Росія звикла, що має значний вплив у Центральній Азії, і сприймає підтримку країн цього регіону як належне. Але схоже, що війна в Україні та санкції проти Росії змінили відносини давніх союзників. Washington Post розглянула зміни у відносинах між Москвою і центральноазійськими країнами. Forbes обрав із матеріалу найцікавіше.
Війна Росії в Україні та неспроможність країни-агресорки підкорити меншого сусіда продемонстрували слабкість Володимира Путіна. Це спровокувало країни Центральної Азії до пошуку нових союзників, які будуть їм дедалі більш потрібними, враховуючи міжнародні санкції, відхід від викопного палива і поглиблення ізоляції російської економіки.
Хоча ОБСЄ і дорікнула Казахстану за те, що їхнім нещодавнім виборам «бракувало конкуренції», Європа все одно шукає можливостей встановити тісніші звʼязки з Казахстаном та іншими країнами Центральної Азії.
Причина? Знайти альтернативу російським енергоресурсам. Так, у жовтні Центральну Азію відвідав президент Європейської Ради Шарль Мішель, а цього місяця туди навідався Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель.
Крім того, цього місяця регіон відвідав і помічник держсекретаря США Дональд Лю, запропонувавши $25 млн для налагодження торгових шляхів і приваблення інвестицій. Держдеп заявив, що ця подорож мала на меті підтримати незалежність і територіальну цілісність країн регіону.
Казахстан
Особливо помітною є зміна настроїв щодо Росії в Казахстані. Країна з хорошими запасами нафти укріплює звʼязки з Китаєм, Туреччиною і Європою, а також відкрила двері для сотень західних компаній, які залишили Росію у відповідь на її війну в Україні. Крім того, Казахстан прийняв десятки тисяч російських чоловіків, які тікали від мобілізації.
Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв зустрівся з французьким президентом Емманюелем Макроном у Парижі цього вівторка, щоб обговорити зміцнення економічних, енергетичних та освітніх звʼязків між їхніми країнами. Це був перший візит казахстанського лідера за сім років.
Сі Цзіньпін під час свого першого закордонного візиту після початку пандемії чітко пообіцяв підтримку територіальної цілісності казахів. Фото Gettyimages
Токаєв неодноразово висловлювався на підтримку територіальної цілісності України, відмовлявся підтримувати війну й допомагати Росії обходити санкції, за що Москва спершу намагалася покарати Казахстан.
Кремль тимчасово влітку зупинив роботу каспійського нафтопроводу, через який нафта йде до Чорного моря, а російські націоналісти погрожували, що наступне вторгнення буде в Казахстан.
А Путін тим часом неодноразово неправильно вимовляв імʼя Токаєва і уникав із ним зустрічі на саміті Шанхайської організації співробітництва в Узбекистані. Аналітики впевнені, що це не була невинна помилка, а радше навмисна поведінка, щоб принизити Токаєва.
Але Токаєв на це відкрито ніяк не відреагував. У нього були інші справи, такі як зустріч із Сі Цзіньпіном під час його першого закордонного візиту після початку пандемії. Президент Китаю тоді чітко пообіцяв підтримку територіальної цілісності казахів, як і Реджеп Ердоган, який приїздив до Токаєва в жовтні.
Зі свого боку, Токаєв наказав диверсифікувати нафтові маршрути Казахстану, заморозити низку проєктів із Росією через санкції і відкрив кордони для російських чоловіків, які тікали з РФ від мобілізації.
За словами казахстанських експертів, суспільство Казахстану на боці України, і казахи бояться, що на них може чекати така ж доля, що й на українців, адже на півночі Казахстану проживає велика кількість етнічних росіян.
«Після усіх тих словесних образ від російських чиновників проти Казахстану, проти його територіальної цілісності, люди з великою пересторогою ставляться до Росії», – каже казахстанський аналітик Дімаш Алжанов.
Країни Центральної Азії
Не лише Токаєв відмовляється танцювати під дудку Путіна.
Показовим є те, що на зʼїзді Шанхайської організації співробітництва в Узбекистані цього вересня лідери Індії, Туреччини, Азербайджану й Киргизстану змусили Путіна їх чекати. Хоча саме російський президент відомий таким своїм «дипломатичним жестом» неповаги, який він продемонстрував навіть королеві Єлизаветі ІІ, запізнившись на зустріч із нею на 14 хвилин.
Путін чекає на президента Туреччини Реджепа Ердогана.
Не можна забути більш ніж прохолодну зустріч Організації договору про колективну безпеку минулого тижня. Премʼєр-міністр Вірменії Нікола Пашинян відкрито висловив своє незадоволення через брак підтримки його країні у військовому конфлікті з Азербайджаном. Він відмовився підписувати декларацію зʼїзду і навіть навмисно тримався якнайдалі від Путіна під час групового фото.
Минулого тижня з Макроном у Парижі зустрічався президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв.
У жовтні президент Киргизстану Садир Жапаров не приїхав на день народження Путіна, а також на зʼїзд Співдружності незалежних держав у Санкт-Петербурзі. Жапаров був настільки розгніваний тим, що у вересні таджикистанські сили зайшли на територію його країни, що скасував військові навчання ОДКБ.
Найбільш вражаючий публічний акт непокори здійснив президент Таджикистану Емомалі Рахмон, близький союзник Путіна з найбіднішої країни пострадянського простору. У жовтні на саміті в Астані він попередив Путіна, що не варто ігнорувати малі країни.
Зазначивши, що Таджикістан завжди поважав Росію, він додав, що «ми хочемо, щоб нас поважали у відповідь. Не треба ставитися до країн Центральної Азії так, ніби вони все ще в СРСР».
Важливість союзників
Аналітик Carnegie Endowment for International Peace Темур Умаров каже, що Росія ще не програла Китаю у грі за вплив у Центральній Азії, але торгівля Пекіну й інвестиції в залізничні шляхи й трубопроводи у регіоні ростуть.
«Думаю, що в майбутньому неминучий той час, коли Росія здасть свої позиції у регіоні», – вважає Умаров.
Захід може ніколи і не стане впливовішим за Росію і Китай у Центральній Азії, але просування Заходу в регіон змусило Москву насторожитися.
Коли Боррель був у Казахстані, то попередив про небезпеку залежності від єдиного партнера, «хай яка б у вас із ним не була історія чи географічне положення». У листопаді ЄС та Казахстан підписали меморандум про співпрацю у постачанні «зеленого» водню і рідкісноземельних металів.
«Росії як ніколи потрібні центральноазійські країни через її все глибшу ізоляцію. Тому кожна країна, яка продовжує співпрацю з Росією, стає для неї все важливішою», – пояснює Умаров.
Коли Путін запросив Токаєва до Москви перед його візитом до Парижу, то вже не мав проблем із вимовою його імені.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
