Апеляційна палата ВАКС 1 березня призначила екскерівнику «Нафтогазу» Андрію Коболєву заставу у 230 млн грн. НАБУ і САП підозрюють його в розкраданні цієї суми – частини премії за перемогу над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі. В інтервʼю Forbes Коболєв розповів про складнощі зі збором коштів на заставу, заблоковані рахунки, причини активізації справ реформаторів і співпрацю з керівництвом Офісу президента
🎬 YouTube-проєкт Forbes Next про майбутніх зірок українського бізнесу. Новий випуск про школу програмування GoIT. Як вона будує мільярдну компанію на світчерах 👉 Дивіться за цим лінком
На початку 2018-го Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перемагала російський «Газпром» у Стокгольмському арбітражі. Результат спору – $4,6 млрд на користь України. $2,9 млрд Росія виплатила наприкінці 2019-го, решту зараховано як оплату за спожитий, але не оплачений Україною російський газ.
Серед архітекторів перемоги – голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв, 44, у 2014–2021 роках, тогочасний виконавчий директор компанії Юрій Вітренко, 46, та ще 39 співробітників компанії.
У квітні 2018-го наглядова рада «Нафтогазу» проголосувала за преміювання цих співробітників на $46 млн, або 1% від суми виграшу, тобто від $4,6 млрд. Премія Коболєва – $22,4 млн, або 609,3 млн грн за середньорічним курсом 2018-го.
Тепер Коболєву загрожує від семи до 12 років позбавлення волі. НАБУ і САП вважають, що Коболєв незаконно себе преміював на понад 229 млн грн у 2018-му. Нормативно визначений розмір таких виплат для Коболєва не міг перевищувати 37,48 млн грн, йдеться в релізі НАБУ. 19 січня 2023 року співробітники САП і НАБУ вручили підозру Коболєву в Києві, зупинивши його автівку. До цього він майже рік не зʼявлявся в Україні.
1 березня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) призначила Коболєву заставу в розмірі 229 млн грн. Хоча напередодні ВАКС прийняв протилежне рішення – відмовив в арешті. Сьогодні, 7 березня він має внести заставу (Forbes поспілкувався з Коболєвим за день до цього).
Коболєв каже, що не збирається тікати чи ховатися за політичним притулком за кордоном. «Я впевнений, що нічого не порушував», – каже він. Як він дізнався про підготовку підозри, чому його рахунки заблоковані та чому вважає справи реформаторів політичними?
Чи вдалося вам зібрати необхідну суму на заставу?
Наскільки мені відомо, всю суму станом на ранок сьогодні (6 березня) ми ще не зібрали. Наразі є приблизно 70 млн грн.
Я нікого про це не просив. Кожен з моїх контрагентів, друзів і партнерів самостійно приймав це рішення, зважаючи на всі ризики, повʼязані з українською правоохоронною системою.
Є пул бажаючих допомогти, але що реально дійде до України, поки незрозуміло. Сподіваюся, що ці гроші їм швидко будуть повернуті, за винятком тих людей, які вирішили направити їх на ЗСУ.
Процес збору ускладнюється тим, що є багато обмежень з боку банків, є фінмоніторинг, комплаєнс. Наприклад, переказ грошей з-за кордону зараз є дуже складним процесом.
Яка роль у цьому Ігоря Мазепи?
Він мій друг. Розпочати збір було його власною ініціативою. Як мені здається, він персоналізував бажання великої кількості людей реалізувати запит на справедливість.
Чому ваші рахунки заблоковані?
Проблема в тому, що мої вільні кошти знаходяться на рахунку в іноземному банку. Зважаючи на карну справу, банк заблокував рахунок. Сподіваюся, що найближчим часом я зможу відкрити до нього доступ.
Але треба розуміти, що в Україні ця справа називається корупційною. Хоча по суті вона такою не є. Корупція – це коли посадовець отримав хабар. Що точно не мій випадок.
Банк робить регулярний моніторинг усіх своїх клієнтів і бачить: Коболєва звинувачують у корупції. Це підстава для банку заблокувати рахунки й почати розбиратись.
В Україні мої рахунки були заблоковані ще до мого приїзду. Фінмоніторинг без пояснення причин заборонив усі розрахунки на 30 днів. Єдина причина таких дій – це карна справа.
Це для мене було однією з ознак, що ситуація серйозна.
Тільки це, чи вам хтось повідомив, що готується підозра?
Ще одною ознакою було те, що за запитом НАБУ консульства України в декількох країнах встановлювали моє місцеперебування.
Чи знали ви про обмеження щодо премій у розмірі трьох річних окладів, коли ухвалювалося рішення про преміювання вас за перемогу над «Газпромом»?
Наразі я не можу заходити у деталі моєї справи. Зараз ми змагаємось у суді з прокуратурою саме щодо того, що є законним, а що ні. Цей процес називається змагальністю.
Я не хочу давати прокуратурі підказки.
Одна із претензій прокуратури полягає в тому, що ви не розподілили премію серед співробітників…
Я розподілив.
Саме ту частину, яку ви отримали. Наглядова рада, погоджуючи вашу премію, передбачила можливість розділити її серед співробітників, щоб залишитись у межах постанови №859. Але ви цим правом не скористалися.
Я повністю виконав рішення наглядової ради. Ми прозвітували наглядовій раді про те, як була розподілена премія. Наглядова рада підтвердила, що все відбулось у межах прийнятих нею рішень, інструкцій і побажань.
Щодо постанови. Суддя під час засідання чітко сказала, що саме суд вирішуватиме, чи мала застосуватись у цьому випадку постанова №859.
Прокуратура каже, що звіту не було.
Якщо прокуратура хоче дізнатися правду, то їй варто допитати людей, які тоді входили до наглядової ради. Інформація про те, хто і з якою метою приймав це рішення, є загальнопублічною.
З якою метою?
Структура бонусу була побудована так, щоб максимально мотивувати команду «Нафтогазу» йти на велику кількість ризиків, включно з безпековими, задля стягнення з «Газпрому» $3 млрд.
Стягнення грошей з будь-якої компанії – це непростий і небезпечний процес. Ми мали справу з «Газпромом» та ФСБ. Я та мої близькі досі користуємося послугами охорони, де б я не жив.
Скільки, за вашими прогнозами, цей судовий процес може тривати?
Це непередбачувана річ, важко сказати, скільки триватиме моя справа. Думаю, що мова точно йде про роки. Це буде не спринт, а марафон.
Готові витратити на це стільки часу?
А який у мене є вибір? Я точно не збираюся тікати чи ховатися за політичним притулком за кордоном. Я впевнений, що нічого не порушував. Багато професійних людей, гуру в юриспруденції, кажуть, що я правий. Ці люди не мають до мене жодного відношення і нічим мені не зобовʼязані.
Я бачу тільки один варіант – довести свою правоту в суді.
Ви говорили, що вважаєте цю справу політичною. Чому? Кому це може бути вигідно?
У фізиці є закон Ньютона – кожна дія викликає протидію. Не важливо, що цю справу спровокувало. Важливо, що ця справа вже має вплив на політику. А коли щось має вплив на політику, то політика починає впливати на це щось.
Тому ця справа не може бути не політичною, оскільки чіпляє занадто багато всього. Наприклад, наскільки наші антикорупційні органи працюють зі справами, на які у суспільства дійсно є запит?
На тлі черги гучних скандалів, де збитки державі від корупції обчислюються сотнями мільярдів, пріоритетом правоохоронців стала премія команди «Нафтогазу» за перемогу над «Газпромом». Це точно політичне питання, хто б що не говорив.
Можете конкретизувати, в чому тут політика?
Наприклад, під час судового засідання прокурор заявив, що держава повинна обмежувати зарплати керівників держкомпаній.
Ця заява повністю суперечить ідеології корпоративного управління та відповідної реформи в Україні. Окрім того, вона також суперечить діючому українському законодавству, яке чітко визначає, що зарплати керівників держкомпаній відносяться до виключної компетенції наглядових рад.
Тобто цією фразою під відеозапис і протокол державне обвинувачення дає сигнал усім наглядовим радам, керівникам державних компаній: «Забудьте про незалежність від політичного впливу. Все будуть вирішувати державні органи. Ми повертаємося назад у 2013 рік».
Цей сигнал також чудово почули наші міжнародні партнери, для яких реформа корпоративного управління – це одна з умов надання Україні грошей на відновлення економіки. Вони такою фразою дають нашим партнерам сигнал, що гроші нам не потрібні.
Тому очевидно, що коли антикорупційна прокуратура каже в суді такі речі, то це впливає на політику. І на геополітику. І на добробут всіх українців.
Відповідно, політика у зворотному порядку буде впливати на цей процес, на мене, на обвинувачення щодо мене.
СЕО компанії WOG Андрій Пивоварський у 2014-2016 роках розпочав реформи транспортної галузі країни. 22 лютого він отримав від НАБУ підозру у зловживанні владою та службовим становищем Фото з особистого архіву
Нещодавно підозру отримав СЕО WOG Андрій Пивоварський, який у 2014–2016 роках розпочав реформи транспортної галузі в країні. Чому, як ви вважаєте, саме зараз активізувалися дії правоохоронців проти колишніх чиновників і топменеджерів держкомпаній?
Я можу висловити лише свою гіпотезу, оскільки не маю стовідсоткових фактів, чому так відбувається.
Україну за кордоном критикують за повільні темпи боротьби з корупцією. Це створює багато незручностей як керівництву країни, так і керівництву антикорупційних органів.
Який є вихід із ситуації? Можна напасти на реальних корупціонерів, але це дуже важко. Не буду називати прізвища, але якщо ви подивитесь на перелік найбільш очевидних кандидатів, то зможете легко помітити, що більшість із них підозр від НАБУ та САП досі не мають.
Замість цього, використовуючи свої широкі повноваження, антикорупційні органи наліво та направо почали відкривати справи щодо людей, які не брали хабарі та проводили успішні реформи. А це банальна імітація боротьби з корупцією.
Тим часом реальні корупційні історії залишаються за межами зору антикорупційних органів.
Наприклад які?
Наприклад, «Нафтогаз» має історію «Росукренерго» та програної у 2009-му справи на 250 млрд грн. Хоча б одна підозра по цьому кейсу є? Ні, немає.
Ще одна причина, чому некорумповані чиновники вразливі – вони не тримають на зарплатні правоохоронців, які мають змогу вбивати справи на самому ранньому етапі. Мені та решті реформаторів це було непотрібно, оскільки ми працювали чесно. А потім раптово дізнаєшся, що проти тебе є справа.
Зараз вони витягнули справу реформаторів, залишивши все інше в тіні. Це зручна позиція, але вона точно матиме зворотний ефект. Передусім, для них самих, але й також для економіки всієї України.
Чим це може обернутись?
Головне – це втрата довіри до антикорупційних органів серед проактивної частини суспільства. Не через прізвища Коболєва чи Пивоварського, а через відчуття несправедливості, бо реальна корупція навіть не розслідується.
Наші правоохоронці сплутали запит на покарання із запитом на справедливість. Справедливість – це дуже важка концепція. Щоб реалізувати цей запит, правоохоронці повинні мати компетенції, бути наполегливими.
Наші правоохоронні органи не є компетентними?
Наші правоохоронці дуже добре показали себе під час війни. Вони роблять величезний внесок у нашу перемогу. Наприклад, я точно знаю, що на початку повномасштабного вторгнення детективи НАБУ за допомогою свого обладнання для прослуховування допомагали слухати росіян на нашій території. Некоректно говорити, що всі правоохоронці не спроможні виконувати свою роботу.
Там є різні фахівці. Справи реформаторів, на жаль, продемонстрували, що серед них є імітатори, які не розуміють, що таке запит на справедливість.
Ви обговорювали цю справу з кимось із Офісу президента?
Після отримання підозри я ні з ким з урядовців не спілкувався, щоб у правоохоронців не було спокуси мене в чомусь ще звинуватити.
Хоча в перші дні війни я отримав від ОП допомогу у веденні лобістської діяльності в США і Європі щодо енергетичних санкцій проти Росії. Тоді це допомогло розпочати ефективний діалог, і весь цей час я підтримував контакти з ОП на найвищому рівні.
З ким саме?
Не хочу говорити, оскільки це буде некоректно. Хоча й здогадатися неважко.
Чим саме ви займалися?
Я маю історію відносин із західними політиками, чиновниками та представниками великих компаній завдяки тому, що з 2014-го я очолював «Нафтогаз». Цей актив я максимально використовував на користь України.
26 лютого 2022-го я проводив перші зустрічі у Вашингтоні. Моїм завданням було переконувати людей на заході, що проти Росії потрібно запроваджувати санкції щодо нафти та газу.
Тоді наші західні партнери не розуміли, що Путін вважає Захід слабким і недолугим. Його може зупинити тільки його ефесбешне оточення, коли зрозуміє, що війна бʼє саме по їх майбутньому та майбутньому їх дітей, онуків, що в кінці цього шляху – розпад Росії.
Щоб вони це зрозуміли, Захід мав повністю закрити свій ринок від російських вуглеводнів не тимчасово, а безповоротно.
Моїм завданням було переконувати західних політиків у правильності цієї логіки. Дивлячись на прогрес, на те, як змінилась політика німецьких чиновників, я вважаю, що ми досягли позитивного результату. Путіна більше ніхто не боїться.
Також я допомагав нашим приватним паливним компаніям у подоланні паливної кризи. До речі, неодноразово перетинався в цій роботі з Андрієм Пивоварським.
У чому була ваша роль у вирішенні паливної кризи?
Допомагав налагодити контакти, вів перемовини із західними компаніями, щоб вони ставилися до потреб України як пріоритетних. Також, використовуючи свої контакти й звʼязки, я переконував відповідальних за цей напрям чиновників у США, щоб українські компанії могли отримати швидкий доступ до ресурсу великих американських виробників палива, наприклад «Ексон Мобіл».
У «Нафтогазі» у нас була концепція «Міст», на якій побудовано мій приватний бізнес. Ідея полягає в тому, щоб поєднувати два світи: українську і західну реальність. Я навчився дуже непогано поєднувати ці дві реальності. Дуже непросто пропонувати такі варіанти взаємодії, які б задовольнили обидві сторони.
Останній приклад такої роботи – це постачання в Україну обладнання для відновлення енергосистеми. Спершу західні партнери кажуть: «Наше обладнання вам не підійде». Фахівці «Укренерго» кажуть мені протилежне: «Обладнання підійде».
Разом із фахівцями «Укренерго» ведемо перемовини, де на пальцях пояснюємо, що нам потрібне це обладнання і воно буде працювати.
Про яке обладнання йде мова і коли ми його отримаємо?
Це дуже чутлива тема, не можу сказати, про що саме. Але, як ми можемо побачити, відключень вже певний час не було. Тобто частина необхідного обладнання вже прибула.
Тобто ви займалися консалтингом?
Не можна так це назвати. Я на цьому нічого не заробляю, а якраз навпаки витрачав свої кошти і давав персональні гарантії.
Скільки витратили?
Суттєву суму коштів. Не буду говорити, скільки саме.
Чи безповоротно Росія втратила європейський ринок?
Щоб це дійсно сталося, Європа має перейти на використання зеленої енергетики. Україна може відіграти в цьому одну з ключових ролей і стати постачальником енергії до Європи та замінити хоча б частково Росію.
Яка генерація найперспективніша в Україні?
Біометан, вітер, сонце та атомна енергетика. Без ядерної енергетики зелений перехід неможливий.
Чим зараз займається ваша приватна компанія «Еней»?
У нашому пріоритеті біометан, battery storage та атомна енергетика. Нашими контрагентами в США є лідери атомної галузі, в ЄС співпрацюємо з виробником батарей. З цими компаніями ми максимально наблизилися до реалізації першого проєкту в Україні, вже закуповуємо обладнання.
У США нам пообіцяли надати військову гарантію, яка дозволяє, не чекаючи закінчення війни, інвестувати в будівництво чи відновлення енергетики в Україні.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
