Відносини між Росією і Китаєм можуть дійти до того, що РФ стане настільки залежною від Пекіну і заборгує йому стільки грошей, що, по суті, увійде до його сфери впливу
Навіть до санкцій проти Росії Кремль і Китай розвивали близькі торговельні відносини. Тепер Пекін готовий узяти частину того, що Росія не зможе більше продавати в Європу. Але Китай не робитиме геть усе, що Росія хоче і що їй треба.
Пекін задоволений ситуацією, хай яких незручностей вона завдає його північному сусіду.
По-перше, китайській економіці аж ніяк не завадять російські енергоресурси, принаймні частина з них, які колись ішли іншим, а також російські сільгосптовари та інша сировина.
По-друге, дати інший хід – для російської торгівлі означає позлити США, а Пекіну завжди таке до смаку. Та найважливіше для Китаю це те, що у довготривалій перспективі такий розклад справ може призвести до перетворення Росії на підпорядковану Пекіну державу.
Навіть до введення санкцій торгівля між Росією і Китаєм показала вражаюче зростання. З 2014 року вона виросла на 50%, а лише у 2021-му вона зросла на 36%. Двостороння торгівля між країнами досягла еквіваленту $146,9 млрд.
Росія продає Китаю переважно вугілля, нафту, природний газ та агропродукти. Китай продає РФ техніку, транспортне обладнання, мобільні телефони, машини та інші споживчі товари. Китай купує в Росії більше, ніж продає їй.
Ще до вторгнення в Україну дві країни розробили план: до 2024 року збільшити двосторонню торгівлю до $250 млрд. Це означає зростання торгівлі щороку на близько 20% від нинішніх показників.
Для підтримки сьогоднішнього рівня торгівлі і для виконання запланованого збільшення Росія, взявши у Китаю кредит на $50 млрд, збудувала нафтопровід «Східний Сибір – Тихий Океан» протяжністю 2540 миль (4088 км). Ще для майбутньої енергетичної торгівлі з Китаєм Росія продовжить газогін «Сила Сибіру», додавши до нього «Силу Сибіру-2», знову ж таки за гроші від Китаю.
Завдяки цим рішенням, як у питанні будівництва, так і в питаннях фінансування, Росія міцно звʼязала себе з ініціативою Китаю «Один пояс, один шлях».
Існує багато різних способів, за допомогою яких Китай зможе компенсувати потенційні втрати Росії продажів енергоресурсів до Європи. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) повідомляє, що РФ дає 10,5 млн барелів нафти на день, але споживає лише близько 3,5 млн із них. Схожі розрахунки і для газу.
Китай імпортує близько 11 млн барелів нафти на день і значну частку природного газу. Теоретично він може взяти собі будь-яку кількість цих двох природних ресурсів, які Росія не зможе розпродати через нові санкції.
Та не все так просто. Щоб купувати в Росії все, що їй потрібно продати, Китаю треба буде збільшити закупи російських енергоресурсів втричі. Замість 15,5% імпорту енергії з Росії, який зараз підтримує Піднебесна, ця частка має зрости до майже 55%. Це не лише перевантажить і так перенапружені ланцюги поставок у Китаї. Це може відвернути від нього поточних постачальників, а цього Пекін може не захотіти робити.
Крім того Міністерство закордонних справ США застерегло Китай від допомоги Росії уникати санкцій. Це може змусити Пекін задуматися. Як і той факт, що половина світових економік, більшість з яких є покупцями китайського експорту, приєдналися до санкційного режиму. Китай не має бажання переходити дорогу такій важливій і домінантній групі.
Хай там як розвиватимуться ці відносини, але вони, схоже, вигідніші Китаю, ніж Росії. Якщо Китаю вдасться не відвернути своїх теперішніх постачальників та торгових партнерів, його економіка після періоду пристосування не захоче ні від чого відмовлятися, аби тільки зблизитися з Росією.
Ще один момент, який, безперечно, подобається Пекіну. Росія позичає в Китаю все більше грошей для розбудови інфраструктури. Її борг перед Піднебесною буде рости – таке траплялося із усіма країнами, які взяли участь в ініціативі «Один пояс, один шлях».
З часом відносини між цими двома країнами можуть дійти до того, що Росія стане настільки залежною від Китаю і заборгує йому стільки грошей, що, по суті, увійде до сфери його впливу. Гірка іронія для Путіна, який ініціював відносини з Китаєм (і війну в Європі), щоб забезпечити Росії статус «супердержави».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
