За словами дипломатів, що знайомі із ситуацією, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш намагається укласти угоду з високими ставками за участю Росії, Туреччини й інших країн. Все заради того, щоб відкрити український продовольчий експорт для світових ринків і потенційно відвернути світову продовольчу кризу. Про це у своєму матеріалі пише The Wall Street Journal. Forbes переклав його і вибрав головне.
Росія заблокувала українські порти в Чорному морі, щоб ослабити країну і захопити контроль над узбережжям. Гутерреш попросив Москву пропустити кілька українських кораблів із зерном в обмін на послаблення заборони на експорт російських і білоруських калійних добрив.
Дипломати зазначають, що Росія наразі не демонструє серйозної залученості у дані перемовини. Туреччина, потужна сила у Чорному морі, виявила готовність взяти участь у цій угоді, запропонувавши навіть прибрати міни в морі і керувати потоком суден.
Росія і Білорусь – це ключові постачальники поташу, або калійних солей, добрива, яке забезпечує хороший урожай у інших регіонах світу. Експорт білоруського поташу на світову ринки нині під забороною через санкції Заходу. Війна в Україні також порушила експорт деяких товарів з Росії, тому Гутерреш хоче прибрати барʼєри – і західні санкції, – щоб більше російського і білоруського поташу знову потрапило на ринок.
Як Росія створила світову продовольчу кризу
Як один з найбільших експортерів зерна Україна продала закордон 41,5 мільйонів тонн кукурудзи і пшениці в сезоні 2020-2021. Згідно із українським зерновим брокером Maxigrain, понад 95% цього експорту пішло у світ через Чорне море.
Війна стала на заваді українському сільському господарству, а ще Росія блокує українські порти. Чиновники ООН остерігаються, що зростання цін і потенційний брак продовольства можуть призвести до дестабілізації ситуації в країнах, які залежать від України, і спричинити конфлікти. З часу вторгнення Росії у лютому ціни на пшеницю досягли рекордних рівнів.
Західні санкції перекрили доступ Москві до іноземної валюти, а країни, які підтримують Україну, обмежили російський експорт нафти. Угода, яка прибере перешкоди на шляху російського і білоруського експорту поташу, трохи стабілізує ці дві країни.
Російська та українська місії в ООН відмовилися коментувати ситуацію. Турецьке посольство у Вашингтоні відмовилося від коментарів.
Гутерреш натякнув, що перемовини почнуться 17 травня у Відні, додавши: «Нам треба знайти спосіб повернути українське продовольство, а також російське продовольство і добрива, на світові ринки, попри війну». Гутерреш відвідав Москву, Київ і Анкару у квітні, щоб серед різних тем, зокрема обговорити війну і продовольчу безпеку.
Спроби ООН домовитися про відкриття Чорного моря для експорту зерна приєднуються до поточних спроб європейських країн перевезти меншими партіями українські продовольчі продукти на ринки дорогами континенту, залізничними шляхами і навіть водними, наприклад, Дунаєм.
«Ми підтримуємо спроби врегулювати цю кризу, і забезпечення потоку поставок ключових товарів не виняток», – сказала Олівія Далтон, представниця посла США в ООН Лінди Томас-Грінфілд.
Пристосування санкцій для мінімізації гуманітарної кризи – це стандартна практика Вашингтону, який уникає, за словами американського чиновника, продовольчих і сільськогосподарських санкцій проти Росії.
Як вмовити Росію
Москва – це велика перешкода на шляху вільного експорту українського зерна. Росія суттєво розширила свою морську присутність у Чорному морі: використовуючи військову базу в Криму, анексувала весь півострів у 2014-му, кілька тижнів тому окупувала портове місто Маріуполь, а також блокує Одесу, найбільший порт України.
Москва також має право вето як постійний член Ради Безпеки ООН, тому цей орган навряд ухвалить зобовʼязальну резолюцію, спрямовану на звільнення українського експорту зерна, зазначають теперішні і колишні посадовці.
Та навіть без резолюції ООН або угод країни, які залежать від української пшениці, ймовірно будуть тиснути на Москву, щоб вона дозволила хоча б обмежений експорт зерна, можливо, у супроводі суден під прапором міжнародної організації або нейтральної чи дружньої до Москви країни.
Туреччина, член НАТО, має особливу роль в управлінні мореплавством в Чорному морі завдяки її контролю над протокою Босфор і Конвенції Монтре, угоді 1936-го, яка обмежує присутність військових кораблів у Чорному морі під час війни.
«Я не думаю що наразі буде вдалою ідеєю використати для конвою кораблі під прапором НАТО чи США, – сказав адмірал Джеймс Фогго, колишній командир шостого флоту військово-морських сил, а нині декан Центру морської стратегії при національній асоціації військово-морських сил Navy League. – Якщо росіяни не хочуть цього і це суперечить їхнім інтересам, вони не дозволять кораблям пройти».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
