12 грудня на Netflix вийшов спеціальний випуск шоу Девіда Леттермана «Наступний гість: Володимир Зеленський». У ньому культовий американський телеведучий говорить не лише з президентом України, а й з пересічними українцями, коміками та менеджерами. Ось короткий виклад того, про що йшлося в шоу
Зустрічаються два одеських єврея:
– Ну що, як ситуація, що там кажуть?
– Кажуть, війна. Росія воює з НАТО.
– І як успіхи?
– У росіян 70 000 військових загинуло, вони витратили майже всі ракети. Багато техніки поламано, підірвано.
– А що НАТО?
– А НАТО іще не під’їхало.
Цей жарт Володимир Зеленський розповів Леттерману під час розмови, яка відбулася в жовтні цього року, на дев’ятому місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Бесіда хоч і про війну, але простору для гумору виявилося чимало. Її переривають то сирена, то потяги, які проходять поруч. Розмова відбулася на станції метро «Майдан Незалежності», що на глибині 90 метрів під землею.
Інтерв’ю Леттермана із Зеленським доповнили епізодами за участі керівника програми World Central Kitchen Юлії Стефанюк, коміка «Підпільного стендапу» Антона Тимошенка та голови «Укрзалізниці» Олександра Камишіна. З ними американський ведучий говорить про знищену техніку окупантів, виставлену на Софійській площі, доречність гумору під час війни та роль залізниці в порятунку українців.
Утім головний гість шоу – президент України. Forbes публікує скорочену та відредаговану для зрозумілості версію розмови Девіда Леттермана та Володимира Зеленського.
Девід Леттерман та Володимир Зеленський на Netflix Фото скріншот з Netflix
На українському прапорі синій та золотаво-жовтий кольори. Можете пояснити, що вони означають?
Жовтий колір – це наша земля, це наш хліб. А синій – це наше небо. Колір життя, простору і свободи. І в цьому небі на прапорі не випадково немає літаків, ракет, слідів від пострілів. Тож для мене ці два кольори – це кольори тієї держави, в якій я народився і за яку ми воюємо.
Зараз ви чуєте сирену?
Так. Що нам робити?
Нічого.
Що означає ця сирена?
На жаль, це означає сьогодні звичку для багатьох українців. Чому на жаль? Бо війна не має бути звичкою. Іноді ми дуже сильно звикаємо до сирен і навіть не звертаємо уваги й не йдемо в метро, бомбосховище, підвал чи інше безпечне місце.
Для мене сирена – нагадування, що війна не закінчилась. Коли деокупували Київщину, була ейфорія, бо здавалося, що війна закінчилась. Але вона триває. Не вбивають твого сусіда, але вбивають десь там наших військових. Тож сирена – це нагадування того, що десь там хтось віддає своє життя за твоє.
Ми були біля Софійського собору. І там на величезній площі стоїть експозиція, що вшановує чоловіків і жінок, які віддали життя, захищаючи країну. У вашому житті був час, коли це не було повсякденним явищем. Війна одразу змінює?
Я не впевнений що війна нас міняє. Але ми це зможемо зрозуміти після її закінчення. Просто у нас інші умови існування. Умови, за яких ви залишаєтесь людиною або перетворюєтесь на звіра, терориста, мародера, ґвалтівника. Ми бачили наслідки російської окупації. Війна – це вибір. Складний. Тому що коли ненависть до ворогів тебе накриває щоденно, треба воювати за правилами.
А я з початком війни полюбив банальні речі: діти, життя, ранок і немає сирени. Тиша – також дуже важливе слово.
Чим ви сьогодні займались?
Щоденно я займаюсь менеджментом війни, менеджментом держави Україна. Зранку до ночі. Ще я люблю поїсти. (Сміються.)
Я б хотів поговорити про вашу дружину. Вона була в Сполучених Штатах…
Моя дружина виступала в Конгресі з дуже важливою місією. Чесно скажу, в нас були занепокоєння щодо уповільнення підтримки, щодо інформаційного вакууму. У нас є дефіцитне питання ППО й захисту неба. [Після візиту] ми отримали відповідь від наших партнерів, що «ми вас розуміємо, тому будемо говорити про постачання ППО». Тому її візит був важливим, гуманітарні цілі досягнуті і великі кошти привезені на будівництво бомбосховищ у школах різних громад, які деокупували наші військові.
У авторитарному режимі все залежить від однієї людини. Коли вона йде, інституції зупиняються. Так було в Радянському Союзі. Зупинилося все. Якщо Путіна не буде, їм доведеться складно.
Володимир Зеленський президент України
Що ви сказали рідним, коли війна стала невідворотною? Про що ви говорите зі своїми дітьми?
Наші діти знають про війну більше, ніж ми. Мій 9-річний син знає найменування всіх видів зброї, і ця інформація не від мене. Діти в глибині цієї війни.
У цьому сенсі мені легше, ніж іншим батькам, тому що я рідко бачу своїх дітей. І коли в мене є така можливість, вони задоволені. Іноді мені здається, що їм не важливо що я говорю, важливо, що я поруч і їх обіймаю.
Невже російський народ вірить Путіну?
Так. На жаль, треба констатувати, що великий відсоток вірить йому.
Уявімо, що Путін дуже сильно застудився і помер. Або випадково випав з вікна і помер. Війна продовжиться?
Ні, війни не буде. У авторитарному режимі все залежить від однієї людини. Коли вона йде, інституції зупиняються. Так було в Радянському Союзі. Зупинилося все. Якщо його (Путіна, – ред. Forbes) не буде, їм буде складно. Вони будуть займатися внутрішньою політикою, а не зовнішньою.
Я чітко розумію, що людина зі зброєю в руках може боятися, бо вона жива і їй є про що хвилюватись. Я дуже хочу зараз цьому військовому сказати, як ми пишаємось ним, як ми всі від нього залежимо, як ми його любимо.
Володимир Зеленський президент України
Коли ми говоримо про авторитаризм, я не можу уявити, чим людей приваблює така форма правління, а не боротьба за демократію.
Вони (росіяни, – ред. Forbes) будуть боротися за демократію, коли зрозуміють, що прийшла повномасштабна ізоляція від всього цивілізованого світу. І з цієї ізоляції є один вихід – повага до міжнародного права, а це вже демократія. Визнати суверенітет, територіальну цілісність… Питання не в Україні, питання в усіх державах – Грузія, Молдова.
Вже ніхто не тисне руку сьогоднішньому керівництву РФ. В усіх змістах цього слова. Їх немає на змаганнях, чемпіонатах світу, в культурному просторі, на оскароносних майданчиках. Це і є ізоляція, це і є те, що тобі не тиснуть руку. Росія стала символом порожності, чогось дуже неприємного.
Девід Леттерман та Володимир Зеленський.
Дух народу. Я чув, що у промові до Дня захисників і захисниць України ви згадали про неймовірний дух українців. І сказали, що українці – найцінніший природний ресурс країни. І ми справді це бачимо. А я вважаю, що вони такі завдяки вам.
Дякую. Всі мої слова були абсолютно відверті. Я завжди хотів підтримати наших людей. Я чітко розумію, що людина зі зброєю в руках може боятися, бо вона жива і їй є про що хвилюватись. Я дуже хочу зараз цьому військовому сказати, як ми пишаємось ним, як ми всі від нього залежимо, як ми його любимо.
І так само я звертався до всіх наших людей. Вони чули і об’єднувались. Вони виходили і голіруч зупиняли танки. Незалежно від професій і віку всі ці люди в той момент були військовими. Всі вони захищали і віддавали своє життя.
Скільки це ще триватиме? Що для вас буде перемогою?
Ніхто вам не скаже, скільки це буде продовжуватись. Для нас кінець війни настане тоді, коли ми відвоюємо свою землю і вийдемо на свої кордони. Кінець війни – це не заморозка конфлікту. Це не означає, що завтра тут не літають дрони, а десь там на фронті людей вбивають і нас не стосується. Це неправда і нечесно, тому що все це наші громадяни, які воюють. І тому я казав, що війна недалеко, вона в кожній домівці, тому і закінчиться тоді, коли вся наша земля буде деокупована.
Набагато розумніші за мене люди сказали мені, що ви виграєте війну і точно переможете, що ви захищаєте демократію не лише заради своєї країни України. Ви захищаєте демократію для всього світу. Тобто робите цю роботу за нас. Ви повинні це відчувати і знати.
Ми слідкуємо за тим, що відбувається у США. Для нас це дуже важливо, тому що США – лідер у підтримці України. Без неї нам буде дуже складно. І питання, коли закінчиться війна, також залежить від цієї підтримки. Щоб війна швидше закінчилася, потрібна більш потужна допомога.
Зміна клімату в політиці, у Конгресі може дуже сильно вплинути на допомогу Україні. І тут дуже важливий момент – ми воюємо за демократію та свободу всього світу. Найважливіше, щоб Сполучені Штати Америки, їхнє суспільство знали це, не збились з курсу підтримки України, бо ми воюємо і за них також.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
