Категорія
Новини
Дата

Тель-Авів–Москва–Баку–Афіни, або Пригоди Glusco в Україні. Мережа дісталася невідомому Аніфантакісу. Хто він такий і навіщо йому «проблемний» актив

Getty Images

Getty Images

Грецький бізнесмен Дімітріос Аніфантакіс купив швейцарську компанію Glusco, яка має в Україні 105 заправок і чотири нафтобази. У нового власника також на руках виявився ексклюзивний контракт на постачання нафтопродуктів «Роснафти» в Україну і на додачу – гора проблем

Аніфантакіс, 58, купив 100% акцій Glusco Energy у Ніссана Моїсеєва наприкінці жовтня, але компанія оголосила угоду 6 грудня. Сума не розголошується.

Скільки коштує Glusco? До $35 млн – так оцінює мережу Дмитро Леушкін, власник мережі АЗС Prime. За його словами, заправки коштують не дорожче за $300 000 за штуку, а нафтобази – ще $1–2 млн. Директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн дає мінімум удвічі більше – тільки заправки коштують понад $70 млн. «У них непогані станції», – пояснює він.

Щоправда, Аніфантакіс отримав збитковий та проблемний актив: Служба безпеки України підозрює мережу в контрабанді та ухиленні від сплати податків. Через це Glusco понад півроку майже не працює.

Виручка «Глуско Україна» в 2020 році, за даними «СПАРК-Інтерфакс», – 5,84 млрд грн, збиток – 20,4 млн грн. На роздрібному паливному ринку компанія займала частку в 3–5% і входила до десятки найбільших мереж АЗС.

Проблеми у Glusco почалися невдовзі після того, як у лютому 2021 року Рада національної безпеки (РНБО) ввела санкції проти голови політради партії «Опозиційний блок – За життя» (ОПЗЖ) Віктора Медведчука. Влітку 2017-го журналісти «Радіо Свобода» повідомляли, що Моїсеєв та Медведчук разом прилетіли до Києва літаком останнього.

Моїсеєв 7 грудня прочитав WhatsApp-повідомлення від Forbes із пропозицією поговорити про угоду, але нічого не відповів.

Аніфантакіс – громадянин Греції та працює у сфері глобальної торгівлі енергоресурсами понад 30 років (дані пресрелізу). З червня 2021 року Аніфантакіс – член ради директорів Motor Oil Hellas, найбільшої грецької нафтопереробної групи. Навіщо йому Glusco? «Український паливний ринок досить складний, і тому він цікавий мені, – наводяться у пресрелізі слова Аніфантакіса. – У компанії чудова інфраструктура та гарні перспективи».

Згідно з даними на сайті Motor Oil Hellas, з 1999 по 2004 роки Аніфантакіс працював генеральним директором Cargill Petroleum у Москві, відповідав за комерційну діяльність компанії у Росії та країнах колишнього Радянського Союзу. Потім, до 2011 року, він працював генеральним менеджером BP IST в Росії. У 2018–2020 роках він був керуючим директором Litasco SA та головою ради директорів Eiger Shipping SA (2017–2020 роки). Обидві компанії входять до російської мережі «Лукойл».

«Труба Медведчука» та проблеми Glusco

Glusco була побудована на базі українського роздрібного бізнесу «Роснафти», активи якої у 2016 році викупив Proton Energy Моїсеєва. Суму угоди не розголошували.

Разом із мережею АЗС Моїсеєву також дістався контракт на постачання нафтопродуктів «Роснафти» в Україну, значна частина яких йшла через нафтопровід «Самара – Західний напрямок». Розслідування журналістів BIHUS info зазначає, що Медведчук контролював українську частину трубопроводу. Пік роботи «труби Медведчука» припав на весну-літо 2019 року, коли через неї постачалося близько 40% всього дизеля на український ринок.

Формально до Glusco та Моїсеєва санкції не застосовувалися, але вже 11 березня СБУ провела масові обшуки на заправках та нафтобазах компанії, мережу звинуватили у контрабанді та ухиленні від податків на суму 240 млн грн. Компанія заявила, що перестала «продавати нафтопродукти на регулярній основі». На практиці на АЗС Glusco продавали лише зріджений газ.

З березня вони були фактично паралізовані й компанії довелося віддати частину станцій в оренду WOG, KLO, Ultra, БРСМ та ОВІС, каже Олександр Сіренко, головний редактор профільного видання «Нафторинок». «У цій мережі найбільшу цінність становлять ті заправки, які розташовані у Києві та Київській області, – таких близько 40», – каже він.

Socar: невдалий підхід

З 1 квітня компанія Proton Energy, яка з 2016 року була єдиним постачальником продукції «Роснафти» в Україні, припинила постачання. За даними профільного видання Enkorr, у 2020 році вона імпортувала до України 1,74 млн тонн дизеля (23,4% ринку) та 443 000 тонн (22,3%) зрідженого газу.

Вже в травні місце Proton Energy у постачанні продуктів «Роснафти» зайняла компанія Socar New Energy, засновники якої – азербайджанські компанії Socar Trading і Maddox.

За даними засновника профільного виданняEnkorr Сергія Куюна, в червні Socar New Energy була близька до угоди з купівлі мережі Glusco. За інформацією Куюна, компанії навіть підготували документи до Антимонопольного комітету України. Побічно це підтверджують дані зі швейцарського реєстру, згідно з якими у червні цього року директором швейцарської Glusco Energy SA замість Моїсеєва була призначена Олена Перрін із компанії Maddox.

Але угода так і не відбулася. Socar 10 липня спростувала інформацію про покупку Glusco. «Цю угоду не погодили на найвищому рівні в Азербайджані», – стверджує Куюн. «Менеджмент Socar взяв на себе ініціативу, зробив цю угоду, але керівництво Азербайджану її зарубало», – говорить він. Чому? За його словами, азербайджанці могли вирішити, що їм не потрібний «досить проблемний актив».

Виходить Аніфантакіс

Наприкінці серпня Socar New Energy також перестала постачати паливо «Роснафти».

Водночас компанія змінила назву на SNEL Energy, а власником, за даними кіпрського реєстру, став Дімітріос Аніфантакіс

Разом із мережею заправок у нового власника Glusco є контракт на ексклюзивне постачання нафтопродуктів «Роснафти» в Україну, повідомив Enkorr наприкінці літа, посилаючись на контрагентів компанії в Україні. «Вони зможуть постачати величезні обсяги, – каже Куюн. – Лише дизельного палива понад 100 000 тонн на місяць». За його словами, Glusco також має квоту на 40 000 тонн зрідженого газу, а це 20% українського ринку.

Змінилося і керівництво швейцарської Glusco: замість Перрін з Meddox директором компанії призначили Моріса Тейлора, члена ради директорів низки трейдингових компаній. Призначення Тейлора викликало чутки в анонімних Telegram-каналах про причетність до угоди засновника групи ВЕТЕК Сергія Курченка, який перебуває у розшуку з березня 2014-го. У 2013 році Тейлор був адміністратором компанії двох швейцарських трейдингових компаній, що входять до групи ВЕТЕК.

Матеріали по темі
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Інвестгід на 2022 рік, Семенов і його телеканали, цифрова Україна | Рейтинг роботодавців