«Щастя» більше сприймається як випадковість або подарунок долі. Співзасновник Netpeak Group Артем Бородатюк доводить протилежне: інтерв’ю з людьми у віці 70+, з якими він спілкувався в межах свого мінідослідження, показали, що щасливе життя складається з конкретних рішень, дисципліни та цінностей. І цей алгоритм, або ж «формулу щастя», можна відтворити.
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Майже 20 років життя я присвятив бізнесу. Для мене це був постійний рух: запускати компанії, створювати продукти, ухвалювати рішення та формувати нові команди. Я добре навчився бачити алгоритми та спільні патерни: у зростанні, в управлінні, у виконанні планів.
Кілька років тому, коли налагодив бізнес і зʼявився час на інше, усвідомив: значно гірше, ніж «як працює бізнес», розумію «як працює життя». Тому цьогоріч в травні, коли завершив книгу «Для менеджерів», я вирішив — про «життя» поговорю з тими, хто має в цьому досвід і цей досвід є успішним.
Ціль була простою: провести «кастомер інтервʼю» і визначити на основі спільних патернів, які саме принципи лежать в основі вдалого життя.
Друзі мене відмовляли ще на стадії задуму, мовляв, щастя надто індивідуальне і це не має сенсу. Але про «індивідуальність» я вже чув і в бізнесі, і в наймі, і в інших сферах, тож не вірю в це. Вирішив спробувати побудувати алгоритм на тему «як бути щасливим».
Планувалося провести 10 глибинних інтервʼю зі щасливими людьми, пошук яких став окремою історією. Я розумію, це мало для серйозної аналітики, але вважаю це мінімальною достатньою вибіркою хоча б для якихось висновків.
Герої для інтервʼю
14 травня 2025 року я опублікував допис із повним описом проєкту «Ресерч щастя» та почав шукати людей, з якими проведу глибокі розмови. Спершу не планував робити проєкт публічним, але виявилося, що знайти саме таких людей — непросто, тому залучив аудиторію у соцмережах до пошуку героїв мого дослідження.
Керувався п’ятьма критеріями:
1. Це мають бути чоловіки. Жодного сексизму — мені легше спілкуватися на філософські теми саме з чоловіками, зокрема тому, що ми зачіпали особисте життя. В цьому контексті розмови з жінками були б не надто релевантні до мого досвіду.
2. Ті, хто мали свободу вибору більшість свого життя. У віці приблизно від 35 до 50 років мали ресурс: фінансовий, культурний, соціальний, щоб дозволити собі будь-який сценарій життя. Наприклад, поїхати з країни та жити як монах у Тибеті, відкрити бар на португальському узбережжі чи переїхати до Токіо й побудувати там кар’єру.
Глобально мені хотілось, щоб ці люди були підприємцями. Але з огляду на контекст життя в пострадянській Україні, я не робив жорсткого обмеження за родом діяльності.
3. IQ вище середнього. Це важливо, бо самі по собі гроші чи можливості ще не означають уміння використати їх усвідомлено. Мене ж цікавили ті, хто розумів, як можна застосувати наявний ресурс. До того ж є гіпотеза, що людям з низьким IQ набагато легше бути щасливими.
4. Вік 70+. У мене є чимало знайомих 60+, і вони, на мою думку, абсолютно «молоді»: активно живуть, реалізовуються, експериментують. Не виглядає, що в них щось добігає до кінця. Тож маю гіпотезу, що лише після 70 років люди по-справжньому починають підбивати підсумки життя.
Мені цікаво було поговорити саме з тими, хто вже може чесно озирнутися назад і відповісти: чи задоволені вони своїм життям. У процесі дослідження я зрозумів — треба підвищувати планку, зараз я б зустрічався тільки з героями 80+, тому що занадто активні й 70+ респонденти моїх інтервʼю.
5. Бажання ділитися досвідом. Я точно не хотів «вибивати» відповіді, тож прагнув щирої розмови.
Процес: 36 годин розмов про життя
За три місяці я провів глибокі розмови з вісьмома такими людьми. Середній вік респондентів — 78 років. З кожним я говорив у середньому по чотири години, загалом 32 години розмов, я ніби дивився фільм про їхнє життя.
Серед моїх співрозмовників:
Лев Хазрон, 92, архітектор, конструктор, створив декілька знакових для Києва будівель. Професійну діяльність припинив зовсім нещодавно, а на роботу часто їздив на моноколесі. Автор книги про щасливе життя «Мені пощастило». До речі, він просив писати йому та звертатися з будь-якими питаннями, щодо яких його досвід може бути релевантним: [email protected]
Аркадій Рибак, 71, письменник, мандрівник, журналіст.
Володимир Богатирьов, 80, винахідник, кандидат технічних наук, освітянин, підприємець, а нині блогер, який займається науковою та культурною журналістикою.
Ігор Віршубський, 77, доктор технічних наук, професор кафедри екології та хімії, колишній голова правління «Іллічівського олійно-жирового комбінату», директор та власник компанії Eco-Oil.
Микола Кущак, 82, попросив не публікувати деталі.
Євген Кириленко, 75, директор НТЦ «ВІРІА-Ltd», винахідник, кандидат фізико-математичних наук.
Костянтин Плетенецький, 68, підприємець, художник, технічний директор школи.
Сергій Парашин, 78, попросив не публікувати деталі.
Олександр Удовиченко, 78, засновник ТОВ «Компанія «Верес».
Ілля Ноябрьов, 77, заслужений артист України, український телеведучий, конферансьє й автор телевізійних проєктів. У минулому працював актором театру та кіно, був режисером, продюсером.
Кожен із них — унікальна особистість з багатим життєвим досвідом. Я приходив на розмову з ручкою та блокнотом і більшість часу робив собі помітки та конспектував почуте.
Які запитання я ставив своїм респондентам
У процесі розмови деякі питання змінювались, але попередньо я підготував чіткий перелік запитань — від простих до глибинних:
1. Знайомство
1.1. Як ви сьогодні оцінюєте своє життя загалом — чи було ваше життя щасливим?
1.2. Що для вас означає щастя?
1.3. Коли ви вперше відчули себе по-справжньому щасливим?
1.4. Чи змінилося ваше розуміння щастя з роками?
1.5. Як ви зрозуміли, що ви — щаслива людина?
2. Життєвий шлях і ключові повороти
2.1. Про який свій вчинок ви найбільше радієте, що зробили?
2.2. Який правильний вибір у своєму житті ви вважаєте найважливішим?
2.3. Про що, на жаль, найбільше шкодуєте, що не зробили?
2.4. Яку помилку вважаєте найбільшою у своєму житті?
2.5. Які уроки ви винесли з найскладніших періодів життя?
2.6. Якби ви могли повернутися в минуле, що б змінили?
2.7. У який момент свого життя ви б хотіли зустріти себе — і що б ви собі сказали?
2.8. Якби ви могли дати одну пораду собі у 20 років — що б це було?
2.9. Чи є щось, чого ви навчилися пізніше, але хотіли б знати раніше?
2.10. Які стосунки у вашому житті були найважливішими — і чому?
3. Пошук сенсу і філософські узагальнення
3.1. У чому, на вашу думку, сенс життя?
3.2. Як ви вважаєте: це ми живемо життя — чи життя живе нами?
3.3. Чи потрібні людині цілі, сенси, завдання — чи краще просто плисти за течією?
3.4. На вашу думку, варто присвятити життя радості й задоволенню — чи творенню чогось нового?
3.5. Чи вважаєте ви, що щастя — це постійний стан, чи радше серія окремих моментів?
3.6. Які звички або практики допомагали вам підтримувати стан щастя?
3.7. Чи є щось, що ви робите щодня для збереження гарного внутрішнього стану?
3.8. Чи є у вашому житті щось, що ви робите не для себе, а для інших — і як це впливає на ваше відчуття щастя?
4. Завершення і спадщина
4.1. Що вас найбільше лякає у старості або наприкінці життя?
4.2. Яка людина чи подія найбільше вплинула на ваше розуміння щастя?
4.3. Якби ви могли пережити один день з минулого знову і знову, який би обрали?
4.4. Яку одну пораду про щастя ви б залишили майбутнім поколінням?
4.5. Яку пораду ви б дали молодій людині, яка прагне бути щасливою?
Аналіз: що спільного знайшов ШІ
Аудіозапису розмов не робив і про це повідомляв, але вів конспекти з думками й тезами на кожній зустрічі. У середньому виходило 30 записів з кожного респондента.
Все це також вручну валідував, наприклад: один з «респондентів» «ресерчу щастя» сказав, що молочна кислота — важлива для мозку (це так) і впливає на щастя (це опосередковано — теж так). Інший респондент зазначив, що головне — зберігати мітохондрії, і це теж так. Тобто опосередковано вийшло отримати багато прикольної інфи, яку валідував чи допрацьовував далі. Також я завів таблицю з твердженнями, щоб вручну зібрати спільні твердження між респондентами.
Але найшвидше й найпростіше впорався AI. Накопичений масив даних я «згодував» в діалог із різними AI-асистентами з проханням знайти спільні патерни. І вони знайшлися — девʼять чітких закономірностей, які обʼєднували всіх респондентів. Їх і буду давати як результат цього мікродослідження щастя.
Прошу розуміти, що:
- Вибірка — мала, тож я не претендую на професійну аналітику й ресерч.
- Це робилося для себе, немає планів публікувати книгу чи щось подібне, але оскільки в пабліку шукав респондентів, то сотні людей просили поділитися результатом.
- Я обіцяв респондентам не ділитись чутливою інформацією, тож наводжу лиш спільні та анонімізовані висновки.
- Я вивчав цілу низку праць та досліджень на тему щастя, але розумів, що у них дещо інший контекст та вибірки, через що й вирішив провести власні інтерв’ю.
Девʼять чітких закономірностей щасливого життя
Здоровʼя й рух — база всього. Це був найяскравіший патерн. Майже всі мої співрозмовники протягом життя підтримували фізичну активність і продовжують це робити зараз.
Спорт, щоденні навантаження, ходьба, біг, басейн, «холодні практики», чіткий режим сну — їхня щоденна рутина.
Створення й творчість у роботі. Відчуття, що ти робиш щось значуще найбільше впливало на стан щастя. Респондентам було вкрай важливо «бути корисним і створювати нове».
Цікаво, що для них робота ніколи не була «роботою» в традиційному розумінні. Це було продовження їхньої особистості, способом залишити слід у світі, формою самовираження. Вони не чекали пʼятниці — вони з нетерпінням чекали понеділка.
Жоден із респондентів не працював «просто за гроші». Навіть зараз, у поважному віці, всі вони продовжують щось створювати, винаходити, відкривати, будувати та передавати свій досвід.
Сімʼя та надійний партнер. Майже всі чоловіки описали свої подружні стосунки словами «ми були (є) командою», а головною характеристикою назвали взаємоповагу.
У світлі цього вони кажуть, що навіть коли погляди різні — важливо не сваритись і вміти миритись.
Відповідальність. Кожен із респондентів у ключові моменти свого життя робив усвідомлений вибір, а не перекладав відповідальність на інших. Готовність до ризику та відчуття контролю над ситуацією давало їм впевненість та силу не плисти за течією, а творити власну історію.
Що цікаво, жоден з респондентів не скаржився на обставини, навіть коли ці події дійсно диктували правила гри, а особливо в Радянському Союзі та після його розпаду.
«Я завжди знав, що моє життя — це мій вибір», — лунало в кількох розмовах.
Емоційна гігієна. Усі респонденти виробили чіткі механізми протидії негативним емоціям і свідомого культивування позитивних. Вони навчилися мінімізувати роздратування, не «застрягати» в негативі, культивувати оптимізм, гумор і вдячність.
Це не означає, що вони були наївними оптимістами або не зазнавали горя у життя. Навпаки, попри будь-які виклики й обставини життя вони навчилися не дозволяти негативу руйнувати їхнє загальне відчуття щастя.
Звички та дисципліна. У всіх респондентів були стійкі, вироблені роками рутини: ранкова гімнастика, дихальні вправи, планування дня, сон із 22:00 до 06:00, щоденне навчання. Дехто веде «ранкові сторінки», дехто має щотижневі «побачення з творчістю».
Але найголовніше — для них дисципліна не була обмеженням. Навпаки - інструментом свободи. Завдяки стійким звичкам вони мали більше енергії, кращий настрій, більше часу на те, що справді важливо.
«Маленькі кроки щодня дають велике відчуття прогресу», — казав один з героїв.
Цікавість і подорожі. Мандри, нові місця, спільні поїздки з близькими — про це говорили майже всі респонденти. Причому не як про розвагу чи спосіб «відпочити від роботи», а як про великий примножувач радості, який ще й «омолоджує мозок».
Цікавість до світу, бажання дізнаватися нове, досліджувати незнайоме — характерно для кожного з моїх співрозмовників. Вони не замикаються у своєму звичному середовищі, а постійно розширюють горизонти та подорожують навіть зараз.
Матеріальна подушка — важлива, але не головна. Усі мої співрозмовники як мінімум більшість свого свідомого дорослого життя мали фінансову стабільність, але ніхто з них не ставив накопичення багатства головною метою життя. Для них гроші були інструментом для свободи й нових досвідів, а не самоціллю.
«Фінансова стійкість знімає побутові проблеми, які можуть руйнувати стосунки та настрій», — пояснив мені один із респондентів.
Власна філософія й сенс. У всіх без винятку є чітке внутрішнє пояснення свого життя і місця у цьому світі. У когось це «служіння місту та людям», у когось — наукове чи еволюційне бачення світу, у когось — творча місія.
Спільне одне — всі мають цілі, сенс і відчуття, що рухаються «в резонансі з собою». Вони знають, навіщо живуть, що їм важливо і які цінності визначають їхній рух.
Старіння варто прийняти, але не здаватись. Окремо хочу сказати про їхнє ставлення до віку. Страхи у всіх схожі: безпорадність і самотність. Але антидоти теж схожі: рух, інтелектуальна активність, спілкування з молодшими людьми, нові проєкти, гумор і, найголовніше, план на завтра.
Всі вони приймають зміни, які приносить вік, але не здаються. Продовжують ставити цілі, вчитися нового, планувати майбутнє. Вони не живуть тільки спогадами, а відчувають сьогодення та планують перспективу.
Формула щастя
Якщо звести все до однієї формули, вона виглядає так:
Щастя = (здоровʼя й рух) × (близькі стосунки) × (щоденне створення/користь) + (відповідальність, дисципліна, цікавість) – (хронічний негатив)
Це не математична точність, а спроба структурувати те, що обʼєднувало десять різних життєвих історій. Цікаво, що жоден із цих факторів не залежить від удачі чи зовнішніх обставин — усе це питання свідомого вибору й щоденних зусиль.
Висновки: патерни існують
Респонденти давали різні визначення щастя.
1. Внутрішнє емоційне відчуття, внутрішній стан
Критерії:
- задоволеність життям,
- інтерес до життя,
- мета в житті,
- найважливіший параметр — [не завершено].
2. «Щоб усередині все було в порядку — треба прибрати негативні емоції»
3. Комплексне розуміння:
- відчуваю себе здоровим,
- можу займатися тим, чим хочу, і нікому нічого не винен,
- сімʼя та хороші стосунки з онуками,
- фінансова подушка.
4. «Щастя — це коли ти в принципі достатньо комфортно живеш»
І багато інших власних визначень. Але спільне тут завжди те, що щастя — це не випадковість і не дар долі. Це результат усвідомлених рішень і щоденної роботи над собою.
Можливо, хтось скаже, що це очевидно. Але для людини, яка пів життя присвятила бізнесу й тільки зараз почала розуміти «як працює життя», ці висновки є вкрай цінними.
Найголовніше: щастя не приходить само собою. Його потрібно будувати так само свідомо, як будуєш бізнес чи карʼєру. І для цього є свої алгоритми, які можна вивчити й застосувати.
Сподіваюся, ці висновки будуть корисними й для вас. Адже, як виявилося, рецепт щастя — не таємниця. Просто мало хто займається цим системно.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
