Розпочавши війну в Україні, Путін може знищити життя людей, які знаходяться далеко за межами поля бою. Ця катастрофа буде такого масштабу, що навіть він може про це пошкодувати. Війна продовжує завдавати ударів по світовій продовольчій системі, яку ослабили пандемія COVID-19, кліматичні зміни та потрясіння на енергетичному ринку. Видання Economist у своєму матеріалі проаналізувало, як світ може помʼякшити продовольчу катастрофу. Forbes переклав і вибрав головні думки з тексту
Сніжний ком продовольчої катастрофи
Український експорт зерна і олійного насіння майже зупинився, а російський під загрозою. Разом дві країни постачають 12% експорту продовольства. Ціни на пшеницю, які виросли на 53% від початку року, 6 травня підскочили ще на 6%. На останнє зростання вплинуло те, що Індія повідомила про зупинку експорту через тривожний рівень спеки в країні.
Генсек ООН Антоніу Гутерреш заявив, що в наступні місяці брак продовольства в світі стане ще гострішою проблемою, і ця нестача може затягнутися на роки. Високі ціни на базові продукти харчування вже призвели до збільшення кількості людей, які не їдять достатньо, на 440 мільйонів – до 1,6 мільярдів людей. Близько 250 мільйонів людей знаходяться на межі голоду.
Якщо війна затягнеться й експорт з Росії й України буде обмежено, сотні мільйонів людей можуть опинитися за межею бідності. У дітей буде затримка росту, люди почнуть голодувати.
Світові лідери повинні сприймати голод як світову проблему, для якої терміново треба знайти рішення на міжнародному рівні. Росія й Україна постачають на світовий ринок 28% пшениці, 29% ячменю, 15% кукурудзи і 75% соняшникової олії. Походження половини імпортованого Ліваном і Тунісом зерна – з України й Росії; у Лівії та Єгипту ця цифра складає дві третини. Український експорт продовольства дає їжу 400 мільйонам людей. Війна зупинила ці поставки, бо Україна замінувала води, щоб зупинити наступ, а Росія блокує порт Одеси.
Навіть до вторгнення Світова продовольча програма попереджала, що 2022-й буде жахливим роком. Китай, найбільший виробник пшениці, повідомив, що через те що минулого року дощі відтягнули посівну, цьогорічний врожай може бути найгіршим за всі часи.
Окрім екстремальних температур в Індії, яка є другим найбільшим виробником пшениці, відсутність достатньої кількості опадів також становить загрозу для урожаїв інших житниць світу – від Америки до Франції. Африканський Ріг (Еритрея, Ефіопія, Кенія, Сомалі, Судан, Уганда, Південний Судан і Джибуті) потерпає від найбільшої посухи за останні 40 років.
Найбільше це вплине на бідний прошарок населення. Домогосподарства в економіках, що розвиваються, витрачають 25% свого бюджету на їжу, а в Субсахарському регіоні Африки – аж 40%. В Єгипті хліб у раціоні громадян складає 30% спожитих калорій. Уряди багатьох країн-імпортерів просто не мають змоги виділити гроші на підтримку бідних, особливо якщо держава імпортує енергоресурси.
В українських зерносховищах, які ще не постраждали через військові дії, повно кукурудзи і ячменю. Фермерам немає де зберігати наступний, цьогорічний урожай, який почнуть збирати наприкінці червня, а отже, він може зіпсуватися. А ще їм бракує пального і робочих рук для наступного посіву. Росії ж може забракнути насіння й пестицидів, які вона зазвичай закуповує в Європейського Союзу.
Як країни можуть врятувати світ від голоду
Реакція занепокоєних політиків може погіршити й так непросту ситуацію. Від початку війни 23 країни, від Казахстану до Кувейту, оголосили про обмеження експорту продовольчих товарів, а на них припадає 10% світового продовольства. Експорт більш ніж пʼятої частини усіх добрив теж під забороною. Якщо продажі зупиняться, голод не забариться.
Ситуація ідеальна для того, щоб всі сторони конфлікту шукали винного. Захід каже, що все це внаслідок вторгнення Путіна, а Росія звинувачує Захід через санкції. Правда в тому, що поточні проблеми стали результатом війни Путіна, а деякі санкції їх поглибили.
Натомість, країнам потрібно діяти спільно й почати з того, що не обмежувати експорт. Індонезія, постачальник 60% світової пальмової олії, зняла тимчасову заборону на експорт. Європа допомагає Україні доставити її зерно автодорогами й залізничними шляхами в порти Румунії або країн Балтії. Хоча навіть за найоптимістичнішими прогнозами лише 20% українського зерна можна буде експортувати в такий спосіб.
Країнам-імпортерам потрібна підтримка, щоб вони не впали під тягарем приголомшливих рахунків. Запаси зерна для надзвичайних ситуацій треба віддавати найбіднішим. Для інших вводити фінансування імпорту на поблажливих умовах – це може робити, приміром, МВФ. А якщо списати хоча б частину боргу таким країнам, це допоможе їм вивільнити важливі грошові ресурси й спрямувати їх на продовольчі проблеми.
Близько 10% усього зерна йде на виготовлення біопалива; а 18% рослинних олій перетворюють на біодизель. Фінляндія й Хорватія послабили постанови, які вимагають, щоб бензин містив пальне із сільськогосподарських культур.
Величезна кількість зерна йде на харчування тваринам. Згідно з нормами Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, сухий корм для худоби містить 13% зерна. У 2021-му Китай імпортував 28 мільйонів тонн кукурудзи для корму свиням – це більше, ніж Україна експортує за рік.
Миттєве послаблення продовольчої кризи наступить після деблокади Чорного моря. Близько 25 мільйонів тонн кукурудзи та пшениці, які є еквівалентом річного споживання усіх найменш розвинутих економік світу, застрягли в Україні.
Для вирішення цієї проблеми потрібна готовність трьох країн: Росії, яка має дозволити Україні судноплавство; України, якій треба розмінувати підхід до Одеси; і Туреччини, які потрібно дозволити воєнно-морський супровід через Босфор.
Це буде непросто. Росія через невдачі на полі бою намагається задушити українську економіку. Україна вагається з розмінуванням. Переконати їх можуть країни, у тому числі Індія та Китай, які зберігають нейтралітет у війні. Для супроводу вантажів морем потрібні будуть озброєні кораблі від широкої коаліції держав.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
