Як на війну вплине мобілізація в Росії? Наскільки велика загроза ядерної ескалації? Чи готові ЗСУ до зими? У інтерв'ю відповідає на питання міністр оборони Олексій Резніков
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Я знаю, що у вас кожного ранку відбувається «ситуативка» з вищим командуванням і керівництвом країни. Звідти є хороші новини?
Я кожного дня намагаюся приносити якісь хороші новини, повʼязані з тим, що я, спілкуючись із моїми колегами, міністрами оборони, отримую запевнення про продовження підтримки. Я знаю, яка країна що планує нам надати наступним траншем зі зброї або техніки.
Наступного тижня відбудеться черговий «Рамштайн» у Брюсселі в штаб-квартирі НАТО. Там ми проговоримо деталі: коли і що саме вони поставлять. Нам дуже аплодують через дві контрнаступальні операції, бажають успіхів та хочуть надавати зброю та техніку в подальшому.
Росія провела першу хвилю мобілізації, залучивши приблизно 213 000 людей. Вони сказали, що цих хвиль буде як мінімум три. Яка відповідь Міноборони на це? Що міняється на фронті?
Нічого не змінилося, тому що ми і раніше планували, і зараз плануємо перемагати в цій війні. Що стосується оголошеної ними часткової мобілізації, їхній план – 300 000. За нашими оцінками, перші 150 000 вони будуть направляти на поповнення тих підрозділів, які понесли шалені втрати безпосередньо на тимчасово окупованих територіях України вздовж лінії фронту.
За нашими оцінками, більше 50 000 росіяни понесли втрати вбитими, і від двох до трьох крат можна порахувати їхні втрати пораненими. От вам і 150 000 як мінімум, яких потрібно замінити на нових. Але це все люди непідготовлені, які не пройшли навчання. От що чекає контингент російських військ, які сьогодні воюють на території України.
Наступні 150 000, за нашими розрахунками, вони все ж таки будуть готувати протягом двох–трьох місяців, а далі вже приймати рішення щодо того, як вони їх будуть використовувати і з якого напрямку.
Ми до цього готові, Генштаб має план, як на це реагувати. Ми з партнерами, звісно, це обговорюємо, бо це збільшує кількість допомоги, для того щоб гідно зустріти чергову навалу орків.
Нам вистачає людей, техніки, зброї?
Я би сказав так: людей вистачає. Але коли в тебе йде війна, тобі завжди чогось не вистачає. Тому я просто хочу сказати, що були періоди цієї війни, коли з обох сторін за добу вилітало близько 100 000 артилерійських снарядів та ракет. Тобто інтенсивність ведення війни шалена, а значить, у нас постійна необхідність поповнення арсеналів. І звісно, що ми це все обговорюємо з партнерами та отримуємо необхідне за контрактами та МТД.
Ми також нарощуємо обсяги виготовлення і зброї, і набоїв в Україні.
Що ми виробляємо в Україні?
До нашого оборонпрому належать відомі флагмани підприємств типу «Стугн» та «Корсарів».
Наші військові навчилися збивати «Стугнами» російський вертоліт К-52, який вони називають «літаючим танком». Оскільки наша «Стугна» була передбачена для знищення танків, «літаючий танк» вони теж вражають.
Всі ми знаємо наш чудовий «Нептун», яким ми потопили крейсер «Москва». Тобто у нас є багато державних підприємств, а також приватних компаній, які виготовляють і бронетехніку, і навіть артилерійські системи. У нас також є підприємства, які виготовляють стрілецьку та снайперську зброю. Окрім зброї ми в пʼять разів збільшили виготовлення бронежилетів та шоломів.
На початку лютого на складах не було майже нічого, і в першу чергу ми забезпечували наших військових бронежилетами та шоломами завдяки МТД та волонтерським зусиллям. Але за ці місяці ми наростили саме контрактними зусиллями і поставили в ЗС тільки за контрактами 500 000 бронежилетів та шоломів.
У російських пабліках можна зустріти, що ЗС РФ вщент розбомбили виробника «Стугн» та «Нептунів». Я правильно розумію, що все виробляється?
Все правильно розумієш.
Getty Images
У світових ЗМІ йдуть активні обговорення ненульової вірогідності застосування Росією тактичної ядерної зброї. Що робить МІноборони, щоб мінімізувати ефект цієї зброї судного дня?
Не можна сказати, що ризику не існує, але він значно менший, ніж будь-що. Це говорять і наші іноземні партнери, і США, і Велика Британія. Мало того, ми отримали чіткі сигнали від наших партнерів із Білого дому, що вони відправили досить жорсткі сигнали в Кремль, що застосування ними ядерної зброї призведе до останнього руйнівного наслідку для Росії.
Що стосується технічного стану ядерної зброї Росії. Весь її ядерний потенціал закінчився у 1997 році. А коли вони останній раз проводили випробовування ядерної зброї? У кінці 1990-х років у Казахстані на відповідному полігоні. Де вони будуть її застосовувати? На лінії фронту, щоб знищити не тільки українські, але й свої підрозділи? Чорне море? Там три натівські країни.
Після Маріуполя й Бучі та ракетних обстрілів нас не залякати ядерною зброєю. Ми кажемо всім партнерам: перестаньте боятися Росію. Це не друга армія світу, це жебраки, мародери та гвалтівники. Це тюрма, яка напала на Україну
Почитавши про підготовку до зими, стало зрозумілим, що більшість зимового обладнання ми отримуємо як допомогу.
З моменту цієї навали, коли ми вже розпочали мобілізацію відповідно до рішення Парламенту та наказу Президента про введення військового стану, до лав ЗС прийшли умовно пів мільйона нових учасників. Я нагадаю, що відповідно до приписів закону, до вторгнення у нас було офіційно 261 000 у ЗС, з яких приблизно 44 000 – це цивільні, серед яких лікарі, зв’язківці, фінансисти, юристи тощо. Військових, відповідно, близько 200 000.
Сьогодні у нас до 700 000 тільки в ЗС, а в секторі Нацполу, Нацгвардії, прикордонників, СБУ тощо – в цілому до 1 млн. На складах такої кількості шоломів, бронежилетів, одягу не було. Тому ми мали з коліс терміново вирішити задачу замовлення всього необхідного. Українські виробники були неспроможні виконати замовлення в пів мільйона. Вони казали «Ми можемо 3000–5000 на місяць». Ми з ними поговорили, допомогли їм з переміщенням в інші області країни, з розширенням виробництва, і сьогодні вони значно збільшили обсяги.
Але на той час нам було потрібно тут і зараз, тому ми укладали контракти з усіма країнами, які спроможні були зі складу одночасно постачати 50 000–100 000. Це по захисту.
По одягу. Більше мільйона контрактів на літній одяг. Уже влітку ми почали робити замовлення на зимовий одяг. Наш український виробник сказав нам, що йому потрібно як мінімум три місяці на розгортання можливостей, щоб почати виробництво.
Що стосується контрактів. У відсотковому розумінні 77% – це українські виробники продукції. І тільки 23% – це з-за кордону.
Що стосується грошей, то 65% грошей – для закордону і решта – національному виробнику. Чому? Тут найбільша складова – це шоломи та бронежилети. А вони самі по собі дорогі, тому наразі в грошах квоти не на користь національних виробників.
Але ми мали зустріч із представниками, які забезпечують легку промисловість, та дали їм чіткі сигнали: «Ми вам гарантуємо замовлення на 2023 рік на 100%. Якщо ви не зможете все виконати на 100%, тільки тоді ми підемо на зовнішній ринок».
Ми хочемо, щоб вся бюджетна гривнева маса потрапляла в українську індустрію – це робочі місця, податки та економіка.
Разом із Мінекономіки ми дійшли того, щоб укладати так звані рамкові угоди. Це щось на кшталт протоколів про наміри. Українські виробники сказали, що їх це влаштовує. Рамкові угоди дадуть комфорт бізнесу, який зможе взяти позику в тому ж Ощадбанку, профінансувати закупівлю. Як тільки я отримаю бюджетні розписи і зрозумілі гроші на наступний рік, я вже зможу укладати з ними контракт.
Це все, що стосується тилового забезпечення. По озброєнню трохи важче, там вже за ситуацією.
Тому я думаю, що наступний рік буде більш цікавим для нашого виробника.
Наскільки ми зараз готові щодо зимового забезпечення для нашої армії?
Ми абсолютно готові, у нас на сьогоднішній день на складах командування сил логістики більше, ніж потрібно для забезпечення всіх, хто знаходиться на першій лінії фронту. Всі заявки вже ухвалені. Контрактів, укладених Міноборони, є стільки, скільки подав Генштаб, це трохи менше мільйона, з метою покласти на склади.
Жодних підстав для хвилювання.
Ми знаємо, що була програма в Британії про навчання українських солдатів, знаємо про канадську програму. Який обсяг цього навчання і чи буде там ротація?
Так, це точно буде. Тільки британська програма передбачає навчання 30 000 людей. Наразі закінчується період навчання наших перших 10 000, а наші британські партнери не тільки вчать їх базовим військовим знанням, але дають змогу повертатися до України вдягненими, зі всіма системами захисту. Тобто це не просто навчання, але й така-от підтримка.
Насправді всі країни НАТО приєдналися до цих програм.
Моя мрія – це відкриття курсів для майбутніх наших танкістів і льотчиків.
Ми чекаємо на танки та літаки?
Ми чекаємо на танки та літаки, але поки що, на жаль, політичне рішення, якому бойовому танку та якому літаку бути в Україні в майбутньому, ще не вирішено. Ми над цим працюємо.
Була новина від «Укроборонпрому», що ми будуємо спільний патронний завод на якійсь із країн НАТО. Чи є там якась конкретика?
Скажу так: у нас з вами чіткі розуміння, що у нас має бути патронний завод. У нас має бути завод, який виготовляє артилерійську зброю. Потреба в таких заводах є, плани такі в «Укроборонпрому» є, а ми є їх потенційним замовником.
Сучасна війна перетворюється на війну технологій. Наступними місяцями, роками стане зрозуміло, що це війна дронів. І не тільки наземних, але й підводних.
Сьогодні нам потрібні наші розвідувальні дрони, наші дрони-камікадзе, а також протидронові системи придушення, погашення, перехоплення контролю тощо.
Ми підтримаємо будь-кого, хто запропонує нам щось нове. Ми купляємо зараз все, що пропонує український виробник.
Три сценарії закінчення війни
Факти, які я спостерігаю, це провал «могилізації» в Росії, їхній провал забезпечення оцього військового контингенту. У них немає замовлень. Ми маємо точну інформацію з нашими турецькими партнерами, що росіяни намагалися замовити в них через треті країни 200 000 бронежилетів і 500 000 комплектів зимового одягу. Це означає, що у них з цим біда. До речі, Туреччина їм відмовила.
Тепер уявіть собі: вони бігають по ринку та думають, де їм взяти бронежилети та одяг. У них буде провал. Це сніжний ком і він вже покотився. Це провал існуючого режиму РФ, вони почнуть когось звинувачувати, бо їм потрібні голови, буде зміна режиму.
Ми в цей час будемо рухатись з нашими контрнаступальними операціями за підтримки наших західних партнерів, сподіваючись на те, що з новим керівництвом Росії за допомогою партнерів буде обговорено нову систему безпеки України та з виходом нас на усі кордони, які визнані міжнародною спільнотою у 1991 році. На цьому сценарії я зупинюся.
У підготовці матеріалу взяла участь стажерка Forbes Мілана Головань.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
