Цими вихідним стало відомо, що швейцарський банк Credit Suisse зі 167-річною історією стане власністю свого давнього конкурента UBS Group. Wall Street Journal проаналізував історію Credit Suisse, щоб зрозуміти що призвело до його провалу. Forbes обрав ключове з матеріалу.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Причини краху банку, який колись міг похвалитися більшою вартістю, ніж Goldman Sachs Group, корінням сягають останньої світової фінансової кризи.
Коли у 2008-му фінансову систему добряче струсонуло, у Credit Suisse справи були кращими, ніж у багатьох конкурентів. Через це керівництво банку не поспішало змінювати принципи роботи банку, щоб підлаштуватися під зміни, які внесла у банкову систему криза.
«Вони вважали, що вийшли із кризи переможцями в той час, коли всі інші постраждали, – каже банківський аналітик у Vontobel Андреас Вендітті. – Тож вони зробили ще більший акцент на інвестиційний банкінг, як це було до кризи».
В результаті вони отримали 15 років скандалів, судових позовів і стратегічних гойдалок, в той час як інші банки стали більш зосередженими, більш регульованими і менш загрузлими у драмах.
Тож коли банківський світ знову струсонуло цього місяця, Credit Suisse став магнітом для страху, який поширився ринками. Навіть екстрене фінансування швейцарського центробанку не допомогло втримати ветерана на плаву.
Банк з великою історією
Credit Suisse вперше вклав гроші у будівництво швейцарських залізничних шляхів у ХІХ ст., став світовим банком завдяки відкриттю франшизи CS First Boston на Волл-стріт у ХХ ст. і намагався стати банком мільярдерів у ХХІ ст. Статуя засновника банку Альфреда Ешера, якого вважають архітектором сучасної Швейцарії, охороняє вхід на залізничний вокзал в Цюриху, місті, де знаходиться розкішна штаб-квартира банку.
UBS, який цими вихідними став рятівником Credit Suisse, був проблемною дитиною швейцарської банківської системи від час останньої фінансової кризи. Йому вдалося уникнути банкрутства завдяки рятівним $5,3 млрд від уряду, пише WSJ.
Credit Suisse, у якого справи тоді виявилися кращими, відмовився від допомоги влади і залучив близько $9 млрд від приватних інвесторів, на чолі яких був суверенний фонд Катару. За словами тодішнього гендиректора банку Брейді Дугласа, це дало Credit Suisse «беззаперечну надійність капіталу».
Впродовж наступних кількох років після фінансової кризи світова банківська система стала більш консервативною. Великі банки, які потрапили під шквал критики, але були врятовані від краху, позбулися від роздутих підрозділів і зосередилися на тому, що у них виходить найкраще.
Керівники UBS сильно урізали підрозділ інвестиційного банкінгу, який майже потягнув банк на дно через провальну ставку на субстандартні іпотеки і призвів до трейдерського скандалу у 2011-му. Банк зосередився на управлінні приватним капіталом, продаючи продукти для інвестицій і заощаджень багатіям світу цього.
Порівняння річних доходів UBS і Credit Suisse з 2010 року Фото Скріншот сайту Wall Street Journal
За словами колишніх виконавчих директорів, в Credit Suisse не відбулося такого ж перегляду ані бізнесових, ані культурних стратегій.
За керівництва досвідченого інвестиційного банкіра Дугана компанія продовжила після кризи вливати ресурси у такі справи, як фінансування левериджів, секʼюритизація активів і високоприбуткові облігації. Коли зміни у роботу інвестиційного банку Credit Suisse все ж вносилися, то вони були незначними і несистемними.
WSJ резюмує, що відмова змінювати те, як банк веде свої справи, зробила Credit Suisse вразливим. Правила, які були введенні для того, щоб не допустити повторення попередньої кризи, карали ризиковану діяльність і зобовʼязували банки, такі як Credit Suisse, утримувати більший капітал – подушка безпеки на випадок збитків.
Credit Suisse ставало все важче змагатися із такими банками, як Goldman Sachs і JPMorgan Chase, за угоди. Американські мегабанки перетворили свої балансові книги на непробивні фортеці після кризи, а ще у них був кращий доступ до американських ринків капіталу.
Розчарування інвесторів і скандали Credit Suisse
Інвестиційний банк Credit Suisse почав розчаровувати інвесторів прибутками. Він був меншим, а тому йому бракувало масштабності, яка давала банкам-гігантам можливість безболісно справлятися із вищими регуляторними витратами. Постійні урізання витрат не забарилися, що стало на заваді інвестиціям в технології та інші галузі.
Доходи банку падали і падали. До 2019-го 21,6 млрд швейцарських франків продажів Credit Suisse були приблизно на 25% меншими за продажі UBS. А у 2010-му у цих банків був майже однаковий дохід – 32 млрд швейцарських франків.
Була у банку й інша проблема – схильність до ризиків, від якої конкуренти Credit Suisse намагалися позбутися. Він йшов на більші ризики, коли боровся за бізнес із потужнішими американськими банками. Така культура, яку один колишній виконавчий директор банку описав як таку, якій бракує контролю за ризиками, проникла і в інші підрозділи банку.
Скандали стали звичними супутниками швейцарського ветерана. Штрафи і судові тяганини почали шкодити результатам фінустанови і заважати їй вкладати гроші у такі важливі сфери, як технології контролю за ризиками.
Між 2020-м і 2022-м Credit Suisse заплатив $4 млрд за врегулювання позовів і покриття компенсацій. В останньому річному звіті компанії понад 10 000 слів на 12 сторінках були присвячені позовам, врегулюванням позовів і урядовим розслідуванням.
«Десятиліттями, і я справді маю на увазі десятиліття, в Credit Suisse існувала проблема жахливого управління операційними ризиками, – розповіла Майра Родрігез Ваярдес, американська консультантка, яка дає банкам поради про регулювання. – Всі дозволяли їм це і ніхто нічого не робив – ані Велика Британія, ані США, ані Швейцарія».
У 2015-му Таджане Тіам замінив Дугана на посаді гендиректора після того, як компанія визнала себе винною у допомозі клієнтам уникати податків у США. Тіам, у якого було мало досвіду у банківській сфері, активно зайнявся реорганізацією, яка в першу чергу зачепила інвестиційний банк. Він також вирішив зробити акцент на управлінні приватним капіталом.
Така його політика заслужила похвалу великих інвесторів Credit Suisse, але деякі підрозділи, особливо інвестиційний банк у Нью-Йорку, аж ніяк не зраділи нововведенням. А ще у нього були інколи напружені відносини із тодішнім головою банку Урсом Ронером, але Тіам на критику не зважав.
Порівняння ринкової капіталізації банків UBS і Credit Suisse. Фото Скріншот сайту Wall Street Journal
Після приходу Тіама зміни стали константою і переважно вони були спрямовані на те, щоб більше орієнтуватися на багатих клієнтів. За останні сім з восьми років в Credit Suisse повідомляли про понад $100 млн витрат на реструктуризацію щороку, що разом становило $2,8 млрд.
У 2020-му Тіам пішов у відставку після шпигунського скандалу, коли колишній керівник підрозділу з міжнародного управління приватним капіталом помітив і викрив розслідувача, який слідкував за ним у Цюриху. Тіам заперечив, що знав про внутрішнє стеження.
Як і у решти Волл-стріт, трейдинг Credit Suisse пішов угору на деякий час під час пандемії, коли піднесення деяких ринків сприяло збільшенню привабливих угод.
Початок кінця
Але ж вищезгадані проблеми залишилися невирішеними і далися взнаки у березні 2021-го. Всього за кілька тижнів Credit Suisse довелося заморозити $10 млрд, що повʼязані із постачальною компанією Greensill Capital, а також він втратив $5,5 млрд, коли сімейна компанія Білла Хванга Archegos Capital Management оголосила про свій дефолт.
У звіті сторонніх юристів, яких найняв банк, Credit Suisse критикується за те, що в банку закривали очі на ризики і зменшували витрати (або і зовсім не інвестували) на управління ризиками.
«Бізнес зосереджувався на максимізації короткострокових прибутків і не контролював, а навпаки, заохочував, постійні ризикові операції Archegos», – говориться у звіті Paul, Weiss, Rifkind, Wharton & Garrison.
Наприкінці 2022-го із новим гендиректором Ульріхом Кьонером і головою Алексом Леманом відбулися гарячкові спроби реформувати банк. Було залучено капітал, оголошено про скорочення 9000 робочих місць і почалася робота над відділенням інвестиційного банку від основної компанії під старою назвою CS First Boston.
Додатковий капітал зробив становище Credit Suisse більш упевненим, але ринок не був налаштований на те, щоб пробачати помилки в час, коли облікові ставки підвищували заради приборкання інфляції. Після краху Silicon Valley Bank в середині березня стали відомими «матеріальні слабкості» у фінансових звітах Credit Suisse.
Далі індустрію сколихнула новина про те, що найбільший акціонер Credit Suisse відмовився від додаткових інвестицій у банк. Роки скандалів і врегулювання проблем зруйнували впевненість інвесторів і клієнтів банку, які минулого тижня вивели звідти десятки мільярдів доларів.
«На фінансових ринках довіра – це твій головний капітал», – пояснює Джованні Бароне Адесі, викладач фінансів в Університеті Луґано.
Акції банку дещо стабілізувалися після оголошення про велику кредитну допомогу від швейцарського центробанку, але вони знову впали у пʼятницю. Це призвело до швидкої угоди про покупку банку до відкриття ринків у понеділок.
У неділю була підписана угода, за якою UBS купує свого конкурента за $3 млрд понад – дрібʼязок порівняно із піковою вартістю Credit Suisse, $96 млрд, у 2007-му.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
