8 серпня Росія повідомила, що відмовляється від інспекцій своєї ядерної зброї у межах двостороннього договору із США. За день до цього росіяни могли замінувати Запорізьку АЕС, повідомляють в «Енергоатомі».
Наскільки реальне застосування ядерної зброї у війні проти України?
ЛОНДОН, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, 13 березня 2022 року: протестувальник тримає плакат із попередженням про ядерну загрозу Росії. Тисячі людей зібралися біля Даунінг-стріт на підтримку України Фото Getty Images
Один із центральних меседжів західних політиків: треба не допустити прямого зіткнення Заходу з Росією.
Страх прямого протистояння ядерних держав виник ще в часи холодної війни. Але здається, зараз світ підійшов до цієї межі найближче у своїй історії.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш на зустрічі країн, які підписали договір про нерозповсюдження ядерної зброї, заявив, що світ знаходиться за крок до ядерної війни.
«Поки що нам надзвичайно щастило. Але удача – це не стратегія. Це також не захист від геополітичної напруженості, що переростає в ядерний конфлікт», – заявив генсек ООН.
Росія робить все, аби можливість ядерної небезпеки ставала все реальнішою. Обстріл і мінування об’єктів ЗАЕС є одним із елементів стратегії ядерного шантажу.
Негуманна зброя
За свою історію людство створило багато видів небезпечної і абсолютно негуманної зброї. Ось деякі з них, які продовжує використовувати Росія:
- Касетні боєприпаси – снаряд розкидає суббоєприпаси на висоті над землею. Таким чином вражається велика площа, але така зброя є невибірковою і неточною. Правозахисна організація Human Rights Watch фіксувала чисельні факти застосування касетних боєприпасів Росією по українських містах.
- Термобаричні боєприпаси – боєприпаси на основі газових або аерозольних сумішей, які проникають всередину будівель, наповнюють приміщення і лише потім вибухають, знищуючи все живе. Цей ефект називають вакуумною бомбою. Росія активно використовує системи ТОС-1 «Буратіно» та ТОС-1А «Солнцепек» з термобаричними боєприпасами.
- Запалювальна зброя (термітні боєприпаси) – боєприпаси на основі хімічних сполук, які після спрацювання вступають у реакцію з температурою до 3000˚С і випалюють все, на що потрапляють. Часто їх називають фосфорними боєприпасами, але білий фосфор – це лише один із можливих компонентів запалювальної зброї. Існують чисельні свідчення використання Росією снарядів «термітів».
- Хімічна зброя (заборонена резолюцією Ради Безпеки ООН 2118) – зброя масового ураження на основі токсичних хімічних сполук. У Сирійській війні задокументована 161 атака із застосуванням хімічної зброї, яка забрала 1491 життя, 14 581 людина отримала отруєння різного ступеня. А щодо 133 хімічним атакам забракло доказів.
Російська багатоствольна реактивна система залпового вогню ТОС-1А «Солнцепек»
Але ядерна зброя перевершує весь цей перелік за своєю жорстокістю і наслідками. В момент вибуху найбільшу небезпеку від ядерної зброї несе навіть не радіація і не фізичне руйнування, а світлове випромінювання.
Під час вибуху ядерного боєприпасу до 40% енергії переходить у світло. До 70% уражень від ядерної зброї припадають на опіки.
Світло розповсюджується миттєво після вибуху, тому від нього неможливо сховатися. Залежно від відстані до епіцентру воно має різні наслідки – від повного випаровування вологи і обвуглення до опіків відкритих ділянок шкіри і очей.
Під час бомбардування Хіросіми найбільше постраждали саме люди, які знаходилися на відкритому просторі в момент вибуху. Лікарні були переповнені пацієнтами з різними ступенями опіків. Велика частина з них загинула протягом наступних семи днів.
Саме тому ігнорування сигналів повітряної небезпеки є дуже поганою ідеєю. Перебування на відкритому просторі в момент ядерного удару, навіть тактичною ядерною зброєю, неймовірно небезпечне.
Але найбільша підступність ядерної зброї полягає в тому, що вона продовжує вбивати ще багато років після вибуху – повільно, жорстоко і масово. Пік захворюваності променевою хворобою в Хіросімі почався лише через 6 років після бомбардування. Місто назавжди запам’ятає день ядерної атаки і її наслідки.
Застосувати ядерну зброю не так просто
Попри масовану пропаганду ядерного шантажу, Росія має значно більше ризиків при застосуванні ядерної зброї, ніж потенційних здобутків.
За даними розвідки США, близько 20–30% ракет, які використала РФ по Україні, не запускалися або вибухали під час польоту. Близько 60% ракет не влучали або були збиті українськими силами ППО.
У випадку застосування неядерного заряду це не настільки страшно. Але з ядерним запасом наслідки неефективності ракет зростають геометрично.
Ракета може вибухнути безпосередньо в місці пуску або на території РФ. Ракета може бути збита силами ППО, і тоді Росія матиме всі наслідки застосування ядерної зброї, але жодного ефекту від цього.
Погрози перетворити США на «ядерний попіл» також дуже перебільшені. Америка інвестувала десятки мільярдів доларів у розробку системи захисту від ядерної зброї. США мають найсучасніші і найдорожчі системи ППО THAAD вартістю близько $2,5 млрд кожна. Лише одна ракета комплексу THAAD коштує близько $25 млн.
Звісно, ніхто не хоче перевіряти свою ППО, і до того ж, найкращі і найсучасніші системи дають лише 90% гарантії збиття ракети. Але й говорити, що Захід безпорадний перед російською ядерною зброєю – дуже велике перебільшення.
Навряд чи Росія дійсно готова використати зброю, яка за наявності ППО дає менше 10% на успіх, але 100% наслідків для самої РФ.
Протиракетна система США THAAD
Свідчення про наслідки бомбардування японських міст у 1945 році досі шокують людей по всьому світу. Єдиним аргументом, який врятував репутацію США, було те, що людство ще не розуміло і не бачило, наскільки це жорстока і нелюдяна зброя.
У Росії не буде такого аргументу. Мільярди доларів, інвестовані Кремлем у лобістів у ЄС і США, будуть марними, а шляхи назад будуть відрізані.
Застосування ядерної зброї, передусім, позбавить РФ підтримки найсильнішого союзника – Китаю. Бо якщо Росія і охоплена загальною пропагандою знищення світу, то Китай збирається жити довго і стати економічним центром світу. В це бачення ніяк не входить глобальна ядерна війна.
Тому, поки РФ сподівається на домінування і статус наддержави, ймовірність використання ядерної зброї є низькою.
«Ядерна валізка» і процедура активації ядерних сил РФ
Часто українські експерти, говорячи про ймовірність застосування ядерної зброї, як аргумент наводять складну систему її застосування із різними запобіжниками.
Наскільки відомо, «ядерні валізки» мають три особи в Росії: президент, міністр оборони і командувач Генштабу РФ. Далі йде складна процедура, що передбачає виявлення помилок і їх попередження.
У 1995 році Єльцин активував «ядерну валізу» через помилкову ідентифікацію російськими ППО норвезької дослідної ракети як балістичної ракети США. Але в процесі процедури активації все таки підтвердили, що ракета не є загрозою.
Але ця система націлена проти технічних неточностей, не варто розраховувати, що вона здатна зупинити злочинний наказ.
Путін готувався до війни заздалегідь і ще в 2020 році доповнив «Основи держполітики РФ в галузі ядерного стримування» пунктами, які дозволяють застосовувати ядерну зброю проти країни, що її не має.
До 2020 року причинами для активації «ядерної валізки» могла бути відповідь на застосування ядерної або іншої зброї масового ураження проти Росії чи її союзників.
З 2020 року достатньою причиною стало застосування будь-якої зброї проти Росії, що перешкоджає діяльності ядерних сил або несе загрозу існуванню російської держави.
Під ці вимоги можна підвести будь-що. Навіть розміщення системи ППО теоретично впливає на діяльність ядерних сил РФ. Отже, у виконавців не буде формальної причини не виконати наказ.
Окрім цього, Путін дуже близько тримає Шойгу і Герасимова. Вони часто надовго зникають з публічного поля і з’являються, здебільшого, тільки в активностях російської пропаганди. Тобто фактично Путін контролює всі три «ядерні валізки», а не одну.
І останнє: вся ця складна і тривала процедура регулює тільки застосування стратегічної ядерної зброї великої дальності. Тактична ядерна зброя є частиною загальних військ РФ, і для її застосування достатньо наказу Путіна без усіляких шифрів і ключів.
Фактично, процедурних обмежень ядерної атаки немає. Лише неефективність ядерної зброї для досягнення цілей РФ є фактором стримування.
Чи може Росія застосувати тактичну ядерну зброю по Україні?
Більшість ракет, які Росія використовувала по Україні, потенційно можуть нести ядерний заряд малої або середньої потужності. Це так звана тактична ядерна зброя, здатна нести руйнування в радіусі 2–5 км. Але військове застосування цієї зброї в українській війні майже не має сенсу.
Радянський Союз розглядав тактичну ядерну зброю як засіб ураження великих авіаносців або великих військових формувань – дивізій, полків.
У нашій війні сили розподілені на значній території, і знайти велике скупчення солдат або техніки, яке було б адекватною ціллю для ядерного удару, неможливо. Росія не може знайти цілі навіть для своїх ракетних сил, використовуючи дороговартісні ракети без особливої військової користі.
Використання тактичної ядерної зброї по місту призведе до шокуючих наслідків невиправданої і нелюдяної агресії абсолютно нового рівня. Це одномоментне вбивство тисяч людей найбільш жорстоким способом, яке вигадало людство.
Чи дасть це якісь дивіденди самій РФ? Навряд. Але це точно призведе до ізоляції Росії на довгі роки. Навіть без впровадження санкцій. Будь-який контакт або зустріч із ядерним агресором будуть мати однозначне несприйняття в суспільствах навіть тих країн, які зараз тримаються осторонь війни.
Найімовірніше, Росія продовжить стратегію залякування. Можливо, вдасться до проведення випробувань ядерної зброї на кшталт Північної Кореї. Але цільовою аудиторією цих дій буде не Україна.
Останній аргумент
Багато політичних оглядачів у США говорять про те, що існує великий ризик використання ядерної зброї як останнього аргументу у випадку, коли Росія опиниться на межі однозначної і повної поразки у війні.
Можливо, саме це стримує США в обсягах і темпах постачання зброї. Від березневих заяв Білого дому про те, що «Росія має програти», до червневих «ми не маємо допустити, щоб Україна програла» є фундаментальна зміна загальної стратегії.
США перестали ставити за мету однозначну поразку Росії, отримавши сигнал про те, що така поразка, нібито, змусить Кремль перевести війну на новий, вищий рівень ескалації.
Доктрина із застосування тактичної ядерної зброї Росії передбачає таке поняття, як «обмежена ядерна війна» проти країн НАТО. Для її успіху обов’язково треба завдати удару першим і отримати психологічну і тактичну перевагу.
Перший удар – «демонстраційний»: в безлюдну територію або нейтральні води поблизу з кордонами країни. Він не має жодного воєнного сенсу, але продемонструє готовність до застосування ядерної зброї. Противник після цього має погодитися на капітуляцію.
Другий удар – «залякування»: якщо противник не погоджується, необхідно завдати другого удару по не надто густонаселеній територій, де є скупчення військ, інфраструктурні вузли або інші важливі об’єкти. Тобто з істотною шкодою для країни-противника, але без ударів по містах.
Третій – «удар на ураження»: коли об’єктом обирається певний населений пункт. Він має продемонструвати противнику наслідки можливої ядерної війни.
За цією стратегією НАТО має капітулювати без входу в глобальну ядерну війну, а Росія не отримає удар у відповідь, або такий удар буде локальним і неістотним.
Але для того аби перейти до цієї стратегії, Росія має перевести війну на новий рівень – прямого зіткнення з НАТО.
У масштабі війни проти України це виглядає малоймовірно. Росія буде до останнього шантажувати ядерною зброєю, можливо, проводити випробування, але момент застосування навіть тактичної ядерної зброї по території іншої країни буде переломним, і після цього правила гри стають зовсім інакшими.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
