорить Бернер.
Cookies має 51 ліцензійну угоду з фірмовими роздрібними магазинами в усьому світі – від Лос-Анджелеса до ізраїльського Беер-Шеви. У серпні компанія планує відкрити один із перших легальних фірмових шопів у Таїланді. За оцінками Forbes, минулого року виторг Cookies досяг $50 млн, і, беручи до уваги високу маржу, компанія коштує щонайменше $150 млн. Cookies не вирощує конопель – вона бере до 20% з фермерів, які використовують її насіння. Вона навіть їх не продає: 5–15% валового виторгу компанія отримує з кожного брендованого шопу, під яким покупці збираються в очікуванні нової партії. Ціни відповідні: 3,5 г BernieHana Butter йде за $60, що на 50% дорожче за ординарні сорти. Толстовка Cookies коштуватиме $100. У галузі, де не заробляють ні виробники, ні продавці, їхня компанія – посередник, який несе мінімальні ризики. «Виживають найсильніші», – говорить Бернер.
Кім Ріверс, керівниця Trulieve. Фото GUERIN BLASK FOR FORBES
Масштаб не допомагає
На запитання, чи легалізація в Америці провалилася, Кім Ріверс відповідає сміхом. «Немає жодної легалізації», – каже вона. За федеральними законами (а не за законами окремих штатів), уся ця промисловість злочинна. Ріверс – одна з найвпливовіших осіб на ринку марихуани. Вона – гендиректорка компанії Trulieve з капіталізацією $2,5 млрд, яка володіє 173 шопами та 17 фермами з вирощування канабісу в 11 штатах. За словами Ріверс, ефект масштабу – радше питання виживання, а не отримання прибутку.
«Нас поставили на одну планку з виробниками важких наркотиків», – каже вона. Підприємства, які вирощують коноплі, обкладаються податком на валовий прибуток, тому фактична податкова ставка для них перевищує 60%. За словами Ріверс, компанія, яка торік продала продукції на $938 млн, заплатила на $85 млн більше, ніж якби вона продавала, наприклад, меблі.
Каліфорнійська Glass House Brands теж виживає завдяки масштабу та зниженню собівартості. Її найбільша ферма вирощує 400 000 кущів канабісу на рік. Один із засновників – колишній поліціянт і член ради директорів Sonos Грем Фаррар. Glass House зібрала перший урожай у червні. Собівартість – $189 за фунт. Фаррар планує знизити собівартість до $100 за фунт. Виторг Glass House минулого року – $69 млн, збиток $44 млн.
На думку Фаррара та інших учасників ринку, лише виключення канабісу з переліку наркотичних речовин на федеральному рівні дасть податкові пільги, доступ до кредитів і можливість продажу по всій країні. Але поки що конгрес США із цим не поспішає. «Як і на ринку алкоголю, залишаться кілька великих гравців», – говорить Бернер із Cookies. На його думку, історія повториться: запровадження сухого закону спричинило розквіт злочинності, а його скасування – появу потужних американських алкогольних брендів.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
