«П’ять років тому, коли я казав: «Моя мрія – грати в Європі» – на мене дивилися як на недалеку людину»,– розповідав в одному з інтерв’ю президент футбольного клубу «Колос» Андрій Засуха, 34. І справді, яка Європа? Команда – з села, в якому живе 1500 осіб.
Мрія здійснилася. Клуб, заснований 2012 року, спочатку вигравав чемпіонати області, 2015-го пробився до другої ліги, потім – до першої, а в сезоні 2019/2020 став першим сільським клубом в Українській прем’єр-лізі (УПЛ). Десять перемог і дві нічиї в УПЛ дали змогу «Колосу» з першого разу посісти шосте місце. Після стикових матчів із «Маріуполем» та «Дніпром-1» спортсмени з Ковалівки пробилися в плей-оф за вихід у груповий етап Ліги Європи.
Треба було пройти три європейські команди, «Колос» пройшов тільки одну – грецький «Аріс», програвши в наступному раунді хорватській «Рієці». «Це найшвидший ріст в історії українського футболу»,– говорить директор з розвитку футбольного клубу «Карпати» Сергій Болотников.
Звідки в селі взялася ціла команда професійних футболістів? Засуха не скупиться і перекуповує гравців з інших команд. У листопаді 2019 року клуб «підписав» першого іноземця – нападника збірної Ісландії Арні Вільхамсона, а в серпні 2020-го – Євгена Селезньова, одного з найрезультативніших форвардів України, який виступав за збірну і грав у єврокубках у складі «Шахтаря» і «Дніпра».
Річний бюджет середнячків на кшталт «Колоса» – 50– 60 млн грн. Можливості для такого спонсорства є. Ковалівка – батьківщина Анатолія Засухи, який за часів Леоніда Кучми дев’ять років керував Київською областю, а нині управляє агрофірмою «Світанок» із земельним банком 80 000 га. Ідея створити футбольний клуб належить його синові Андрію.
«У них помітна системна робота, а Руслан Костишин – це найкращий нині тренер для цієї команди,– каже Олександр Головко, який тривалий час керував молодіжною збірною України.– Саме він так швидко вивів хлопців на такий рівень». Зіграло роль і те, що до новачків мало хто ставився серйозно і «Колос» часто недооцінювали.
Успіх «Колоса» підсвічує картину кризи в українському футболі. Навіть у клубах УПЛ, які регулярно займають призові місця, гравцям і персоналові місяцями затримують платню. «У футболі і з грошима важко виграти, а без грошей узагалі неможливо»,– говорить Головко. Із затримками зарплат стикалися гравці бронзового призера УПЛ полтавської «Ворскли» (належить Костянтину Жеваго) і луганської «Зорі» Євгенія Гєллєра. Дійшовши 2014 року до фіналу Ліги Європи, «Дніпро» фактично припинив існувати після того, як Ігор Коломойський перервав його фінансування. Подібним чином закінчилася історія харківського клубу «Металіст», який Сергій Курченко купив в Олександра Ярославського, а потім припинив утримувати.
Засуха створив усі умови для спортсменів. Цього року добудував оновлений стадіон у Ковалівці за 150 млн грн. Місткість – 5000 глядачів, система відеоповторів для арбітрів, автоматична система поливу й підігріву, що уможливлює проводити матчі навіть при -10 °C. Усе заради сертифікації від УЄФА. Головний тренер Руслан Костишин влаштовує свята для футболістів та їхніх сімей у себе в котеджі в Ковалівці. «Про футбол не говоримо, просто сімейна атмосфера»,– каже він.
Стабільне фінансування, комфортні умови для тренувань, залучений тренер – банальні й очевидні речі для європейських клубів в Україні приносять подвійну віддачу на тлі розвалу конкурентів. І не тільки «Колоса». «Нині почали підніматися клуби аграріїв, у них є гроші»,– зазначає Головко.
«Інгулець» із селища Петрове Кіровоградської області, що раніше називався «Агрофірма П’ятихатська», минулого сезону дійшов до фіналу Кубка України. Стабільно виступає в УПЛ клуб «Олександрія», що належить компанії «Украгроком» Сергія та Анатолія Кузьменків. У першій лізі прогресує клуб «Агробізнес» Олега Собуцького, а в другій – нещодавно придбаний родиною Герег клуб «Дунаївці» з їхньої Хмельницької області, що його нові власники перейменували в «Епіцентр».
А Засуха знову веде команду до Європи. Після десяти турів «Колос» із 15 очками йшов на п’ятому місці в УПЛ. Це місце може дозволити взяти участь у дебютному розіграші нового євротурніру – Ліги конференцій Європи.
Опубліковано в шостому номері журналу Forbes (грудень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
