Активна людина не любить невизначеності через те, що вона не дає змоги ухвалювати зважені рішення. Коли ми не розуміємо, що далі, то втрачаємо можливість прораховувати наслідки своїх дій. Закрадаються невпевненість і страх. Виникає обтяжливе відчуття несвободи.
Доросла людина вміє йти на ризик. Та що робити, якщо його неможливо прорахувати – а це і є стан цілковитої невизначеності?
Насамперед – звернути увагу на те, як ти щось робиш, у якому стані, з яким внутрішнім настроєм. Стародавні духовні практики фокусуються саме на цьому.
Конфуціанство звертає увагу на виконання державних та сімейних обов’язків. Воно каже: той, хто служить, вільний від будь-яких очікувань. Виконуй свій обов’язок, а все решта додасться. Цей принцип прекрасний, але не завжди практичний. Особливо в бізнесі.
Даосизм робить акцент на тому, як ми переживаємо ситуацію «тут і зараз». Важливо фокусуватися на теперішньому і переживати цей момент із максимальною повнотою. У цьому стані ми оцінюємо минуле й майбутнє з належним спокоєм і розсудливістю. Я часто практикую цей підхід, аби краще сконцентруватися на вирішенні конкретного завдання. Він дає змогу відмовитися від практичних питань і знайти духовну рівновагу. Але в цього інструмента обмежений спектр дії. Людина не може жити постійним «зараз». У неї є плани, цілі, проєкти майбутнього.
Буддизм вчить того, що сильні бажання породжують прив’язаність і страждання. Азарт і пристрасть, які рухають нами, тільки посилюють переживання і страх. Чи здатна тверезо мислити перелякана, страдницька людина? У чомусь буддійські духовні практики можуть нам допомогти. Але активна людина, нехай це буде бізнесмен чи політик, може відмовитися від пристрастей лише в певні й короткі моменти свого життя.
Мені ближчими є духовні практики стоїцизму. Вони можуть вміщувати принципи східних традицій, але ясніші та приземленіші.
Головний принцип стоїцизму полягає в тому, щоб у кожній практичній ситуації відрізняти те, що знаходиться у твоїй владі, від того, що від тебе не залежить. Чи варто битися лобом об бетонну стіну? Даремна трата часу і ресурсів тягне за собою хіба що розчарування. Ми можемо контролювати себе і вкрай рідко – зовнішню ситуацію. Сучасний стоїк Массімо Пільюччі перефразовує його так: «Концентруватися на тих параметрах нашого життєвого рівняння, над якими у нас є влада».
Інша рекомендація стоїків – бачити світлий бік навіть у важких, темних ситуаціях. Невдача неприємна, вона може завдавати болю. Але якщо я вмію правильно на неї реагувати, то можу відчувати задоволення і навіть гордість від того, як я сприймаю і переживаю свою поразку. Важливим є не те, що зі мною сталося, а те, як я на це відреагував.
Де взяти сили, щоб слідувати за цим методом? Авторитетний знавець стоїцизму Вільям Ірвін рекомендує досвід «негативної візуалізації». «Пропрацюй» у своїй уяві ставлення до того, що ти сприймаєш само собою зрозумілим (родина, дім, друзі, здоров’я). Уяви, що ти можеш це втратити. Яким після цього буде твоє життя? Уяви далі, що, навіть якщо у тебе немає авто, дому, немає здоров’я, – хоч би як погано тобі було, може бути ще гірше. А тепер можна повернутися до буденних справ.
Така медитація займає всього кілька секунд на день. Але після неї неможливо сприймати блага як самі собою зрозумілі речі. Ти вдячний за те, що є, і тобі легше переносити життєві труднощі.
В умовах повної невизначеності ці практики допоможуть підвищити якість рішень і дій. По-перше, у нас завжди буде точка докладання зусиль, адже ми визначили, на що здатні вплинути. А по-друге, у будь-якій, навіть найбільш непередбачуваній ситуації, можна вчитися володіти собою і приймати будь-які наслідки своїх рішень.
Ситуації будуть то більш, то менш передбачуваними. Байдуже, ти готовий до будь-чого, готовий іти далі. Рано чи пізно ти досягнеш свого і будеш щасливим.
Мені ближчими є духовні практики стоїцизму. Вони можуть вміщувати принципи східних традицій, але ясніші
Опубліковано в третьому номері журналу Forbes (вересень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
