Контрнаступ ЗСУ, ситуація в Бахмуті, проблеми з українською ППО. Що насправді таємного в документах розвідки США і наскільки це чутливо для України
Детективна історія з появою в публічному просторі секретних документів Пентагону та затриманням гвардійця ВПС США Джека Тейшейри пролила світло на проблеми внутрішньої безпеки Америки, яка до цього здавалася наближеною до ідеалу. Також зовнішньому світу привідкрились проблеми, з якими стикається коаліція під час організації допомоги Україні.
Ця історія набула широкого резонансу на Заході. Але наскільки ці документи є важливими з військової точки зору?
Причини резонансу
Головна причина інтересу до опублікованих документів не стільки в їхньому змісті, скільки в тому, що папери з грифом «таємно» стали публічними. Злив секретних документів відбувався кілька місяців, доки служби безпеки не дізналися про нього зі ЗМІ.
Це похитнуло впевненість громадян США в тому, що служби безпеки ефективно працюють і гарантують захист чутливої інформації.
Багато запитань також виникло до того, як звинувачений 21-річний Джек Тейшейра пройшов спеціальні перевірки, перед тим як отримати доступ до секретної інформації, – його соціальні мережі прямо вказують на ультраправі погляди і спірне ставлення до уряду США.
Інший скелет у шафі, про який дізналися через витік документів, – методи й етичність впливу США на своїх союзників. Із паперів випливає, що Сполучені Штати стежать за союзними державами та намагаються тиснути на них через слабкі місця для досягнення результатів.
З боку України це виглядає дещо інакше – адже цей тиск здійснювався на користь поставок зброї. Зокрема, отримання дозволу на реекспорт ізраїльської зброї та озброєння Південної Кореї.
Оцінка втрат. Чи реальна вона?
Більшість документів, які напряму стосуються війни, містять інформацію, яку пресслужби США і так час від часу озвучують. Згідно з документами, у війні загинуло 35 500–43 500 російських солдатів, а загальні втрати вбитими й пораненими складають 189 500–223 000 росіян.
Приблизно такі самі цифри публічно називали ще в січні.
Щоправда не до кінця зрозуміло, як розвідка США визначає втрати: чи враховує вона лише регулярні війська РФ, підпорядковані Міноборони, чи загальні втрати всіх підрозділів, які воюють на боці РФ. Адже лише втрати групи «Вагнер» складають 20 000–30 000. Кількість вбитих і поранених у підрозділах так званих «ЛДНР» точно невідома, але вона значно більша за втрати «вагнерівців».
Інше невідоме – джерело даних розвідки США. Якщо розвідка оцінює втрати на основі витоків інформації із структур РФ, то в них можуть зазначатися занижені втрати, щоб приховати від вищого керівництва реальні проблеми армії. Тим більше самі файли містять інформацію про те, що російське ФСБ звинувачувало Міноборони РФ у приховуванні реальних втрат на війні.
У документах зазначається, що Росія втратила 6004 одиниці наземної техніки, 72 бойові літаки і 82 гелікоптери. Ці дані також виглядають надто заниженими, адже навіть сайт Oryx, який аналізує втрати за фотопідтвердженнями, наводить значно більші цифри (понад 10 000 одиниць техніки).
Фото злитих матеріалів
Імовірно, дані базуються на витоках і розвідданих із РФ, які не завжди є реальними.
Українські втрати розвідка США оцінює в 16 000–17 500 вбитими та до 115 000 пораненими. В грудні минулого року радник голови Офісу президента Михайло Подоляк називав кількість загиблих українських воїнів – до 13 000 солдат. Дані США можуть базуватися на внутрішній інформації українських служб станом на лютий. Найімовірніше, ці цифри є ближчими до правди, ніж дані про втрати російської сторони.
Згідно з оприлюдненими документами, Україна втратила 60 літаків і до 32 гелікоптерів. Це приблизно половина всього авіапарку Повітряних сил.
Підготовка до контрнаступу
Злиті документи детально описують план підготовки українських військ до контрнаступу. Зазначається, що загалом для наступу готують 12 бригад – три на території України і дев’ять у країнах НАТО.
Тренування цих бригад має завершитися 30 квітня (три останні бригади). Також документи розкривають календарний план поставок зброї станом на лютий.
Для комплектації дев’яти бригад, які проходять навчання в країнах НАТО, союзники мали поставити 200 танків, 867 одиниць бронетехніки, 152 артилерійські системи та 571 броньоване авто HMMWV. Проте цієї кількості не вистачило для повної комплектації бригад, ще принаймні 43 танки та 10 САУ мають бути забезпечені з українського боку.
У документах не фігурують танки Leopard 1 і додаткові Challenger 2, рішення про поставки яких було ухвалено пізніше. Тобто інформація не достатньо актуальна, аби Росія могла будувати на ній свою стратегію захисту.
Файли розкривають деякі проблеми з українського боку, зокрема з кількістю боєприпасів для французьких легких танків АМХ-10 та британських Challenger 2. Принаймні дві бригади наступу будуть базуватися саме на них.
Документи не містять детальних планів наступу ЗСУ та часу, коли він має розпочатися. Навряд чи це відбудеться раніше 30 квітня (завершення підготовки останніх бригад), проте це було зрозуміло й до витоку.
Інформація про те, що Україна готує два армійські корпуси для наступу, також озвучувалась давно. Підготовка цих 12 бригад не говорить про те, що в наступі будуть задіяні лише вони. Найімовірніше, це основа майбутніх операцій.
Чисельність механізованої бригади складає 5000–8000 солдат. Таким чином, Україна може задіяти в наступі щонайменше 80 000–100 000 бійців.
Західні ЗМІ скептично оцінили масштаби підготовки й перспективи українського контрнаступу. Документи говорять про ризики того, що багаторівнева оборона РФ може стати проблемою для просування ЗСУ і війна не знайде свого розв’язання в 2023 році. Значне звільнення територій і розгром російських військ у документах називається «малоймовірним». Будь-яких перемовин цього року, за документами, також очікувати не варто.
Тим дивнішими виглядають заяви державного секретаря США Ентоні Блінкена, який говорить про необхідність початку наступу в найближчі тижні.
Скільки росіян воює в Україні
За даними файлів, на кінець лютого до бойових дій було залучено близько 147 000 російських солдат. Найбільше на Харківському напрямку – 48 600.
Знову ж таки не зрозуміло, чи йдеться про регулярні війська РФ і чи враховуються тут чисельність формувань «ЛДНР», «БАРС». Раніше голова ГУР Кирило Буданов озвучував значно вищі цифри – 326 000 росіян на території України.
Приблизно третина всіх військ РФ (110 БТГ), за витоками даних, оцінюються як непридатні для ведення бойових дій. Очевидно, це ті підрозділи, які зазнали найбільших втрат.
Критична ситуація в Бахмуті
Злив інформації описує ситуацію в Бахмуті на 1 березня. Згідно з документами, наприкінці лютого оборона міста була в критичному стані, а ризик повного оточення був дуже високим.
«25 лютого 2023 року українські сили були майже в оперативному оточенні російських сил у Бахмуті», – зазначається в документах.
До штурму Бахмута на початок березня російська сторона залучила 29 000 бійців. З боку України місто обороняли від 15 000 до 30 000 солдатів.
Після цих звітів ЗСУ вдалося стабілізувати фланги – зараз атаки групи «Вагнер» зосереджені в зоні міських боїв.
Документи показують, наскільки критичні моменти переживає оборона Бахмуту. Відео з доріг до Бахмуту також демонструють, наскільки небезпечною є підтримка міста і в наскільки важких умовах доводиться воювати українським силам.
Чутлива інформація про українську систему ППО
Окремі злиті документи містять інформацію, яка може бути використана російською армією. Найбільш чутлива – щодо проблем з протиповітряною обороною.
Якщо раніше було багато інформації про те, що Росія вичерпує запаси далекобійних ракет, то тепер стало відомо, що протиповітряна оборона України також стикається з дефіцитом ракет до радянських комплексів ППО С-300, «Бук-М» та «Оса».
У документах йдеться, що захист України може витримати до двох-трьох хвиль атак. А сили протиповітряної оборони вичерпають запас ракет для комплексів «Бук» до 13 квітня, комплексів «Оса» – до 8 травня, а С-300 – до 10 травня.
Неочікувано документ говорить і про дефіцит ракет до західних комплексів ППО Iris-T і NASAMS, які було поставлено в другій половині 2022 року.
Документи також мають приблизні зони розташування систем ППО України та маршрути ракетних ударів РФ. Враховуючи цю інформацію, Росія може скорегувати свою стратегію ракетних бомбардувань.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
