Проблема США в тому, що вони обрали політику сидіти склавши руки та дивитися, як героїчні українці бʼються з Росією, пише старший науковий співробітник Гуверівського інституту, професор історії Ніл Фергюсон. Forbes вибрав головне та переклав текст Фергюсона для Bloomberg
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
У своїй нещодавній науковій статті Ніл Фергюсон наводить слова кореспондента The New York Times Девіда Сенера, з посиланням на високопоставлені джерела, про те, що США продовжать постачати Україні ПЗРК, протитанкову зброю і дрони, щоб затягнути Росію в трясовину затяжного конфлікту, не провокуючи при цьому більш масштабного зіткнення з ядерним противником і не відрізаючи шляхи деескалації.
На думку Фергюсона, Байден вірить, що продовження війни обов'язково підірве позиції Путіна і що його приниження стане стримувальним фактором для Китаю. Байден також вважає, що робить достатньо, щоб задовольнити громадську думку, яка дуже згуртувалась навколо України, але не настільки, щоб коштувати життя американцям, за винятком кількох добровольців та журналістів.
Ці припущення можуть бути дуже помилковими і відображати нерозуміння історії. Продовження війни не лише призведе до того, що десятки тисяч українців будуть убиті, а мільйони залишаться без домівок, а й допоможе Путіну правдоподібно піднести це як перемогу, вважає автор. Але тоді й надій на двірський переворот немає.
На одному з недавніх закритих заходів один із членів американської адміністрації сказав, що кінцева мета зараз лише одна – крах путінського режиму.
Серед британських еліт, впевнений Фергюсон, існує приблизно такий самий консенсус: «Нехай це буде війна, яка виснажить Путіна». Цим багато в чому пояснюється небажання США сприяти переговорному процесу між Москвою та Києвом, а також готовність Байдена публічно називати Путіна воєнним злочинцем.
Ця стратегія США поєднує цинізм і оптимізм. Це та реальна політика, яка дозволила продовжуватися бійні в Україні. «Сидіти склавши руки та дивитися, як героїчні українці «знекровлюють Росію», думати про конфлікт як про боротьбу з Китаєм, який є справжнім супротивником — така позиція Сполучених Штатів», – міркує історик.
Ця позиція має такий вигляд: Як тобі таке, Китаю? Тільки спробуй тепер претендувати на Тайвань, який Заходу, якщо бути чесними, набагато важливіший за Україну, бо на одному з місцевих заводів збирають корисні напівпровідники.
Крім того, США марно вважають, що загрозою потенційних санкцій вони переконають Китай не надавати Росії економічну допомогу, вважає історик.
Фергюсон погоджується з тим, що багато західних експертів роблять висновки про військовий крах Росії. РФ зазнала серйозних бойових втрат в Україні. Прокремлівська газета «Комсомольская правда» випадково опублікувала дані від російського міністерства оборони про те, що кількість загиблих солдатів становить 9861 особу, а поранених – 16 153 особи. Новину швидко видалили. Для порівняння, радянські втрати в Афганістані за всі 10 років склали 15 000 убитими та 35 000 пораненими.
Росіяни мають великі проблеми з логістикою: вони залишають багато техніки на дорозі просто тому, що спустили шини або відмовив двигун. З цього погляду Україна справді виграє війну. Тим більше, що в історії є чимало доказів того, як військовий конфлікт ставав останнім поштовхом до руйнування авторитарного режиму. Історик наводить приклади Саддама, Каддафі та аргентинської хунти, яка вторглася на Фолкленди.
Але навіть з огляду на те, що війна пішла не за планом росіян, успіхи української армії перебільшуються західними ЗМІ. Один із головних театрів війни – не навколо Києва, а на півдні. Можливо, обложений Маріуполь доведеться здати за кілька днів, і тоді це дозволить російським військам взяти у кільце Донбас. Наступні великі цілі – Миколаїв та Одеса.
Росія займається демонстрацією сили: у п'ятницю, 18 березня, вона випустила по Україні гіперзвукові ракети «Кинжал». А ще у Путіна, на відміну від Саддама та Каддафі, є ядерна зброя, хоча, швидше за все, далі загроз він не піде, поки що йому достатньо затвердити своє домінування у конвенційній війні.
«На мій погляд – і я дуже хотів би помилятися в цьому – адміністрація Байдена робить колосальну помилку, думаючи, що вона може затягнути війну в Україні, знекровити Росію, повалити Путіна і подати сигнал Китаю триматися подалі від Тайваню», – робить висновок Фергюсон.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
