Категорія
Світ
Дата

Договір про колективну безпеку України. Як зробити так, щоб він став не формальністю, а реальною гарантією

Документ про гарантії є базовим, доки Україна не підписала двосторонні гарантії з партнерами. Але договір уже зараз свідчить, що Україна більше не сприйматиметься як частина сфери інтересів Росії. А РФ більше не матиме права на жодний вплив на нашу зовнішню політику.

Днями група експертів під головуванням Андрія Єрмака та Андерса Фога Расмуссена оприлюднила концепцію так званого колективного договору безпеки України. Це результат майже піврічного пошуку відповіді на питання «Як мінімізувати шанси на нову російську агресію і як сама Україна уявляє свою оборону в нових реаліях?».

Якщо навесні сама ідея про безпекові гарантії від низки держав містила чимало слабких місць, то до розробки фінальних пропозицій більшість із них була вже нівельована. А сама концепція зазнала істотних змін. 

Декларація чи реальні гарантії? 

Як отримати реальні гарантії, що не стали б Будапештським меморандумом №2, – насправді саме це було ключовою проблемою. З одного боку, було зрозуміло: гарантії рівня 5 ст. Вашингтонського договору НАТО навіть найближчі партнери України, як-то Польща, Велика Британія чи США, не нададуть. З тих самих причин, з яких Україна не в НАТО: ніхто не хоче долучати свою армію до захисту України. Зброя, фінанси, санкції і навчання українських військових – так, але підписатися під фізичним колективним захистом України – ще ні. З іншого ж боку, поставало логічне питання: а чи не отримаємо ми в такому разі оновлену репліку сумнозвісного Будапештського меморандуму? Без юридично зобов’язувальних положень і гарантій, але із «запевненнями».

Ситуацію до всього цього підігрівали стамбульські переговори з РФ, де всерйоз обговорювалася відмова України від руху до НАТО, позаблоковість і навіть обмеження оборонних можливостей української армії. 

Втім, оприлюднені пропозиції – раціональний компроміс між колективною системою захисту України від нової агресії Росії і реальною готовністю партнерів.

Документ, попередньо названий Київським безпековим договором (compact), не міститиме юридично зобов’язувальних положень. Він не матиме форми міжнародного договору, відповідно його не ратифікуватимуть парламенти держав-підписантів і «примусити» його виконати жодну із цих держав-гарантій не вийде. Це, безперечно, мінус.

Наприклад, у разі зміни політичних настроїв у тій чи іншій країні вона може без жодних наслідків не приєднатися до колективної підтримки України. Наразі неясно, як запускатиметься механізм термінових колективних консультацій – Україна вже має сумний досвід із Будапештським меморандумом, коли заклик до консультацій просто ігнорувався.

Проте відсутність жорстких юридичних рамок може бути й перевагою. Так, накласти однакові зобов’язання на цілу низку держав-гарантів означає зробити їхній зміст максимально вихолощеним, якщо не нікчемним. Підтримка України з боку різних партнерів різна, як і готовність брати зобов’язання. А нівелювати цю проблему Київ планує за рахунок додаткових договорів – двосторонніх. І їхнє наповнення вже чітко залежатиме від того, яку підтримку (збройну, фінансову тощо) конкретна держава-гарант готова надати Україні.

Звісно, повноцінні двосторонні договори, які вже будуть юридично зобов’язувальними за формою, – не доконаний факт і не вирішене питання. Україна може зіткнутися з проблемою наповнення і підписання такого документа навіть із найближчими партнерами. До того ж це все вимагає часу. Але з політичної точки зору такий крок цілком можна вважати виправданим. 

Ще одним плюсом нинішніх пропозицій можна вважати більш відповідальний підбір потенційних держав-гарантів. Нарешті відпала абсурдна ідея включити туди Росію чи Китай. Мінусом тут є те, що в документі обговорюється лише російська агресія, в той час коли Росія може використати для цих цілей як мінімум Білорусь, як максимум – членів ОДКБ. Ця частина документа точно потребує певної гнучкості.

Тобто базова «парасолька» буде політичною декларацією, пактом, домовленістю, але вона обов’язково має бути підкріплена другим, більш технічним і зобов’язувальним рівнем – двосторонніми угодами. Загалом це дуже схоже на формалізацію вже наявної моделі – формату «Рамштайн». Понад 50 країн, об’єднані спільною підтримкою територіальної цілісності України, регулярно узгоджують пакети зброї та іншої допомоги Україні, але з кожною з них Україна вибудовує окрему співпрацю. І це працює.

Політичні сигнали Росії, або Як Україна закріплює нову переговорну позицію 

Оприлюднена концепція – це своєрідний маніфест про оновлену (як порівняти з весною) переговорну позицію України. Про межі допустимих компромісів. Якщо коротко – це остаточна крапка у стамбульських пропозиціях про позаблоковість, відмову від НАТО і неможливість навіть проводити навчання на українській території з кимось із наших партнерів у разі незгоди Росії. 

По-перше, ідея колективної безпеки сигналізує: Україна більше за жодних обставин не сприйматиметься як частина сфери інтересів Росії. На додачу до статусу кандидата на членство в ЄС ми можемо отримати сучасну політичну домовленість: Україна є частиною європейського та євроатлантичного простору, Росія не бере жодної участі і не має права на жоден вплив на зовнішню політику і політику оборони України. 

По-друге, Україна рухається до НАТО. Тут трансформація позиції влади майже кардинальна. Якщо навесні офіційний Київ критикував НАТО настільки, що відмова від ідеї членства виглядала вже очікуваною з боку влади, то наразі чітко фіксуємо: Україна не відмовляється від НАТО, а новий «договір» мусить бути лише допоміжним до набуття повноправного членства в Альянсі. Якщо ці наміри лишатимуться щирими, то жодних перепон такий формат для приєднання до НАТО не створить. Навіть навпаки. 

По-третє, на відміну від стамбульських пропозицій, нині Україна прямо ставить завдання: військово-промисловий комплекс України має бути посилений, а Збройні сили мають проходити тренування разом з арміями держав-гарантів. В тому числі на території України. Окремої уваги заслуговує спроба отримати гарантії сталих поставок систем ПВО та ПРО в Україну – якщо вже не партнери, то Україна сама мусить закривати власне небо. 

Таким чином, усе, на чому жорстко наполягає Росія і на що пів року тому Україна готова була погоджуватися, зараз повністю перекреслено. Нині ми спостерігаємо оформлення дипломатичного зламу в переговорній позиції Києва. Це офіційна риторика і президента та міністра оборони, і тепер групи міжнародних радників, що перетворить цю позицію на нові реалії, з якими партнерам України треба буде рахуватися. Підкріплена успіхами української армії, вона швидко стане даністю і нормою.

Втримати і збільшити: як Україна прагне систематизувати підтримку партнерів

Наскрізною ідеєю в озвучених пропозиціях проходить намагання систематизувати, закріпити і продовжити на тривалий термін ту підтримку України, яка склалася «з коліс» після 24 лютого. Це стосується і надання зброї: надавати швидко, на запит України в разі нової агресії, але системно розвивати ВПК і спільні проєкти в перспективі для запобігання новому нападу.

Це стосується і санкцій: автоматично запроваджувати проти Росії як мінімум всі ті санкції, що діяли станом на вересень цього року. Не пом’якшувати і не знімати чинні санкції не тільки до припинення агресії Росії, а й до відшкодування Україні збитків. Плюс нарешті розробити спільний механізм для конфіскації російського майна за кордоном в інтересах України. Все це для однієї мети – зробити санкційний тиск довгостроковим і максимально болісним для Росії. 

Хоча оприлюднені пропозиції не є ані остаточним варіантом домовленості, ані проєктом міжнародного договору, вони мають фундаментальне дипломатичне значення. Україна цим засвідчує, що офіційно повертається до риторики про вступ до НАТО, не обговорюватиме позаблоковість чи будь-які обмеження для власної армії та ВПК.

У майбутніх консультаціях щодо цього безпекового документа українській владі варто пам’ятати: без дієвих і технічних двосторонніх міжнародних договорів спільної декларації, нехай і з багатьма деталями, може виявитися замало. Тому вже зараз Україні варто активізувати саме цей міжурядовий трек дипломатії щодо нової архітектури безпеки. 

Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Спеціальний воєнний випуск Forbes до Дня Незалежності

Спеціальний воєнний випуск Forbes до Дня Незалежності

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні