Дефолт України став би величезною пропагандистською перемогою Путіна. Але поки Росія не платить за агресію, Заходу все складніше пояснювати платникам податків зростаючі витрати на війну. Як швидше змусити російські гроші працювати на Україну та одночасно залучити інвестиції на відновлення її економіки? Forbes вибрав головне з колонки британського економіста Тімоті Еша
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Українці ведуть нерівний бій із російським агресором. У захисті своєї країни вони виявляють разючу хоробрість і вже пожертвували тисячами життів. Вони борються проти диктатора, який оголосив війну Заходу. Путін визнав, що розпочав війну за території та імперські амбіції, а отже, українці утримують передній край оборони НАТО та Заходу.
Україна платить величезну ціну не лише кровʼю, а й грошима. Підраховано, що дефіцит бюджету України сягає $5 млрд на місяць. Це у кілька разів більше, ніж до війни.
Захід дає гроші, але їх замало. Більша їх частина – це кредити, а не безоплатна допомога.
На честь США, до американського пакету допомоги Україні у розмірі $40 млрд входять безоплатні $7–8 млрд на поповнення українського бюджету. ЄС зобовʼязався виділити близько $9 млрд, але у формі кредитів.
Давайте відверто: Україна веде цю війну за Захід і фактично за неї платить.
Якщо давати Україні кредити, а не безоплатну допомогу, то до кінця року її борговий тягар стане непосильним і наблизиться до 100% ВВП. Іншими словами, порівняно з 23 лютого 2022-го це відношення подвоїться.
Україна чітко дала зрозуміти, що, незважаючи на війну, хоче зберегти кредитоспроможність та обслуговувати борг. Приголомшливо, але вона продовжує його виплачувати навіть з огляду на те, що зараз у пріоритеті фінансування армії.
Київ явно думає про повоєнне відновлення та про те, що для цього важливо зберегти доступ до кредитів. Оголосивши дефолт, Україна надовго втратить його. Для відновлення потрібно багато дешевих грошей від державних та приватних кредиторів. Але дефолт надовго зробить запозичення надто дорогими. Потреба України у фінансуванні, ймовірно, обчислюватиметься сотнями мільярдів доларів, їх отримати допоможе лише державно-приватне партнерство.
Зараз важливо зробити так, щоб Україна уникла дефолту. Він став би величезною пропагандистською перемогою Путіна. Той ще у 2000-му говорив, що тільки по-справжньому суверенні держави платять за зобовʼязаннями (за іронією, до дефолту зараз підійшла Росія).
Як Україні уникнути суверенного дефолту?
По-перше, Захід має подумати про зміну структури фінансування: потрібно більше безоплатної допомоги, а не за кредитів.
По-друге, справедливо, що Україна не має нести фінансові витрати цієї війни. Але справедливо й поставити питання, чому їх мають нести західні платники податків, якщо країні-агресору дозволяють уникнути сплати репарацій? Іраку довелося заплатити за збитки, завдані Кувейту під час першої війни у Перській затоці. То чому б не змусити Росію платити зараз?
Захід має $300–400 млрд російських активів, заморожених через війну. Немає жодних моральних перешкод, щоб оплачувати цими грошима військові витрати України.
Є побоювання, що арешт приватної власності може створити юридичний прецедент, через який Китай та країни Перської затоки побояться тримати активи на Заході. Якщо вони не збираються вторгнутися на суверенні території, брати участь у геноциді та військових злочинах або оголошувати війну Заходу, то їм нема про що хвилюватися.
За наявності політичної волі закони можна змінити. І таку волю треба виявити, якщо західні політики справді не хочуть, щоб сотні мільярдів за відновлення України платили їхні платники податків. На відновлення навряд чи вдасться зібрати достатньо грошей, якщо не задіяти заморожені активи Росії. А якщо Україні не допомогти повністю відновитись, то Путін виграє. Росія зрозуміє, що вторгнення залишилось безкарним.
На зміну законів потрібен час. Але західні країни повинні взяти на себе зобовʼязання їх змінити, а частину заморожених активів Росії використати як запоруку для погашення зростаючого українського боргу. Подумайте про ці активи як про облігації Брейді. Інвестори будуть знати, що частина боргу України (все, що перевищує довоєнний рівень у 50% ВВП), покрита запорукою із заморожених російських активів. Приватні інвестори переконаються, що боргові зобов’язання України забезпечені. Це допоможе їй зберегти постійний доступ до дешевих кредитів.
По-третє, є спокуса залучити приватних кредиторів традиційними заходами щодо полегшення боргового тягаря. Але ціна цього кроку – тавро дефолту, дорожнеча короткострокових позик та обмежений доступ до кредитів на якийсь час.
Коли війна закінчиться, Україні терміново будуть потрібні величезні суми на відновлення лікарень, шкіл та критично важливої інфраструктури. Україні треба буде рухатись уперед. Державних грошей Заходу навряд чи на це вистачить, а вирішення юридичних питань, повʼязаних із використанням заморожених російських активів, може затягнутися.
Замість того, щоб впроваджувати заходи щодо полегшення боргового тягаря, чи не краще зосередитись на залученні нових кредитів від приватних інвесторів? Шанси на це тим вищі, що менша загроза дефолту.
Щоб вкладати у відновлення України, приватний сектор має мати сильні економічні та моральні стимули.
Економічні стимули зрозумілі. Українській інфраструктурі завдано таких збитків, що витрати на відновлення будуть величезними (згадайте відновлення НДР після обʼєднання Німеччини). Величезні можливості відкриються і для західного бізнесу та банків. Ті, хто пообіцяв брати участь у новому плані Маршалла для України, потрібно готуватися до участі у проєктах відновлення.
Моральні стимули? ESG – нове слово на Заході. Вести бізнес, дотримуючись норм екологічної безпеки, соціальної відповідальності та корпоративного управління – означає просувати свою компанію. Що може бути краще, ніж допомогти Україні, яка пережила геноцид, відновитися і почати рости? Путін своїм нападом на Україну та протистоянням із Заходом уже показав, що хоче підірвати західну систему управління та верховенство права, що призвела західний бізнес до процвітання.
Для початку 50 провідних приватних західних фінустанов мають виділити на довгострокову програму відновлення України по 1 млрд євро. Цю суму можна доповнити внесками держав, частиною заморожених російських активів або кредитами під їхню заставу.
Мільярд доларів з кожного звучить як велика сума. Але чи відновлення України – не найкраща данина памʼяті тисячам українців, які віддали за нас свої життя?
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
