Здатність двох сторін, які конкурують між собою на найвищому рівні, відкрито обговорювати майбутнє політики, є тим, чого так не вистачає багатьом країнам, зокрема й Україні. Такий висновок зробила консультантка зі стратегічних комунікацій та видавчиня Світлана Павелецька після дискусії керівників передвиборчих кампаній Дональда Трампа та Камали Гарріс у Гарвардській школі Кеннеді. Вона виокремила сім трендів новітніх комунікаційних кампаній, які працюють на перспективу, а не лише на наступні вибори
Минулого тижня мені випала нагода долучитися до відкритої дискусії про виборчі стратегії, організованої в Гарвардській школі Кеннеді. У заході взяли участь керівники передвиборчих кампаній республіканця Дональда Трампа та демократки Камали Гарріс – Кріс ЛаСевіта та Джулі Чавес Родрігес. Кожен зі своєю командою. Попри очевидні відмінності між ними – двоє білих чоловіків за 50 з боку республіканців та різноманітна за віком, расою та гендером команда демократів – їхні висновки щодо трендів і відкриттів в американських виборах виявилися напрочуд схожими.
TikTok вирішує все
Глобально соцмережа TikTok стала вирішальним інструментом політичної комунікації. Вдалі TikTok-кампанії здатні охопити молодь й тих, хто ігнорує традиційні медіа.
Ця аудиторія забезпечує природну органіку, яка часто створює вірусний ефект, коли кампанія починає жити своїм життям, не завжди підконтрольним передвиборчим штабам кандидатів, але охоплення сягають небачених цифр.
Телебачення більше не домінує
Лінійне телебачення поступово втрачає вплив. Але зростає важливість нішевих медіа. Головний урок тут – політики мають шукати свою аудиторію там, де вона є. Навіть якщо це вимагає змінювати власну зону комфорту.
Команда Трампа активно застосовувала цей підхід: обіди в латинських ресторанах і зустрічі на бої ММА стали способом залучити нових виборців, які не дивляться Fox News.
Стратегія понад усе
Найважче у передвиборчій кампанії – дотримуватися обраної стратегії протягом усього періоду. Надто багато тем і «геніїв» вимагають реакції. Але саме здатність тримати фокус приносить результат.
Така схожість української та американської політичної культури, коли штабам треба відстоювати своє право не змінювати стратегію, бо хтось з близьких друзів кандидата має іншу думку, стала здивуванням.
Але Трамп грав за своїми правилами
Попри класичну пораду ігнорувати обвинувачення, щоб не створювати зайвого розголосу, Трамп завжди реагував: «Я не залишу без відповіді жодне обвинувачення».
Його стиль включав гострі, іноді образливі висловлювання, але якщо він водночас обіцяв розвʼязати важливу проблему, це забезпечувало підтримку навіть від тих, кого він критикував.
Політика як задоволення потреб
У центрі політики завжди були потреби виборців. Людина може перейматися змінами клімату, але проголосує за того, хто обіцяє знизити ціни на продукти чи пальне.
Наприклад, команда Трампа включила до своєї програми скасування податків на чайові, щоб залучити на свій бік працівників сфери послуг, зокрема афро- та латиноамериканське населення США.
Нові покоління не прив’язані до старих платформ
Молодь дедалі менше ідентифікує себе з усталеними політичними платформами. Вони хочуть рішень, а не ідеологій. Це вимагає від політиків не лише адаптувати свої повідомлення, а й змінювати традиційний підхід до кампаній.
Молодим американцям вже не можна продати кандидата лише тому, що він республіканець чи демократ. Глобальна криза ідентичності молоді зачепила і політичні вподобання, вони вимагають не привʼязувати їх до гендеру, раси, а тепер і партії. Політикам доводиться йти набагато глибше та шукати сферу інтересу молодці в цей момент, бо цінності, які працюють на батьків, перестали бути цінними взагалі. Такий політичний парадокс.
Готовність відверто рефлексувати
Що мене вразило найбільше – це рівень дискусії. Представники і республіканців, і демократів, попри кардинально різні погляди, були готові відверто рефлексувати над своїми стратегіями, відкрито говорити про успіхи та помилки. Відчувалася справжня взаємоповага й бажання зрозуміти, що працює в умовах сучасних викликів.
Здатність двох сторін, які конкурують між собою на найвищому рівні, відкрито обговорювати майбутнє політики, є тим, чого так не вистачає багатьом країнам, зокрема й Україні.
Мирна передача влади та спадковість політичних рішень – це те, що має стати нормою й у нас. Лише в такому середовищі можна створювати стратегії, які працюють на перспективу, а не лише на наступні вибори.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.