Категорія: Війна
Дата: 27 жовтня 2022 19:01

Гвинтівки 19-го сторіччя та повний хаос. Покинуті документи росіян в Балаклії показали безпорадність армії РФ. Розслідування Reuters

Forbes

5 хв читання

Російські солдати зайняли стару ремонтну базу для машин, яка розташована на околицях міста Балаклія. Вона стала командним центром, звідки здійснювався контроль над Балаклією та десятками навколишніх сіл та ферм. Фото Getty Images

На місці базування російських військових у Балаклії українські війська знайшли велику кількість документів, які росіяни залишили після втечі у вересні. Reuters переглянув ці документи, а також поговорив із російськими солдатами і місцевими, які жили під окупацією, щоб пролити світло на деталі роботи армії Путіна і на причини її хаотичного відступу.

Forbes обрав головне

Згідно із цими документами, полковник Іван Попов значиться командиром російських військ, що працюють з Балаклії. Попов та багато його старших офіцерів належали до 11-го армійського корпусу, який є частиною Балтійського флоту російських військово-морських сил.

До військ в Балаклії входив комендант, який відповідав за контроль над цивільним населенням. В документах він записаний під звучним псевдонімом комендант В. «Граніт». Він керував принаймні одним центром для допитів, де цивільних били і допитували за допомогою струму, про що розповіли шість колишніх вʼязнів та українська влада.

Список особового складу показав, що мобілізовані із окупованого Луганська воювали поруч із солдатами з 11-го армійського корпусу. На стінах штабу можна побачити постери, які застерігають про захоплення України нацистами, якщо російська армія відступить. Загарбники користувалися старими радянськими мапами України, які були знайдені на базі.

Життя в окупації

На базі в Балаклії також утримували й українських ветеранів. Один з ветеранів розповів, що йому накинули мішок на голову, побили і кинули у підвал, де його тримали шість днів із кількома іншими.

Інших тримали у балаклійській поліцейській дільниці. Так, пожежник й інспектор МНС були затримані за нібито підривну діяльність проти нового режиму, хоч обоє заперечували свою провину. Координаторка МНС Альбіна розповіла, що її та інших жінок затримали просто за те, що вони мали «проукраїнську позицію».

«Я чула, як чоловіків били настільки жорстоко, що в певний момент російський солдат наказав принести мішок для тіла, – сказала Аліна. – Іншого разу я годинами слухала плач жінки, яку ґвалтували нагорі».

Рідні вʼязнів намагалися випросити у «Граніта» свободу для своїх родичів і коханих, але ніхто з тих, хто говорив із Reuters, не досяг у цьому успіху.

Бійці на службі РФ

Нагляд за населенням переважно здійснювали сили з окупованого Луганську. Згідно із документами, це була різномасна група, у якої було ресурсів ще менше, ніж у її російських колег. Одному капралу з Луганська було 64 роки. Згідно зі звітом медика, інший боєць цієї групи наглядачів постраждав після того, як вибухнув патронник його гвинтівки Мосіна-Нагана часів Російської імперії кінця 19-го століття.

В Балаклії знайшли документ, в якому зазначена зарплата деяких військових: російський сержант отримував 202 084 рублів ($3200) на місяць плюс бонуси, а сержант із сепаратистських угрупувань отримував лише 91 200 рублів ($1400). Командир луганської вогнеметної роти написав в одному з документів, що вісім з його підлеглих – колишні вʼязні, одного з яких судили за зґвалтування і сексуальний напад.

Усвідомлення проблем

Документи знайдені на базі показують, що російські командири розуміли проблеми їхніх військ. Так, у них не було квадрокоптерів, які допомагають розвідувати позиції ворога, і вони збирали гроші на їхню покупку.

Згідно з рапортом від 20-го липня, їм нарешті прийшло три квадрокоптера Mavic-3, але літати вони не могли, бо програмне забезпечення ще не було встановлено.

В іншому звіті йдеться про те, що у ЗСУ натомість все йде добре, адже українські дрони безперешкодно літають над російськими позиціями. А безперешкодно вони літають, бо три наявні у росіян пристрої для збивання дронів не працюють і вимагають ремонту.

Звіт від 21-го липня показує, що полковник Попов отримав неприємну звістку: ФСБ довідалося, що на українські позиції в цьому регіоні прибули три HIMARS, а українські сили визначили координати російського командного посту і чотирьох складів, які використовували балаклійські окупанти.

На місці базування російського командування було знайдено зошит із записами, автор яких невідомий, але ймовірно він належав одному з офіцерів. За три дні після звістки про американську далекобійну зброю цей невідомий офіцер написав, що удар HIMARS убив 12 російських солдатів, які належали до 336-ї бригади морської піхоти Балтійського флоту. Пізніше в цьому ж зошиті зʼявився запис про солдата, який навмисно вистрілив собі в руку, щоб далі не брати участь у військових діях.

Ані про 12 загиблих від HIMARS, ані про солдата-ухилянта не згадувалося у жодному з офіційних звітів, які потрапили до Reuters.

Немає амуніції

Документи показують, що наприкінці липня російські офіцери були переконані, що українські сили готуються до контрнаступу, щоб «захопити контроль над Балаклією». Їхні перехоплення вказували на те, що наступ відбудеться найближчим часом.

Приблизно в цей же час в Балаклію прибувають експерти з військової електроніки, щоб перевірити, чи можна адаптувати систему для створення радіолокаційних перешкод «Поле-21» так, щоб вона протидіяла ракетам HIMARS. Про це йшлося у звіті від 4-го серпня.

Що б там не вийшло в результаті цього експерименту, українці продовжили бити росіян далекобійною зброєю. Згідно зі свідченнями самих росіян, рідних загиблих солдатів і місцевих, у подальші тижні принаймні три російські командні пункти на північному сході зазнали ударів від HIMARS.

Звіти показують, що після збільшення ударів українських військ командувачі в Балаклії заходилися шукати поповнення для своїх військ. Згідно із документами від 30-го серпня, сили росіян були готові лише на 71%, але у деяких підрозділів справи йшли ще гірше. В 2-му десантно-штурмовому батальйоні було 49 з 240 необхідних солдатів. А 9-та бригада «БАРС» мала лише 23% потрібного особового складу.

В іншому документі зазначається стан і кількість військового обладнання станом на кінець серпня:

два дрони (з пʼяти, які були 25-го липня)
чотири протитанкові системи «Фагот» (з 24, які були наприкінці липня);
знищений єдиний «Зоопарк», який допомагав глушити електронні системи ворога.

«Постачання амуніції і дронів у нас не було, – сказав російський солдат, який базувався в Балаклії і з яким поговорило Ройтерс. – Українські сили нарощували атаки, а наша артилерія мовчала у відповідь».

«Скільки б кулеметників ти не змінив, кулемет все одно стріляти не буде, якщо у ньому немає патронів», – написав у своєму зошиті невідомий офіцер.

Хаос і відступ

Повномасштабний контрнаступ української армії почався 6-го вересня.

За словами російського солдата, українці спершу ударили по російським позиціям артилерією. Ввечері українські сили оточили росіян і в певний момент прийшов наказ відступати із Гракового.

Бої продовжувалися. Між 6-м і 8-м вересня точними ударами було знищено командний центр в Балаклії. За словами місцевого, одна з будівель була повністю охоплена полумʼям. Десятки трупів російських солдатів звідти витягнули пізніше.

Коли удари закінчилися, то місцеві бачили, як 30 російських солдатів, багато з яких поранені, шкутильгали вздовж дороги, відступаючи. Інші бачили, як російські солдати викидали зброю і кидали автівки, кваплячись утекти.

«Це був хаос, – розповів місцевий мешканець Сергій. – Утворився затор із росіян, які кидалися навтьоки».

За кілька тижнів після відступу росіян від штаб-квартири російського командування в Балаклії залишилася вирва і стоси документів.

Матеріали по темі