«Добрі справи прийнято робити тихо». Цього принципу Єгор Гребенніков, 49, дотримувався до 2017 року. А потім його філантропічні проекти розрослися настільки, що зажадали публічності засновника. «Довелося створити акаунт на Facebook і давати інтерв'ю хоча б раз на півроку», – згадує підприємець.
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Співвласник компанії ТІС Єгор Гребенніков захоплюється імпакт-інвестуванням і соціальним підприємництвом. «Наступним поколінням треба залишити світ кращим, ніж той, в який прийшов ти», – цитує підприємець давньоєврейський принцип виправлення світу. Він створив центр підтримки соціальних ініціатив Impact Hub Odessa і відновив одеський Зелений театр. На подібні проєкти підприємець витрачає близько 30 млн гривень на рік.
Єгор Гребенніков розповів Forbes, як прийшов до соціального підприємництва.
– Мене завжди надихали ідеї ефективного спільного використання ресурсів і крос-секторального обміну практиками та знаннями. Наприклад, вам не потрібні речі, з яких виросли ваші діти, але цих речей, напевно, потребує хтось інший. Значить, треба придумати механізм, завдяки якому речі опиняться в тих, кому вони потрібні, а не в сміттєвому баку. Подібних ідей у молоді тисячі. Але на початку двотисячних років в Україні ніхто не намагався створити для соціальних інноваторів спільний простір.
Моїм першим імпакт-проєктом був майданчик «Кислород». Я орендував напівпідвальне приміщення в 60 квадратних метрів і притягнув туди кілька сотень улюблених відеокасет і книг. У «Кислороді» ми збирали різних людей для створення освітніх і культурних проєктів. Нове часто народжується на стику різних компетенцій у результаті взаємного запилення знаннями та ідеями.
Майданчик ріс і часто вже не міг умістити всіх бажаючих. Ми майже підібралися до самоокупності за рахунок комерційного контенту, але сталася криза 2008-го. Орендодавець продав приміщення, всім стало не до того, та проєкт розвалився.
За чотири роки вимушеної паузи вдалося його переосмислити, запозичивши європейський досвід організації такої взаємодії. 2012-го відкрився інкубатор та акселератор соціальних змін Impact Hub Odessa. 30% резидентів були ініціаторами суспільних проєктів, а 70% – прагматиками, які орендують робочі місця в коворкінгу. Перші збагачувалися бізнес-підходами, їхні проєкти ставали стабільними. А інші вчилися живим кейсам, коли бізнес-проєкт побіжно вирішує складні суспільні проблеми. І ті, й інші отримували нові знайомства та експертизу. В результаті світ змінювався на краще.
Молодим агентам змін, а це приблизно 5% молоді, необхідні інкубатори, щоб познайомитися з кращими практиками, отримати перший досвід і зрозуміти: від них щось залежить. В оточенні однодумців вони ціннісно змінюються за кілька місяців і потім несуть ці зміни крізь усі компанії та спільноти упродовж життя. У Impact Hub вони бачать реальні успішні кейси, на які можна рівнятися, наприклад компанію FAST, що навчила сотні тисяч українців надавати першу допомогу.
FAST почався з резидента Impact Hub Федора Сердюка, який отримав в інкубаторі перших однодумців, замовників та електронну ляльку для відпрацювання прийомів першої допомоги. Зараз у FAST стійка комерційна складова й чисельна команда. Тренінги з першої допомоги в них замовляють компанії-флагмани української економіки, поліція й армія. Це хороший приклад того, як своєчасно підтриманий проєкт конвертувався в тисячі врятованих життів.
Через рік після відкриття Impact Hub Odessa стало очевидно, що суспільству потрібний великий open air майданчик поруч із центром міста. 2014-го я домовився з власником перетвореного на смітник Зеленого театру. За рік ми відновили його, і зараз Зелений театр відвідує пів мільйона людей за сезон.
Impact Hub Odessa, Зелений Театр. Фото facebook.com/greentheatreodessa
З початком пандемії Зелений театр став затребуваний ще більше. Тут простіше безпечно проводити кінопокази, лекції та фестивалі. Громадські активності підтримує комерційний контент. Цього вистачає в повному обсязі, щороку доводиться дотувати додатково.
Ми орендуємо локацію Зеленого театру і не знаємо напевно, чи продовжать нам оренду наступного разу, чи ні. Психологічно складно облаштовуватися й інвестувати, не розуміючи, що буде завтра. Було би здорово викупити це місце у власників, якщо вийде.
У цьому серпні разом із Aspen Institute Kyiv ми організуємо в Зеленому театрі вже п'ятий Ideas Fest. Минулого року за три дні в рамках фестивалю пройшло 100 освітніх івентів на тему позитивних змін і розвитку в різних сферах.
За минулий рік у багатьох виник запит на онлайн-уроки майндфулнес. Усвідомленість за часів пандемії затребувана як ніколи. Так виник центр практик усвідомленості Mindspot. Ще один актуальний проєкт – Pro Bono Club Ukraine, в якому професіонали з різних сфер безкоштовно допомагають соціальним проектам. У мене чудові керуючі партнери, їм належить по 50%: в Mindspot – Вікторія Яблонська, а в Pro Bono Ukraine – Ганна Мазур.
Соціальне підприємництво впливає на цінності й характер моїх нових бізнес-проєктів. Україна успадкувала від СРСР потужну електрифіковану мережу залізниць, потенціал якої для контейнерних перевезень розкритий всього на 20%. Якщо перевести на залізницю перевезення тисячами вантажних фур, це скоротить кількість викидів CO2, аварій і витрат на ремонт доріг. Контейнерні поїзди йдуть чітко за розкладом, без обмежень за вагою, безпечно і в будь-яку погоду. За минулі три роки в рамках проєкту N'Unit я створив мережу залізнично-контейнерних терміналів у Харкові, Дніпрі та Києві. У цьому проєкті пласка, по можливості, бірюзова управлінська структура з максимумом повноважень на місцях.
До вступу 2017 року до Європейської асоціації венчурної філантропії (EVPA) я рухався навмання. Обсяг європейських імпакт-інвестицій потроївся за минуле десятиліття і досяг 6 млрд євро в 2019-му. Доступ до товариства, ноу-хау і проектів імпакт-інвестування, які реалізують найбільші європейські компанії і фонди, показав мені глобальну картину устрою всієї екосистеми. Тепер мені простіше вибудовувати взаємодію між різними гравцями з некомерційних та комерційних організацій і державою.
Єгор Гребенников захоплюється імпакт-інвестуванням і соціальним підприємництвом. «Наступним поколінням потрібно залишити світ кращим, ніж той, в який прийшов ти». Фото з особистого архіву
Філантропія та імпакт-інвестування укладаються в прагматичну бізнес-логіку. Бізнесу комфортніше працювати в здоровому соціальному оточенні. Це означає поліпшення якості й доступності освіти, охорони здоров'я, екології, культури, громадських просторів із можливостями для особистого розвитку.
У нашій країні так багато сфер, які потребують поліпшення, що соціальне підприємництво – історія з відкритим фіналом. У кожного підприємця резонує щось своє. Великий потенціал масштабних суспільних змін є в сучасного мистецтва. Особливо коли воно виходить за межі галерей і невеликого експертного співтовариства. Сподіваюся, колись у Києві з'явиться аналог Йоркширського скульптурного парку.
Коли знаходиш покликання, починаєш жити за совістю і робити щось правильне, полишає внутрішній дисбаланс. Припиняється гонитва за особистим комфортом і постійною зміною хорошого на краще. Починаєш жити повнокровно. Це почуття складно з чимось переплутати. Здається, я зрозумів це не надто пізно і можу рости в цьому розумінні далі.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
