Документальний фільм «20 днів у Маріуполі» здобув номінацію на «Оскар» у категорії «Найкращий документальний фільм». Його режисер Мстислав Чернов майже рік показує стрічку глядачам світу, дає інтервʼю, отримує погрози у соцмережах і спить по чотири години. Все заради того, щоб розповісти, що Росія зробила з Маріуполем та його жителями.
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
23 січня стрічку Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» номінували на «Оскар» у категорії «Найкращий документальний фільм». Воєнні кореспонденти Чернов, Євген Малолєтка та Василіса Степаненко із Associated Press були єдиними представниками міжнародних ЗМІ, які документували бої в Маріуполі. За роботу у місті в облозі всі троє отримали Пулітцерівську премію.
«Краще б причини існування цього фільму ніколи не було, – написала у Facebook режисерка Марина Степанська. – Але якщо хто і заслуговує на перший «Оскар» для України – це журналісти, що створили потужне мистецьке висловлювання в умовах, коли кіно, здавалося б, не має жодного значення».
Фільм Чернова позмагається у номінації зі стрічками «Бобі Вайн: народний президент» (Bobi Wine: The People’s President), «Вбити тигра» (To Kill a Tiger), «Вічна памʼять» (The Eternal Memory) та «Чотири доньки» (Four Daughters).
Номінація на «Оскар» повернула «20 днів у Маріуполі» до частини українських кінотеатрів – повторний прокат стартує 25 січня, повідомив дистриб’ютор «Артхаус Трафік». Стрічка стала найбільш касовим українським документальним фільмом, зібравши бокс-офіс понад 2 млн грн. Часто фільми, які беруть участь у будь-якій кінопремії, добирають ще близько 30% бокс-офісу у повторному прокаті, казала виконавча директорка Української кіноакадемії Анна Мачух.
Як на номінацію відреагував Мстислав Чернов – у бліцінтерв’ю з режисером.
Мстислав Чернов майже рік подорожує, показує стрічку глядачам світу, дає інтервʼю, отримує погрози у соцмережах і спить по чотири години. Фото: Getty Images
Ваш дебютний фільм номінували на «Оскар» у категорії «Найкращий документальний фільм». Що для вас означає ця номінація?
Я б віддав усі нагороди і номінації за те, щоб ця трагедія ніколи не сталася, щоб Росія не вторглася в Україну. Але це сталося. І цей фільм існує не просто як доказ того, що сталося з Маріуполем, а й як символ того, що Російська Федерація зробила і продовжує робити з іншими містами України, скидаючи на них керовані авіаційні бомби, випускаючи по них ракети. Номінація на «Оскар» – можливість нагадати світові про це.
Чому вашому фільму вдалося завоювати максимально широку увагу – публіки, зокрема і фестивальної, і американських кіноакадеміків?
Насправді «20 днів у Маріуполі» – це фільм про надію. Про те, що в найгірші моменти нашого життя, в момент втрати, болю, ми не залишаємось наодинці. З нами завжди є хтось поряд: сусід, лікар, волонтер, пожежник, журналіст… Це несе відчуття спільноти, відчуття єдності. Сила української єдності вражає міжнародного глядача.
Традиційно оскарівська промокампанія потребує ресурсів – і особистої участі команди, і матеріальних витрат. Як були залучені ви?
У нас немає великого ресурсу або державної підтримки, але є мотивація і бажання розказати світові про те, що Росія зробила з Маріуполем та його жителями. Тому я вже майже рік подорожую світом, показуючи фільм політикам, експертам, журналістам та глядачам на фестивалях та спеціальних показах. Сплю по чотири години. Відповідаю на провокаційні питання, отримую погрози в соцмережах, заохочую міжнародних продюсерів, які хочуть знімати документальне кіно про Україну. Робота триває. І зараз її стане ще більше.
Чи ви знайомі зі стрічками, з якими змагаєтеся? Як оцінюєте шанси на перемогу?
Фільми в документальній категорії різноманітні, сильні та заслуговують на найвищу відзнаку. Я не оцінюю шанси. Я працюю.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
