З часів Радянського Союзу Росія проводила в Україні ядерні експерименти, замовчувала наслідки аварій та відмовлялася визнавати колосальну шкоду здоровʼю, які вони нанесли. А під час нової війни захоплює АЕС.
Лекція Кейт Браун та Ольги Мартинюк – авторок книги про Чорнобильську катастрофу й історію розвитку ядерної енергетики у світі.
#GlobalMinds4Ukraine – проєкт KSE з культурної дипломатії. В межах проєкту найвпливовіші інтелектуали світу виступають з лекціями на підтримку України.
Повне відео інтерв’ю, що відбулося за підтримки Київської школи економіки (KSE) в межах проєкту #GlobalMinds4Ukraine, дивіться тут.
Про захоплення російськими військами Чорнобильської та Запорізької АЕС
54% електроенергії до війни в Україні вироблялося атомною енергетикою. Це справжня ядерна країна. І це перша масштабна війна в ядерній країні.
Неймовірно, але жодна з атомних станцій не проходила стрес-тестів щодо потрапляння під удар ракети або важкої артилерії. Це навіть не фігурувало в розрахунках за 50 років планування ядерних катастроф.
24 лютого, коли росіяни захопили станцію, керівник зміни на ЧАЕС сказав, що в них немає жодних інструкцій чи протоколу.
Охорона станції підняла білий прапор, бо розуміла, що якщо навколо станції почнуть літати ракети та піде важка артилерія, може статися катастрофа. Робоча зміна [на станції] залишалася без нормальної їжі, постільної білизни, контакту із сім’ями, під психологічним тиском протягом трьох тижнів. Неможливо запустити ядерну установку з голодними, втомленими та напруженими працівниками, якими керують солдати російської армії.
Публічні брехливі заяви члена Політбюро Володимира Щербицького одразу після Чорнобильської катастрофи 1986 року стали символічними і після захоплення ЧАЕС Росією. Він казав: «Не панікуйте, все добре, нічого серйозного не сталося». Але дуже скоро суспільство дізналося, що це неправда. Проте для багатьох вже було надто пізно. Цей підхід повторювався сьогодні.
Після захоплення станції росіянами відбулося декілька по-справжньому страшних подій. Наприклад, українські працівники ЧАЕС стривожено повідомляли про велику небезпеку відключення станції від електропостачання, але міжнародні агенції відповіли, що небезпеки немає. Не було настороження у відповідь.
Чорнобильська атомна електростанція після вибуху, фото зроблено 29 квітня 1986 року Фото Getty Images
Про брехню про Чорнобиль радянських та міжнародних еліт
Влітку після Чорнобильської аварії настала катастрофа для громадського здоров’я. Госпіталізовані внаслідок аварії були не 600 осіб [як подавалося публічно], а, за нашими підрахунками, 44 000 людей, з яких 11 000 – діти.
Наприклад, на Чернігівській фабриці з виробництва вовни були жінки, визнані ліквідаторками. Адже [під час катастрофи] вони багато разів на день тягали великі пакунки вовни, яка, як відомо, надто радіоактивна. Це як обіймати рентгенівський апарат протягом дня. І ми постійно знаходили таких людей.
За офіційними даними, від Чорнобиля загинуло лише 36 осіб, а 600 було госпіталізовано. Зрозуміло, що насправді було не так.
Чому ми не знаємо, що сталося насправді і скільки людей загинуло?
Головна причина – боротьба між Всесвітньою організацією охорони здоров’я та Міжнародним агентством з атомної енергії за те, хто робитиме заяви щодо Чорнобиля та проблем охорони здоров’я.
У ВООЗ говорили, що вони є експертами зі здоров’я, а Міжнародне агентство з атомної енергії стверджувало, що вони є експертами з ядерної безпеки. Агентство було могутнішим, мало більше грошей та вищий статус у Сім’ї націй ООН. Тому їм вдалося відштовхнути ВООЗ і зробити заяви від імені всієї ООН про оцінку шкоди для здоровʼя людей внаслідок вибуху.
Були й інші сторони, зацікавлені в мінімізації оцінок чорнобильських проблем зі здоров’ям. І це уряд США, британський і французький уряди, тому що всі вони були ядерними державами. Навіть сьогодні у коментарях Міжнародне агентство з атомної хімічної енергетики сильно схиляється до російської точки зору. Незважаючи на санкції, Росію не вигнали з органів влади цього агентства і вона має пільговий статус.
Кейт Браун – професорка історії науки Томаса М. Сібеля в Массачусетському технологічному інституті. Її остання робота «Посібник з виживання: Чорнобильський путівник у майбутнє» (Norton, 2019) перекладена дев’ятьма мовами, отримала срібну нагороду премії Лори Шеннон, а також премію Реджинальда Зельника та Маршалла Д. Шульмана від Асоціації слов’янських, східноєвропейських та євразійських студій.
Про створення МАГАТЕ
Агентство МАГАТЕ виникло через значні дискусії про ядерну безпеку в світі. Вже існувало те, що утвердилося під назвою «ядерне лобі». Зʼявилися люди, яким заплатили за рекламу версії, що ядерна енергетика абсолютно безпечна (і ми все ще маємо своєрідне ядерне лобі в Міжнародному агентстві з атомної енергії).
Спеціальне агентство створено Сполученими Штатами в 1960-х роках, після того як деякі незалежні вчені з Данії та Скандинавії почали ставити під сумнів вплив глобальних опадів у всьому світі. США ж хотіли створити незалежний орган у межах ООН. Однак керівництво цього органу призначали не науковці, а політичні лідери та наукові дипломати.
24 лютого 2022 року росіяни захопили станцію Фото AP
Про Україну як полігон для ядерних випробувань Москви
Після 1991 року архіви часів холодної війни були значною мірою розсекречені, особливо у Британії та США. Люди дізнавалися, що українці стали жертвами випробувань ядерної зброї. Україна була колоніальним ядерним простором, де легко могли статися сценарії Чорнобильської катастрофи, особливо в руйнівній політичній та економічній ситуації 1990-х років.
Наприклад, у 1972 році в Харківській області трапилася аварія з газовою трубою. В ній виникла велика пожежа. Радянські вчені запропонували ліквідувати аварійну свердловину за допомогою підземного ядерного вибуху.
Рішення було ухвалене на основі позитивних результатів у застосуванні ядерного вибуху для гасіння газового факела, що горів три роки на родовищі Урта-Булак в Узбекистані (1966). Постанову про застосування промислового ядерного вибуху для зупинки газового фонтану в Харківській області підписали особисто Леонід Брежнєв і Олексій Косигін. З боку аварійної колони пробурили похилу свердловину й у вибій помістили спецзаряд – ядерний вибуховий пристрій.
Місцева влада навряд чи знала про факт ядерного вибуху на Харківщині. А мешканців села поблизу просто відселили напередодні вибуху, повернувши додому вже наступного дня. Жодне вимірювання, жоден моніторинг проблем зі здоров’ям не був проведений.
Це відбулося за 24 км від Харкова. Божевільний експеримент не мав успіху: закрити викид за допомогою вибуху не вдалося. Але він призвів до того, що з газової діри наверх вирвався великий шлейф від радіоактивного вибуху. А вогонь дедалі продовжував горіти. Цей випадок відомий як аварія у Хрестищі.
В інших регіонах України й у Білорусі були схожі випадки. Ядерні рішення приймалися в Москві, українська влада нічого не знала, а питання безпеки було другорядним відносно завдання нарощення військової потужності.
Ольга Мартинюк – професорка Київського політехнічного інституту імені Сікорського. Ольга є також науковим співробітником Базельського університету в Швейцарії. Вона асистувала професорці Браун у її проєкті «Посібник з виживання: Чорнобильський путівник у майбутнє» та переклала книгу українською.
Про приховування наслідків Чорнобильскої катастфори й епідемію раку щитоподібної залози у дітей
У 1989 році до консультантів МАГАТЕ звернувся український лікар через масову проблему раку щитоподібної залози у дітей [після Чорнобиля], на що отримав відповідь, що такі наслідки неможливі, вони не могли б настати так швидко. Тоді лікар запропонував взяти результати біопсії в цих дітей та перевірити у своїх лабораторіях.
«Тут 20 хворих дітей, що вказує на епідемію», – сказав він. Фоновий показник на той час становив один хворий на мільйон дітей, а на півночі Україні проживало близько 200 000 дітей. 20 випадків раку в дітей –неймовірна цифра.
Американський науковець Фред Меттлер [доктор медичних наук, займається діагностичною радіологією та ядерною медициною] взяв біопсії до своєї лабораторії в Нью-Мексико. Усі вони дали позитивний результат. Це справді був рак щитоподібної залози.
І що він зробив із цією інформацією? Він її приховав, сказав, що все це чутки. А коли йому почали ставити запитання, виправдовувся, що просто забув включити її у звіт.
Це не поодинока ситуація. Відомі спроби звільнити науковців, які казали про те, що в Україні та Білорусі є реальні проблеми. Але дуже важко протистояти фізикам, які кажуть: «Ти не знаєш, про що говориш». Так кажуть навіть лікарям.
Під час презентації медіа-артпроєкту ARTEFACT, проекція на залишки колишнього радянського радара дальнього виявлення «Дуга», під час прес-туру до Чорнобильської зони відчуження у Чорнобилі, Україна, 23 жовтня 2019 року Фото Getty Images
Про людей, які намагалися донести правду про вибух
Санітарний лікар на Житомирщині сказав, що в Житомирському питному водосховищі радіоактивні відходи. За це його понизили в посаді, але він не покинув свою справу. В Україні діяв радіаційний моніторинг під наглядом росіян. У них був цілий «двобій» із лічильниками Гейгера. Приходили російські чиновники і казали: «Ні, цей рівень набагато нижче». А цей лікар сказав: «Ні, він дуже високий».
Фізик Наталія Лозінська виміряла, що під час аварії в Києві та містах на півночі України рівень радіоактивності був небезпечно високим. Вона принесла файл із інформацією на конференцію міжнародних вчених 1988 року, яку радянська влада організовувала в Києві. Щоб потрапити всередину, вона пішла до театру [де проводилася конференція], одягнена як прибиральниця, з відром та шваброю.
Вона схопила за руку американського доктора Роберта Гейла, який став «західним обличчям Чорнобиля», щоб віддати йому свої папери. Однак агенти КДБ схопили жінку до того, як вона встигла їх віддати, та викинули її на задній двір разом із відром і шваброю.
Про потенціал альтернативної енергетики України
Якби Україна використовувала свій вітровий та сонячний потенціал, це б на 150% замінило ядерну енергетику, яка зараз використовується в Україні. Уявіть масштаби відновлення, якби були децентралізовані джерела енергії: сонячні батареї та дахи, вітряні електростанції. Тоді росіяни не могли б просто прийти і перемкнути вимикач, захопити завод, поставити власний прапор, контролювати джерела енергії для цілих міст, де живуть мільйони людей.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
