Партнер юридичної компанії Axon Partners, чинний військовослужбовець ЗСУ Михайло Юдін розібрав, чи може військовослужбовець займатися підприємницькою діяльністю. Індивідуальною чи бути в складі управлінців ТОВ.
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
З початком повномасштабного вторгнення чимало підприємців долучилися до лав Збройних сил України. Станом на третій рік великої війни для багатьох залишається незрозумілим питання врегулювання діяльності зареєстрованих на тих осіб ТОВ і ФОП. Чи може військовослужбовець бути підприємцем?
Військова служба та індивідуальна підприємницька діяльність
Понад 300 000 реєстрацій нових ФОП було зареєстровано в 2023 році, що більше показника довоєнного 2021-го на 7%. Попри позитивну тенденцію, яку транслюють відкриті реєстри, в соцмережах часто майорять запитання діючих військовослужбовців щодо продовження діяльності власних бізнесів.
Профільний закон, який регулює відносини щодо військового обовʼязку та проходження військової служби, не забороняє підприємницьку діяльність військовослужбовців. Це стосується як мобілізованих на особливий період, так і прийнятих на службу за контрактом. Не містить закон також і заборони відкривати ФОП під час виконання обов‘язків у ЗСУ.
Водночас в окремих випадках накладаються обмеження на провадження підприємницької діяльності військовослужбовців. Ключовим для визначення того, чи підпадає під них конкретна особа, є те, чи вона є військовою посадовою особою. «Військові посадові особи − це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством», – відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу».
Якщо такі особи ведуть підприємницьку діяльність і заступають на військову посаду в ЗСУ, вони зобовʼязані протягом 15 робочих днів припинити підприємницьку діяльність. Невиконання цього та інших приписів наведеного Закону щодо сумісництва тягне за собою адміністративну відповідальність.
Варто також зазначити, що організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції визначаються не військовим званням, а конкретними службовими обовʼязками та функціями, які виконує військовослужбовець. Зокрема, військовими посадовими особами є начальники. Відповідно до Розʼясненнь НАЗК від 13.11.2023, військовими посадовими є особи, які:
- обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків;
- спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.
НАЗК таким чином визначає зміст організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій:
- «Адміністративно-господарські функції (обов’язки) – це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо».
- «Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) – це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт».
Військовослужбовці старшого офіцерського складу, які не займають керівні посади, також є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, у випадках:
- спеціального уповноваження на виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків згідно із законодавством;
- керування окремими ділянками робіт (начальник полігону, начальник фізичної підготовки і спорту, юрисконсульт тощо).
Суміщення військової служби та участі в ТОВ
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції»: «Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:
- входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.
Військовослужбовці зобов’язані протягом 60 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права в порядку, встановленому законом.
Ця вимога поширюється на військових посадових осіб, про яких ми говорили вище. Такі військовослужбовці зобовʼязані виконати вимогу антикорупційного законодавства і передати свої корпоративні права в управління іншій особі. При цьому передача корпоративних прав в управління не є позбавленням таких прав.
Закон вимагає, щоб вони лише не могли управляти компаніями, але він не може заборонити їм бути власниками бізнесу, у тому числі мати право на отримання дивідендів. Тому законодавець зобовʼязує таких військовослужбовців усунутись від прийняття будь-яких управлінських рішень у своїх компаніях, щоб це не створювало можливість для використання службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей для одержання неправомірної вигоди.
Водночас, якщо військовослужбовець не виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, його ця вимога не стосується.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
