Таврувати інших словом «фашист» і до того ж самому бути фашистом — головний метод путінізму. Одні називають його підривною пропагандою, інші – шизофашизмом. Найкрасивіше формулювання дали українці: це рашизм. Пише Тімоті Снайдер у тексті для The New York Times
Forbes вибрав головні думки
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Фашизм, як ідея, залишився непереможним. Цей культ абсурду та насильства не можна було спростувати аргументами. Поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці, і не тільки вони, піддавалися її спокусі. Фашизм був переможений лише на полі битви Другої світової. Тепер він повернувся. Цього разу фашистську війну на знищення веде Росія. Якщо вона переможе, фашисти всього світу будуть піднесені духом.
Ми помиляємось, обмежуючи свій страх перед фашизмом лише образом Гітлера та Голокосту. Фашизм зародився в Італії, став популярним у Румунії, у якій фашисти, православні християни, мріяли про очисне насильство, і знайшов прихильників по всій Європі та в Америці. У всіх своїх варіаціях він мав на увазі тріумф волі над розумом.
Пʼять ознак, які свідчать про те, що Росія — фашистська держава.
1. Сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, на які зазвичай спираються вчені. У Росії є культ одного лідера – Путіна. Є культ мертвих, збудований навколо Другої світової. Є міф про золотий вік імперської величі, який треба відродити у війні зцілюючого насильства – злочинної війни з Україною.
Україна не вперше стає обʼєктом фашистського нападу. У 1941-му Гітлер бачив захоплення цієї країни своєю головною метою. Він уважав Радянський Союз, до складу якого тоді входила Україна, єврейською державою.
Гітлер планував повалити радянську владу та захопити українські родючі землі: у Радянському Союзі розпочнеться голод, а Німеччина стане імперією. Гітлер думав, що легко цього досягне, тому що вважав СРСР штучним утворенням, а українців – колоніальним народом.
Подібність із війною, розвʼязаною Путіним, разюча. Кремль бачить Україну штучним утворенням, і доказом цього вважає президента-єврея. На думку Кремля, після ліквідації нечисленної української еліти розрізнені маси з розкритими обіймами приймуть російське панування. Сьогодні саме Росія блокує експорт українського продовольства, загрожуючи голодом півдню планети.
2. Багато хто не наважується назвати нинішню Росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз вважав себе антифашистською державою. Але від цього визначення фашизму не стало точнішим, і сьогодні це не просто плутанина – це набагато гірше.
СРСР не завжди протистояв фашизму. До того, як Гітлер прийшов до влади у 1933-му Радянський Союз розглядав фашистів просто як ще один різновид ворогів-капіталістів. А у 1939-му Радянський Союз фактично став союзником нацистської Німеччини, і вони разом вторглися до Польщі. Радянська преса публікувала промови нацистів, а нацистські офіцери захоплювалися ефективністю масових депортацій у Радянському Союзі.
Росія намагається монополізувати жертовність та перемогу. Про той найважливіший факт, що Сталін вступив у союз із Гітлером і тим сприяв розвʼязанню Другої світової, не можна говорити і думати.
3. Гнучка політика Сталіна щодо фашизму – ключ до розуміння сьогоднішньої Росії. За Сталіна до фашизму спочатку ставилися з байдужістю, потім оголосили злом, потім – добром. А коли Гітлер зрадив Сталіна, і Німеччина вторглася до Радянського Союзу – знову злом. Але ніхто так і не дав визначення фашизму. З нього зробили коробку, у яку можна було покласти все, що завгодно.
Радянський антифашизм став політикою поділу на «ми» та «вони». Це не боротьба із фашизмом. Адже, як говорив нацистський ідеолог Карл Шмітт, фашистська політика починається з визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм лише визначав, кого вважати ворогами, він відкрив лазівку, за допомогою якої фашизм зміг повернутися до Росії.
4. У Росії ХХІ століття «антифашизм» просто вилився у право російського лідера призначати ворогів держави. Справжнім російським фашистам на зразок Дугіна та Проханова дали ефірний час. Сам Путін спирався на роботи фашиста Івана Ільїна, опубліковані у міжвоєнний період. Для президента Росії «фашист» чи «нацист» – це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України. А українці – «нацисти», бо не вважають себе росіянами і чинять опір.
Якби хтось перемістився в нашу епоху з 1930-х років, він легко розпізнав би режим Путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очисний акт насильства та масові поховання навколо українських міст роблять це цілком очевидним. Війна з Україною – це не лише повернення на традиційне фашистське поле бою: це ще й повернення до традиційної фашистської мови та методів. Інші країни існують для того, щоб перетворитися на колонії. Минуле Росію знімає з неї провину. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.
Оскільки Путін каже, що фашисти – вороги, можливо важко усвідомити, що він сам фашист. Але у війні Росії проти України «фашист» означає просто «ворога-недолюдину» – того, кого росіянам дозволено вбивати. Мова ненависті щодо українців полегшує їхнє вбивство. Ми бачимо це у Бучі, Маріуполі та у всіх інших окупованих частинах України. Масові поховання – це не випадковість, а очікуваний наслідок фашистської війни знищення.
5. Фашисти, які називають «фашистами» інших, – це фашизм, доведений до алогічності, культ абсурду. Це кінцева точка, в якій мова ненависті робить біле чорним, а пропаганда заснована лише на завзятості. Таврувати інших словом «фашист» і до того ж самому бути фашистом — ось головний метод путінізму. Американський філософ Джейсон Стенлі називає його «підривною пропагандою», я – «шизофашизм». Найкрасивіше формулювання дають українці: «рашизм».
Як і в 1930-ті, демократія у всьому світі відступає, а фашисти розпочали війну із сусідами. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто силове знищення демократії (що само собою вже погано). Демократії у всьому світі будуть деморалізовані. Друзі Росії – Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон – боролися із демократією ще до війни. Перемоги фашистів на полі бою підтвердять, що має рацію той, хто сильніший, а розум — для тих, хто програв. Що демократія має зазнати поразки.
Якби Україна не чинила спротиву, то для демократів усього світу настала б темна весна. Якщо Україна не переможе, то настане десятиліття пітьми.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
