У березні 2023 року світ зазнав справжнього банкопаду. За неповний місяць «впали» одразу два великих банки у США (Silicon Valley і Signature), а також один зі стовпів швейцарської фінансової системи – Credit Suisse.
Що відбувається, пояснюють директор групи дослідників з фінансових ринків Лондонської школи економіки, довірена особа Sense Bank Сімеон Дянков і керівник аналітичного відділу Sense Bank Олексій Блінов
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Анамнез хвороби, що охопила банки у США та Швейцарії, однаковий. Багато банків користувалися періодом низьких ставок Федеральної резервної системи США (ФРС), подовженим через пандемію COVID-19, для розширення портфеля більш ризикових кредитів. Іноді їх видавали клієнтам, які надавали як заставу криптовалюту чи власні акції.
Така стратегія нарощування кредитного портфеля працює, доки не доведеться переоцінювати заставу на зниження її ринкової вартості. Останнє зазвичай спровоковане потребою посилити ліквідність під час значних відтоків клієнтських коштів. Саме так запускається ланцюгова реакція зникнення вартості.
Американський Silicon Valley Bank під час близьконульових процентних ставок 2020–2021 років накупив облігацій, ціна яких пішла вниз разом із підвищенням ставки ФРС. Спроби клієнтів забрати депозити для вкладення у більш дохідні інструменти викликали потребу продавати облігації із негативною переоцінкою, що тільки погіршило ситуацію.
Швейцарський Credit Suisse, попри давню історію та імідж, теж є прикладом ризикованої поведінки. Банк упродовж багатьох років стикався з погіршенням якості кредитного портфеля, і в останні роки намагався покращити його активним наданням більш ризикових кредитів технологічному сектору. Зокрема, Credit Suisse отримав багатомільярдні збитки від фінансування фонду Archegos Capital, що активно скуповував акції технологічних компаній, але 2021 року опинився у дефолті.
Напрошується аналогія з історією падіння Barings Bank 1995 року, коли ризикові операції одного трейдера поховали поважну фінансову установу з більш як 200-річною історією (банк фінансував ще придбання Луїзіани Сполученими Штатами Америки, що збільшило територію США вдвічі). Тільки цього разу йдеться не про махінації одного менеджера на азійських ринках, а про ризикову політику всього банку.
Перші ластівки світової банківської кризи
Враховуючи зростання процентних ставок і падіння котирувань цінних паперів, особливо акцій технологічних компаній, багато банків у США, ЄС і Азії опинилися у небезпеці. Ми зараз бачимо тільки перші ластівки того, що може стати світовою банківською кризою, порівнянною за масштабами із 2007–2008 роками.
ФРС підтвердила намір і далі дотримуватися курсу на підвищення ставок, стрімко виводячи світову фінансову систему зі стану практично безплатних грошей, що існувала понад 10 років. Попри посилені вимоги до управління ризиками, епоха практично безплатних грошей і «гелікоптерних емісій» не могла не створити слабкі ланки. Тепер цим слабким ланкам судиться проявити себе на тлі грошей, що дорожчають.
Пізніше труднощі, найімовірніше, відчують банківські системи Китаю та Індії. Проблема іпотечного кредитування у Китаї давно відома, і ринки чекають, що б могло стати тригером обвалення цієї громіздкої структури. Центральний банк Китаю досі навіть знижував рівень процентних ставок, а нещодавно ще і послабив вимоги до обов’язкових резервів, рухаючись проти світової тенденції.
Це може стати поганим жартом для китайської фінансової системи.
Допомога уряду чи приватні поглинання
Уряди поки що не вважають за потрібне витрачати кошти платників податків на рятування банків. І у США, і у Швейцарії відповіддю на цю проблему стали виключно приватні поглинання, хоча у деяких випадках держава забезпечила певні гарантії.
Або ж, наприклад, країна оперативно змінює консервативні правила, аби криза минула швидко, як це було у випадку з Credit Suisse у Швейцарії.
Уряди дуже обережно ставляться до теми націоналізації, адже криза тільки розгортається, і можливості краще зберегти на потім, якщо допомоги потребуватимуть нові банки.
Ніхто не хоче давати ринку сигнал, що держава розвʼяже всі питання.
Світова криза та допомога Україні
Українському вкладнику нема про що хвилюватися. Українські банки зараз практично не мають у своєму портфелі ризику міжнародних фінансових ринків, адже ще після кризи 2007–2008 років вони перейшли на виключно внутрішні джерела фондування (окрім капіталу іноземних банків).
Рівень ліквідності української банківської системи не дає і найменших підстав сумніватись у платоспроможності фінансових установ, що було перевірено найжорсткішими випробуваннями 2022–2023 років.
Проте зараз українські банки здійснюватимуть дооцінку викликаних війною втрат. Цілком імовірно, що багатьом знадобиться додатковий капітал. В умовах глобального банківського стресу залучення капіталу в українські банки принципово ускладнюється. Тому певні складнощі на більш віддалену перспективу все ж таки можуть сформуватися.
Загалом питання докапіталізації банків в Україні краще вирішити зараз, аніж відкладати у довгу скриню, адже вартість грошей у будь-якому разі стрімко зростає.
Ризик світової економічної кризи нині для української економіки найменш небезпечний, ніж коли-небудь. Причина тут скоріше сумна: через воєнні руйнації та блокування портів експорт товарів стрімко впав. Більш-менш повноцінно функціонує експорт аграрної продукції, який менше корелює зі світовим економічним циклом. Те саме стосується й експорту ІТ-послуг.
Українська економіка під час війни перебуває на зовнішньому фінансуванні, і його обсяги не є такими великими у світових масштабах, щоб зупинитися навіть в умовах кризи. Розгортання світової кризи може стати подією, що частково відволікатиме від нашої країни увагу міжнародної спільноти.
Ланцюгова реакція потребуватиме резервування коштів під екстрені заходи (хоч поки що уряди й утримуються від викупу банківських проблем). Тоді є ризик обмеження доступної Україні міжнародної фінансової допомоги.
Можлива світова криза – поганий знак для повоєнного відновлення України. Зростання процентних ставок і одночасне зниження апетиту до ризику – погані передвісники для припливу приватних інвестицій у країну. У зв’язку з цим потрібно активізувати всі платформи залучення коштів на відновлення України, доки не стане пізно.
Існує ризик, що після перемоги України світ знову повернеться до своїх проблем. Це може стати шаленим шоком для української економіки, що не буде ще здатною самостійно стояти на ногах.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
