9 січня Валерій Маркус, головний сержант 47-ї бригади «Маґура», опублікував відео на YouTube з лекцією до своєї бригади. За добу відео «Дезертирство на фронті» зібрало 1 млн переглядів (1,4 млн станом на 11 січня). Серед військових настанов Маркуса є чимало порад щодо лідерства, які будуть корисні підприємцям та топменеджерам. Forbes вибрав головні з них
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Як має працювати сержант
Основна причина дезертирства на фронті – відсутність роботи сержантів. У серпні 2014 року ми були в оточенні. У нас був один із найкращих командирів, яких я зустрічав у своєму житті. З двох рот у нас залишилося 18 людей. Ми зайняли одну бойову позицію, і з 22-х бойових машин залишилося дві, одна з них БТР. І хороший командир. І при цьому були випадки, коли окремі колективи збиралися тікати. Тож питання не в дурному командирі роти.
Відсутність роботи сержанта проявляється не в критичний момент, а в тому, що до цього критичного моменту вже дійшло. Причина цього – недовіра до командування. Питання недовіри до командування виникає не в короткостроковій перспективі. Це наслідок відсутності роботи.
Коли тільки формувався 47-й батальйон, у травні місяці, ми мали набирати людей виключно за співбесідою. Ми вже тоді бачили якість мобілізаційного ресурсу. Ми не хотіли, щоб військкомати направили до нас людей, які не те, що не хочуть воювати, а навіть служити не хочуть. Ми почали робити відбір. До 10 травня ми мали набрати 70% батальйону. Перевіряючі приїхали й почали змушувати нас набрати людей передчасно. Ми відбивались, але в результаті до нас направили (запхали) багато людей, що не хочуть служити.
Це була дуже проблемна рота. Коли ми виїхали на фронт, із ними також почалися проблеми. Вони хотіли покинути позиції. Усе витягнули командири й сержанти на місцях. Вони в ручному режимі тримали їх на місці. Інформації не було ні в кого, ми були просто маленьким окремим батальйоном, одні з механізованих бригад. Ми отримували задачі дуже однозначно, без деталей. Але люди на місцях вмикали фантазію і пояснювали, чому нам потрібно тут стояти.
Що таке лідерство
Лідерство – це консолідація ресурсів і відповідальність. Відповідальність у контексті роботи сержанта полягає в тому, щоб приймати та доносити бійцям завдання від начальства, як власні. Бійці мають розуміти, що це завдання його командира.
Наочний приклад відсутності відповідальності командира – перекладення відповідальності на командування. Такий спосіб командира зберегти лояльність серед своїх бійців призводить до сепарації між солдатами й командуванням підрозділу, між підрозділом і командуванням бригади. Командир своїм бійцям не друг, а командир, батько, мати, психолог, капеллан, але не друг.
Сепарація особового складу від командування роти, командування взводу, батальйону бригади – небезпечна історія. Усі загальні команди отримуються напряму від командування бригади. Ті речі, що викликають сепарацію, фрази і слова в бік начальства, потім створюватимуть атмосферу. На фронті атмосфера перетворюється на конкретні дії.
Лекція для сержантів - Валерій Маркус Головний сержант 47-ї ОМБр «Маґура»
Токсичні люди
Токсичність у підрозділі. Ми намагалися людей фільтрувати, і процес селекції буде відбуватися ще дуже довго. Наразі в підрозділі є люди, що не хочуть тут бути. Але, потрапивши до підрозділу, вони змушені працювати, змушені жертвувати моментами комфорту. Такі люди підсвідомо вже зацікавленні в тому, щоб виводити із зони маргінесу тих, хто ставить їм задачу. Їхня підсвідомість викривляє обʼєктивний світ для збереження зони комфорту. Але оскільки людина – створіння соціальне, їй мало просто жити з певним усвідомленням всередині себе.
Людині потрібно легітимізувати свою точку зору в очах інших. Інші люди – відображення нас. Ми потребуємо легітимації наших поглядів. Тому люди, що не хочуть воювати, починають розповсюджувати свої погляди на своє найближче коло. Вони зацікавлені в тому, щоб увесь час скиглити, це їхня парадигма сприйняття світу. Через те, що є лише один інформаційний вектор і немає іншого, це коло оточення переймає вектор ображеного. Інший інформаційний вектор мають створювати командири.
Яскравий приклад – російська пропаганда в Україні. У людей виникають ці погляди не тому, що вони обожнюють Росію й ненавидять Україну. В їхньому житті був відсутній проукраїнський інформаційний вектор, але був присутній проросійський.
Ще один приклад постійного незадоволення. Коли ми були 47-м окремим батальоном, і в нас взагалі не було ніякої техніки, нам вдалося знайти в Кувейті 55 Toyota Hilux. На той момент це було як манна небесна, 55 одиниць машин у хорошому стані, всі уніфіковані. Ми почали збирати на них кошти й швидко зібрали трохи більше €1 млн. Із Кувейту 55 автомобілів доставити – це не два дні і навіть не тиждень.
Тоді почався процес доправки цих машин в Україну. Наші ж бійці, для яких ми ціною своєї репутації шукали ці машини та збирали гроші під свою відповідальність, почали казати про те, що ми вкрали гроші і машин ніколи не буде. Це теж відсутність комунікації й роботи сержантів. Вони знаходились у позиції недовіри до командування. Це була не бригада, величезний організм, а маленький батальон, де всі один одного знають.
Коли машини почали надходити до батальону, то всі ці люди «змінили пластинку» на те, що це «погані машини». Люди не задоволені їхньою присутністю та не задоволені відсутністю, логіки тут немає. Це яскравий приклад того, коли людина знаходиться з самого початку в контроверсійний позиції до командування.
Як не допустити дезертирства
Лише якщо кожен із сержантів і командирів буде розуміти свою роботу, відповідальність того, що ми робимо, якщо кожен із вас усвідомить місію того, що ми будуємо, і ви зможете правильно донести місію кожному зі своїх солдатів, лише тоді ми зможемо це збудувати. Коли ми будемо як одна єдина сім'я.
Історії з дезертирством на фронті є наслідком того, що в людей немає ідентичності разом із підрозділом, де вони служать. Якщо ви посваритеся зі своєю матір'ю, то ви ж не будете йти на вулицю і розповідати, яка ваша мати дурна. Це ваш конфлікт і це стосується лише вас. Але ніхто не сміє відкривати рота на вашу матір, бо це ваша людина, ви її любите.
Командири бійців, що дезертирують, не змогли створити у останніх відчуття дотичності до того місця, де вони служать, відчуття гордості за їхню військову частину. Це також робота сержантів і командирів – створення в людей відчуття «сім'ї», що це їхня військова частина і ніхто зовні не має права відкривати на неї рота і якось її соромити.
Бригада «Маґура»
- Назва бригади – «Маґура», що означає «вершина».
- Гасло – лат. «Semper audentes!». Якщо запитує Валерій Залужний, то гасло перекладається як «Завжди відважні», якщо ворог – «Завжди зухвалі».
- Нарукавний знак – Дракінь (дракон+кінь). Концепція шахового коня, який може переступати інші фігури, рухається нестандартно відносно інших фігур і так само може повернутися назад. Коло з шипами символізує щит.
- Основне для солдата й воїна – характер.
- Традиція №1 – «Сходження». Сходження на гору разом із підрозділами, на місце сили бригади.
- Традиція №2 – «Виклик». Використання слова «виклик» замість «проблема». Мета цього правила в зміні парадигми мислення людей. Концепція слова «виклик» передбачає те, що це потрібно подолати.
- Традиція №3 – «Шлях до маґури». В цьому контексті «Маґура» – шлях до розвитку. Ця традиція покликана для того, щоб кожен боєць прокидався з думкою, що в кінці дня має відповісти, чого він сьогодні навчився.
- Традиція №4 – «На щиті». Категорична заборона використання слів «двохсоті» і «трьохсоті».
- Традиція №5 – «Друже». Традиція пішла з УПА. Звернення «друже» символізує рівність взаємодій і вертикаль підпорядкування, тому що після звернення «друже» йде звання або посада.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
