Війна суттєво підігріла інтерес до українських книжок у всьому світі. Іноземців зацікавили дитяча література, книги про війну та відомі імена – Жадан та Забужко. Як українські видавництва намагаються заробити на несподіваному попиті
На знак подяки за прихисток українська родина подарувала власниці британського видавництва Batsford Поллі Пауелл книгу «Ukraїner. Країна зсередини». Подорож історичними регіонами України з понад 350 світлинами так вразила Пауелл, що вона придбала у «Видавництво Старого Лева» («ВСЛ») права на видання книги англійською.
Зрештою «Ukraїner. Ukrainian Insider» очолив топ продажів на Amazon у категорії Hot New Releases. Нині британські дистрибʼютори працюють над тим, щоб видання з’явилось ще й у книгарнях Європи, Північної Америки, Австралії та Нової Зеландії.
Інтерес до української літератури потроху зростає з 2013 року, свідчать дані Українського інституту книги. З приблизно 48 кількість перекладених українських книжок зросла до понад 120 у 2021 році. У 2022-му стався стрибок – іноземці купили права на понад 230 книжок українських авторів.
Лідерами продажів минулого року стали «Видавництво Старого Лева», «Ранок» та Vivat. Vivat збільшив продаж авторських прав удвічі. «ВСЛ» ще з 2018-го тримає планку у 40–60 контрактів на рік.
Лідерами продажів у 2022-му стали «Видавництво Старого Лева», «Ранок» та Vivat
Права на видання книги за кордоном зазвичай купують на 5–7 років, каже засновник «Лабораторії» Антон Мартинов. Видавництво зі США Seven Stories Press придбало в українського Meridian Czernowitz права на роман Артема Чеха «Хто ти такий?» на вісім років.
«Це найбільший продаж прав у нашому видавництві», – каже відповідальна редакторка видавництва Євгенія Лопата.
Які українські книжки читають у світі
За останні вісім років інтерес до української літератури зріс, каже керівник відділу авторського права «ВСЛ» Іван Федечко. Вплинуло вторгнення, проте основна причина – попередня активність видавців, авторів та інституцій, які популяризували українську книгу.
Книгу «Війна, що змінила Рондо» Романа Романишина та Андрія Лесіва до вторгнення видали в 11 країнах. Упродовж 2022 року права продали ще в 11 країнах.
До повномасштабної війни експансію підтримувала держава. За два роки завдяки програмі Українського інституту книги переклали 113 українських книжок, а видали їх у 24 країнах. У 2020–2021 роках на програму витратили понад €300 000, а з початком великої війни проєкт зупинили.
Vivat працює з видавцями 11 країн. «У Польщі, Грузії, Литві та Латвії більше зацікавленості українськими авторами, – каже директорка Vivat Юлія Орлова. – У Німеччині, напевно, менше. Політична складова теж грає роль».
У «ВСЛ» підписані контракти на переклад і видання творів 42 мовами у 48 країнах. У перші роки роботи продали багато ліцензій в Азію, нині фокус – на видавців Західної і Центральної Європи. Туди продано близько 80% «закордонних» ліцензій. У топі покупців прав на книжки «ВСЛ» за кордоном – Південна Корея, Чехія та Польща.
За останні вісім років інтерес до української літератури зріс, каже керівник відділу авторського права «ВСЛ» Іван Федечко
Іноземцям цікаві вже відомі українські автори. Йдеться про Сергія Жадана, Оксану Забужко, Юрія Андруховича, Андрія Куркова, Тетяну Малярчук, йдеться в письмовій відповіді Українського інституту книги на запит Forbes. На книжки Жадана продано понад 140 ліцензій.
Після 24 лютого зріс інтерес до ветеранської літератури та авторів, які служать у ЗСУ. Серед них Артем Чех, Артем Чапай, Олександр Михед, Валерій Маркус. Частіше звертають увагу на письменників-волонтерів – це, зокрема, Андрій Любка, Катерина Калитко, Мар’яна Савка, Тамара Горіха Зерня.
Більшість проданих книг «ВСЛ» та Vivat – дитяча література. Зокрема, завдяки якісним ілюстраціям. Оксана Драчковська, яка співпрацює з Vivat, двічі потрапляла до списку найкращих ілюстраторів світу. Завдяки картинкам закордонні видавці розуміють потенціал книжки швидше, ніж читаючи текст, каже Мартинов.
З художньої літератури для дорослих найбільш продаваними у «ВСЛ» є твори Софії Андрухович, Євгенії Кузнєцової, Олега Сенцова та Станіслава Асєєва. У Vivat це Андрій Кокотюха, Вахтанг Кіпіані, Остап Сливинський.
Скільки приносить продаж прав
Прибуток від продажу ліцензії за кордон і роялті ділять автори, ілюстратори та видавництво, наперед визначивши відсоток винагороди кожного.
Вартість ліцензії залежить від декількох факторів. Визначальними є наклад та вартість майбутньої книги на ринку, каже Федечко з «ВСЛ». Розмір тиражу коливається від кількасот примірників на менших книжкових ринках до 2000–3000 в Європі та 6000–10 000 у Японії чи Китаї. «Ліцензія на видання твору може коштувати від кількох сотень до кількох тисяч євро, або десятків тисяч в окремих випадках», – додає він.
Негласна мінімальна сума авансу за українську книжку – $500–1000, каже Мартинов. «За бестселлер The New York Times ми платимо €1500–2000, – каже Орлова. – Українські книжки купують дешевше».
Після появи першого накладу в книгарнях починає працювати система роялті – 6–15% від вартості книги, каже Мартинов. Податки становитимуть 10–30% від суми. Залежно від умов контракту, ці гроші ділять між письменником та ілюстратором.
Для продажу авторських прав необхідний мінімум: перекладений синопсис та обкладинка англійською. «На ярмарку чи виставці ми зазвичай показуємо фізичні приклади книжок, – каже Орлова. – Якщо це електронна, то робимо один-два розвороти, показуємо ілюстративний матеріал, 10–30 сторінок, щоб покупець міг зрозуміти, чи подобається йому стиль, сюжет і все інше».
Саме за дитячу книжку ілюстратор може отримати більше, бо він виконав значніший обсяг роботи, додає Орлова. Якщо автор докладає зусилля для промоції книги – спілкується з видавцями за кордоном, дає інтерв’ю, – це теж збільшує його відсоток.
Після 24 лютого зріс інтерес до ветеранської літератури та авторів, які служать у ЗСУ. Серед них – Артем Чех, Артем Чапай, Олександр Михед, Валерій Маркус. Фото Колаж Анна Наконечна
Майбутнє української книги у світі
Найбільший виклик у продажах прав – знайти перекладачів. Мартинов хотів залучати українців за кордоном для перекладу книжок «Лабораторії». Процес забуксував. «Часто люди думають, що вони двомовні, але насправді ні, – каже Мартинов. – Всередині нашої команди теж не вистачає компетенції оцінити рівень знання всіх іноземних мов».
Інша проблема – невелика кількість українських книг, придатних для перекладу. Здебільшого художня література українських авторів орієнтована на локального читача, вважає Лопата з Meridian Czernowitz. «З 2014-го хороших художніх книг про війну було мало, – каже вона. – Є «Інтернат» Жадана і ще кілька, які закордонному читачу легко зрозуміти».
Які перспективи в експансії української книги? Мартинов вірить у силу спільної стратегії. Одна з його ідей – дивитися на країни на кшталт Південної Кореї, де кінематограф, книги і попкультура приносять гроші. Обсяг видавничого ринку там сягне $5,66 млрд у 2025 році, за даними ресурсу Research and Markets. Обсяг українського книжкового ринку, за оцінкою Мартинова, – $50–100 млн. «За позитивного сценарію, у найближчі пʼять років ми можемо збільшити цю цифру в 3–5 разів», – додає він.
Читати українське буде модно, переконана Орлова. «За рік Україна зробила квантовий стрибок у продажах прав, – каже вона. – Інші країни читатимуть більше українців і побачать, які в нас якісні тексти, професійно виконані ілюстрації, і більше прислухатимуться».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
