6 березня НАБУ, ймовірно вперше за свою історію, опублікувало у Facebook допис-виправдання за переслідування топпосадовців, які упродовж останніх років втілювали реформи в різних галузях. Що не так із поясненнями Бюро, пояснює Юрій Сухов, партнер Arzinger
Цьому передувало обрання Вищим антикорупційним судом запобіжного заходу екскерівнику НАК «Нафтогаз Україна» Андрію Коболєву та повідомлення про підозру колишньому міністру інфраструктури України Андрію Пивоварському.
Обидві справи мають різне юридичне підґрунтя, проте їх об’єднує втілення реформ фігурантами у кризовий період.
Опубліковане НАБУ виправдання доводять, що проведення реформ може мати різне тлумачення та бути підставою для кримінального переслідування.
Чи не ставить переслідування колишніх топпосадовців під загрозу майбутні реформи? При цьому не слід забувати, що і Національне бюро є також продуктом антикорупційних реформ.
Справа про преміювання
У цій справі Національне бюро вказує на існування законодавчих обмежень щодо розміру заохочувальних виплат членам правління, у тому числі публічних акціонерних товариств, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1998 року.
Справа Андрія Коболєва
19 січня Андрію Коболєву повідомили про підозру. Слідство вважає, що він незаконно сам себе преміював на понад 229 млн грн протягом 2018 року.
Пʼять членів правління та 15 директорів НАК «Нафтогаз України» отримали 911 млн грн виплат за підсумками 2021 року. Такі дані містяться в річному звіті компанії, оприлюдненому 18 травня. У «Нафтогазі» уточнили, що 37% від загального розміру компенсації отримав колишній очільник компанії Коболєв.
Держаудитслужба заявляла, що Коболєв отримав 228 млн грн премії у порушення постанови уряду. Однак «Нафтогаз» звернувся до суду з проханням визнати протиправною і скасувати цю вимогу.
Позиція НАБУ може видатись аргументованою, однак з огляду на доступні для широкого загалу відомості про кримінальне провадження виникає запитання: порядок погодження розміру заохочувальних виплат є багатостадійним, як колишній голова правління міг вплинути на остаточне рішення наглядової ради?
До того ж під час судового процесу неодноразово наголошувалось на виключній компетенції саме наглядової ради приймати остаточне рішення про виплату премій.
Крім того, НАБУ зазначає, що порушення, виявлені в ході досудового розслідування, підтверджені Державною аудиторською службою України, висновок якої був безуспішно оскаржений НАК «Нафтогаз Україна» в адміністративному суді.
Якщо йдеться про рішення у справі № 640/3186/19 щодо оскарження компанією вимоги про усунення порушень законодавства, то мотиви відмови суду є зовсім іншими, а тому згадка Бюро про підтвердження висновків Державної аудиторської служби України варто оцінювати критично.
Корабельні збори та оренда приміщень в аеропорту Бориспіль
Твердження Бюро про те, що прийнятий ексміністром інфраструктури України Андрієм Пивоварським наказ не вплинув на інвестиційну привабливість морських портів, викликає подив.
Поки що зарано говорити про юридичну обґрунтованість тверджень НАБУ (принаймні до надання слідчим суддею правової оцінки під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу). Проте публічна позиція колишнього очільника міністерства підводить до висновку про звичне в таких справах, проте абсолютно різне бачення одного і того ж рішення особою, яка його приймала (у даному випадку ексміністром інфраструктури), та правоохоронцями.
Справа Андрія Пивоварського
За даними слідства, у липні 2015 року тогочасний міністр спільно зі своїм заступником (на той час також головою Тарифної ради Мінінфраструктури) прийняли наказ, за яким корабельний збір із суден у морському порту «Південний» разом із ДП «АМПУ» почали стягувати й приватні компанії (у пропорції 50:50). Тоді як за законом стягнення такого збору є виключною прерогативою ДП як користувача акваторії порту, що належить державі, йдеться в повідомленні.
Слідство вважає, що наказ ухвалили без належного економічного обґрунтування і всупереч зауваженням департаменту економіки та фінансів Мінінфраструктури та ДП «АМПУ». При цьому, зазначили в НАБУ, одним із бенефіціарних власників згаданих приватних компаній виявилася особа, яку НАБУ і САП підозрюють у корупції в ПАТ «ДПЗКУ» і яка перебуває в розшуку та під санкціями РНБО. Ймовірно, йдеться про російського олігарха Олексія Федоричева.
За результатами експертизи, впродовж 2017–2021 рр. через незаконний наказ держава недоотримала понад $30 млн, які наразі й інкримінують підозрюваним.
Андрія Пивоварський у відповідь повідомив, що наказ Мінінфраструктури, яким був змінений порядок розподілу коштів корабельного збору, був попередньо погоджений низкою міністерств та відомств, у тому числі Кабінетом міністрів України
Наказ був завізований Мін’юстом, а значить, і перевірений на відповідність чинному законодавству України.
Саме на Мінінфраструктури, за словами Пивоварського, чинне законодавство покладає здійснення повноважень у сфері регулювання питань, пов‘язаних із визначенням та зміною порядку справляння портових зборів, у тому числі корабельного.
Інакше кажучи, з позиції НАБУ навіть стратегічно правильні та фінансово вигідні для економіки рішення можуть бути підставою для кримінального переслідування.
Незважаючи на те що в офіційному повідомленні НАБУ лише мимохідь згадується справа колишнього генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Євгена Дихне, вона також є прикладом наведеного вище висновку про те, що навіть стратегічно правильні для розвитку конкретного суб’єкта господарювання або галузі в цілому рішення можуть мати абсолютно непередбачені юридичні наслідки.
Стосовно позиції Національного бюро, яка зводиться до того, що Вищий антикорупційний суд сказав своє слово, то варто нагадати, що рішення суду законної сили не набрало, а тому така позиція правоохоронного органу є юридично некоректною.
Остаточний висновок варто очікувати після перегляду цієї справи в апеляційному і, цілком імовірно, в касаційному судах.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
