Категорія: Компанії
Дата: 05 квітня 2022 19:05

Примусове вивезення українців до Росії рівносильно злочинам проти людства. Лекція засновниці Міжнародної лабораторії правосуддя

Forbes

4 хв читання

Які інструменти може і має використати Україна, аби притягнути Росію до відповідальності за розв’язання війни на нашій території. Інтервʼю Келебогіле Звобго, професорки кафедри державного управління William&Mary факультету Глобального дослідницького інституту, засновниці і директорки Міжнародної лабораторії правосуддя. Розмовляв дослідник KSE Тимофій Брік

#GlobalMinds4Ukraine – проєкт KSE з культурної дипломатії. В рамках проєкту найвпливовіші інтелектуали світу виступають із лекціями на підтримку України.

Повне відео інтерв’ю, що відбулося за підтримки Київської школи економіки (KSE) в рамках проєкту #GlobalMinds4Ukraine, дивіться тут.

Що означає «правосуддя перехідного періоду»

«Правосуддя перехідного періоду» стоїть на чотирьох засадах: істина, правосуддя, відшкодування збитків, гарантії неповторення.

Під правосуддям маються на увазі суди й вироки; скасування покарань для осіб, які були помилково засуджені; реальні судові реформи. Під репараціями маються на увазі економічні та символічні відшкодування, нараховані як у колективному, так і в індивідуальному порядку; гарантії інституційних реформ, наприклад правової та виборчої систем.

В якій мірі ідея перехідного правосуддя підходить для України сьогодні? Які інструменти могла б використати Україна?

Наприклад, комісії зі встановлення істини. Це тимчасовий орган, створений національним урядом для розслідування подій у минулому із залученням постраждалого населення.

Вони отримують свідчення від сімей жертв, постраждалих, експертів, злочинців; збирають докази; відвідують місця злочинів; аналізують розсекречені документи – усе для того, щоб мати можливість скласти картину минулого та надати рекомендації.

Ускладнюється все тим, що це не внутрішнє розслідування України. Україна певною мірою розслідує злочини Росії.

Росія цього не бажає, це створює проблеми. Незрозуміло, скільки істини можна виявити, до якої відповідальності можна притягнути винних, хто саме може виплатити чи не платити репарації.

Хто входить до складу комісій зі встановлення істини? Чи працюють вони добровільно?

Найкращою практикою є процес публічного висування та оцінки. Цінним є залучення людей, які могли б допомогти, з різним досвідом: науковці, юристи, громадські й релігійні діячі.

Розрізняють 4 етапи роботи комісії: проєктування, діяльність, написання звіту та висновок зі впровадженням рекомендацій. Навряд чи можна досягти успіху на кожному з цих етапів без активної участі громадянського суспільства.

Якщо в Україні буде створена комісія зі встановлення істини, велику роль відіграватимуть постраждалі, організації, юристи, профспілки, жіночі групи – усі організації, які утворюють громадянське суспільство.

Чи стикалися ви з тим, що країна, яка розпочала війну, мусить приборкувати ситуацію за допомогою якихось нових інституцій чи судових систем? Як ви думаєте, це може статися в Росії?

Запровадити правосуддя всередині будь-якої країни – вже виклик. Ще більша проблема в тому, щоб запровадити цей процес в іншій країні. Ще складніше здійснювати правосуддя перехідного періоду стосовно того, що було заподіяно однією країною іншій під час війни.

Деякі з моїх колег, які більш глибоко вивчають питання безпеки в міжнародних відносинах, вважають, що це не закінчиться, поки Путін буде при владі. Може статися якесь загострення. Путін може перестати бути корисним людям, які мають владу, особливо олігархам. Якби відбувся м’який перехід влади від Путіна до когось іншого, тоді могли б бути впроваджені якісь полегшувальні заходи всередині країни.

Я не налаштована оптимістично щодо Росії. Але якщо розглядати багато інших справ міжнародного характеру, у яких було застосовано правосуддя перехідного періоду, навіть незважаючи на відмінності в обставинах, то, можливо, у нас є певні підстави для оптимізму.

Чи можна розцінювати економічні санкції як злочин? Чи можуть люди, які не заслуговують цього покарання, вимагати відшкодування в майбутньому?

Ці санкції завжди були необхідні. Я була здивована тим, наскільки різко США запровадили санкції проти ворожої, але впливової країни. Це свідчить про міжнародну солідарність щодо підтримки норм правосуддя стосовно України. Те, що відбувається в Україні, матиме значення для інших східноєвропейських країн, а також для інших великих держав, які намагатимуться ізолюватися від міжнародних управлінських структур.

Я не чула про випадки, щоб люди отримувати відшкодування через санкції проти їхньої країни. Якщо люди зазнають достатньої економічної шкоди, то це спонукатиме їх тиснути на власний уряд, щоб він виправився. Чи можливо це в Росії? Не знаю. Конкретно стосовно Путіна – ні. Але економічні санкції існують не просто задля покарання, а й для того, щоб спонукати до поведінки, яка відповідає правилам й інтересам міжнародного співтовариства.

Повідомлялося, що частину громадян України росіяни вивезли до Росії. За російським наративом, це була евакуація. Згідно з українським наративом, вони є заручниками. З міжнародно-правової точки зору, чи є це військовим злочином? Які інструменти ми можемо використовувати для врегулювання цієї ситуації?

Примусове переміщення населення рівносильно злочинам проти людства. І якщо ми зможемо довести, що це робиться на міжнародному рівні та систематично, це буде лише частиною довгого переліку злочинів із боку Росії. Європейський суд зараз розслідує це та інші питання, які були винесені на розгляд суду.

Президент Зеленський та інші лідери в Україні звинувачували Росію в геноциді. Це незвичайний випадок, тому що це дуже чутлива тема, наразі важко розглядати це в Україні. Частково тому, що багато відомих геноцидів в історії стосуються певної етнічної ворожнечі. В Україні вбивають людей з різних етнічних та мовних груп.

Дуже важливо підкреслити, що геноцид – це не просто вбивства. Це сукупність зловживань, залякувань, кастрацій – усього, що допомогло б повністю або частково знищити расову, етнічну, національну чи іншу групу. Тож не обов’язково потрібні масові вбивства, щоб це вважалося геноцидом.

Якщо юристи та судді зможуть встановити, що Путін мав намір повністю або частково знищити саме українську національну ідентичність, українців як націю, це може бути шляхом до юридичного визначення геноциду.

Хоч це і є надзвичайно складною процедурою.

Які речові докази українцям потрібно збирати вже зараз, щоб підготуватися до правосуддя перехідного періоду чи міжнародних судових процесів у майбутньому?

Вивезення з країни фото- та відеодоказів є дуже цінним. Також згодяться навіть прості свідчення людей, особливо літнього віку, про пережитий ними досвід, тому що невідомо, чи залишаться вони живими за час до закінчення цього конфлікту.

Дуже складно, коли є матеріал, який не можна зберегти в електронному форматі, тому що дощ, пожежі можуть знищити докази. Тож будь-яка можливість створити цифрову копію в хмарному сховищі, відправити докази за кордон, буде життєво важливою для свідчень.

Матеріали по темі