Наскільки «Паляниця» може бути ефективною проти російських аеродромів та чи є ракета-дрон українським ноу-хау? Forbes розпитав військових аналітиків
На День Незалежності Україна вперше застосувала нову зброю власного виробництва – ракету-дрон «Паляниця», заявив президент Володимир Зеленський під час урочистостей із нагоди свята. Ідея розробити «Паляницю» виникла через обмеження на використання далекобійної зброї західних партнерів. Основною ж ціллю для «Паляниць» будуть російські аеродроми.
Характеристики «Паляниці» – маса бойової частини, радіус та кількість виготовлених одиниць – наразі засекречені. Але президент Володимир Зеленський та United 24 розкрили деякі деталі.
«Паляницю» розробили за півтора року. Вона оснащена турбореактивним двигуном, її запускають із наземної установки. Може дістати до близько 20 аеродромів на території РФ, вказано на карті в демонстраційному відео United 24. Найвіддаленіші аеродроми – Сольці, Савасалейка та Енгельс-2. Це дає можливість припустити дальність польоту «Паляниці» у 600–750 км.
Що таке «ракета-дрон», які у світі є аналоги та які переваги й недоліки цього типу зброї? Forbes Ukraine розпитав військових аналітиків.
Ракета-дрон та її світові розробки
Українська «Паляниця» є ракетою-дроном, бо має характеристики обох типів зброї, без деталей заявив міністр стратегпрому Олександр Камишін. Вона вже вразила ціль на окупованій території, додав він.
«Паляниця» має класичну аеродинамічну форму з рулями у хвостовій частині та крилами попереду, бойову частину, свідчить демонстраційне відео. І оснащена турбореактивним двигуном, а не двигуном внутрішнього згоряння на відміну від поширеніших гвинтових дронів. Тому український неймінг виробу «ракета-дрон» є дивним, каже головред Defense Express Олег Катков.
«Потрібно було називати або реактивний дрон, призначений для враження наземних цілей, або ж крилата ракета», – пояснює він. Але було заявлено, що «Паляниця» обладнана турбореактивним, а не ракетним двигуном. Тому коректніше називати її реактивним дроном, вважає Валерій Романенко, авіаексперт і провідний науковий співробітник НАУ.
Українська «Паляниця» – не наше ноу-хау. Реактивні дрони існують і в інших країнах. Наприклад, іранський реактивний дрон Shahed-238. Коли він з’явився восени 2023-го, аналітики писали, що «Шахед» залишається без своєї головної переваги – низької ціни, пригадує Катков.
Або британський Bunshee Jet 80. Цей дрон із двома реактивними двигунами почали розробляти ще з 1980-х як повітряну ціль для тренувань британського флоту. Базова версія здатна розвивати швидкість до 645 км/год та перебувати в повітрі до 45 хвилин, за даними виробника. Просунута версія Bunshee Jet 80+ має максимальну швидкість до 720 км/год.
Наприкінці 2023-го Британія анонсувала, що обирає для постачання Україні далекобійний дрон-камікадзе. У лютому 2024-го, ймовірно, Bunshee Jet 80 збили росіяни у 90 км від лінії фронту біля Новоазовська. Він ніс 7-кілограмову бойову частину, як стверджували росіяни.
Чим вирізняється «Паляниця», сказати важко. На демонстраційних відео немає навіть натяків на розміри виробу, каже Романенко. Він називає консервативну оцінку характеристик «Паляниці»:
- габарити – мінімум як у «Шахеда» – 3,5х2,5 м,
- швидкість – від 400-450 км/год,
- бойова частина – від 100 кг,
- дальність – від 400–500 км.
Переваги реактивних дронів
Головна заявлена ціль «Паляниці» – удари по аеродромах. Реактивний двигун може дати кілька переваг для цього.
Вибуття двох ланок російської ППО. Реактивні дрони розвивають швидкість до 800–900 км/год. Це значно більше за 150–200 км/год дронів із двигунами внутрішнього згоряння, пояснює Катков. Навіть якщо крейсерська швидкість реактивного дрона буде 500 км/год, це значно ускладнить або унеможливить його збиття з кулеметів мобільних груп, зенітної артилерії та гелікоптерів.
Для винищувачів та зенітних ракетних комплексів не має різниці, яку ціль знищувати: летить вона зі швидкістю 200 км/год чи 500–900 км/год, зауважує Катков. «Але для боротьби з дронами РФ певною мірою покладається саме на гелікоптери, – пояснює він. – Вертоліт, який має максимальну швидкість до 300 км/год, на практиці не зможе збити ціль, яка розвинула швидкість 500 км/год».
Менше часу на реакцію росіян. Росіяни, якщо виявляють гвинтовий дрон за умовні 300 км, мають 2–3 години, щоб підготуватись до атаки, пояснює Катков. Можуть підняти літаки та вивести їх з-під ураження.
У випадку атаки швидшим реактивним дроном час на реакцію зменшується до умовних 20–30 хвилин. «Це теоретичні викладки. За такий час немає можливості вивести всі літаки з-під удару», – додає головред Defense Express.
Більша швидкість означає і менший час перебування в зоні ураження ППО, додає Романенко. Це збільшує шанси на прорив оборони.
Ракета-дрон, ілюстративне зображення United 24 Фото United 24
Збільшена бойова частина. Швидкісний дрон може взяти більше корисного навантаження, каже Романенко. Воно залежить від швидкості в квадраті. «Якщо вдвічі зростає швидкість, то вчетверо збільшується підйомна сила», – пояснює він.
Як приклад – британська крилата ракета Storm Shadow, каже Катков. Її розмір 5х3 метри, несе 450 кг бойової частини. «Якщо таку бойову частину встановити на дроні з гвинтовим двигуном, він вже буде схожий на повноцінний літак», – пояснює Катков.
Потенційно може вражати злітно-посадкові смуги. Якщо «Паляниця» матиме бетонобійну бойову частину, зможе вдарити по смузі вертикально на великій швидкості, каже Романенко. Такий удар потенційно може пробити смугу та утворити горб, на усунення якого може піти кілька днів. У цей час літаки лишатимуться на аеродромі та фактично будуть цілями.
Недоліки реактивних дронів
Серед потенційних недоліків опитані аналітики виокремлюють щонайменше два.
Вартість розробки. Реактивні дрони дорожчі за «братів» із двигунами внутрішнього згорання. Їхню вартість збільшує сам реактивний двигун, цілі застосування та навантаження. «Дрон, швидкість якого 100 км/год, можна зібрати з водопровідних труб, поліетилену, фанери – і він полетить. Для реактивного дрона зі швидкістю 500 км/год потрібні якісніші дорожчі матеріали», – додає Катков.
До цього «Паляницю» оснастили супутниковою та резервною системами наведення на випадок глушіння супутникового сигналу, йдеться в демонстраційному відео. Це додаткове навантаження.
United 24 без деталей стверджує, що «Паляниця» є дешевшою за аналоги, а роботи з масштабування та здешевшання виробництва тривають. Об’єктивно оцінити вартість поки що неможливо через засекреченість ТТХ, додає Катков.
Можуть бути менш просунутими за західні крилаті ракети. Навряд чи «Паляниця» матиме просунуту систему наведення Tercom, яка вела б її за знімками місцевості, каже Романенко. Також не варто чекати складних дорогих систем управління та наведення на кінцевому етапі.
Українська «Паляниця» може бути менш довершеною за той же Storm Shadow, вважає Катков. «Але чинна війна показує, що зараз, можливо, треба мати більш масову зброю, хай і менш довершену», – підсумовує він.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
