У нас на очах розсипається величезна інституція – система освіти та науки епохи модерну. Це не тільки українська проблема. Але в Україні вона, можливо, одна з найболючіших у світі.
Новий номер журналу Forbes Україна
Цей матеріал з останнього номеру журналу Forbes. Придбати його з безплатним доставленням можна за цим посиланням. У журналі: найкращі роботодавці воєнного часу, 50 лідерок України, дилема необанку Revolut, школа СЕО від Genesis, рекорди ОККО, злет і падіння Айбокс банку, залізна леді ЗСУ та ще понад десять історій.
Школи й університети грали у XIX–XX століттях подвійну роль. Вони були великими вирівнювачами, що готували маси до урбанізації, промислового зростання, розширення середнього класу. Мільйони Піноккіо перетворювалися на містян, засвоювали – не завжди в першому поколінні – міську буржуазну культуру, а їхні онуки ставали частиною розвинутого суспільства в бізнесі, науці, білокомірцевих професіях.
Друга ключова роль – створювати кадри, спільноти й ідеї для науково-технічного прогресу. Мультиплікація розуму в промислових масштабах привела нас в «епоху наддостатку» (age of abundance, термін Бреда Делонга).
За 140 років, з 1870-го по 2010-й, умови життя людства змінилися сильніше, ніж за 10 попередніх тисячоліть. Базові показники якості життя (душовий ВВП, дитяча смертність, очікувана тривалість життя) зросли в рази.
З середини XX століття мотор технічного прогресу уповільнюється. Кількість нових ліків, схвалених на кожен $1 млрд витрат на R&D, з 1950 року зменшується приблизно вдвічі що дев’ять років, констатували у 2012 році автори статті в Nature. З урахуванням інфляції віддача на $1 млрд впала за 60 років приблизно у 80 разів.
Попри зростання кількості фахівців та витрат на R&D, темпи інновацій на транспорті, в енергетиці та IT невпинно знижуються, вказував на початку 2010-х професор Університету Джорджа Мейсона Тайлер Коуен. Ситуацію афористично підсумував Пітер Тіль: замість польотів Сонячною системою ми отримали смартфони та соціальні мережі.
Для середньої освіти вододілом, здається, стали 2010-ті, коли до шкіл прийшло покоління «із пальцями на екрані». Темп, тон, форми навчання, з якими зіткнулися диджиталізовані малюки, були з іншого простору і часу. Пандемія лише унаочнила розрив між постіндустріальним поколінням та його модерними вчителями.
Університети та школи в розвинених країнах знайдуть нові форми навчання і наукової творчості. Зростатиме попит на homeschooling та онлайн-курси, приватні підприємці шукатимуть способи масштабування своїх навчальних продуктів.
Воєнного 2022 року Україна, за оцінкою експертного центру CASE Ukraine, витратила на освіту 291 млрд грн (5,6% ВВП). Це великі кошти: найбільш розвиненим країнам світу, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку, освіта коштувала в середньому 4,4% ВВП. А що на виході?
У 2022 році українські виші зарахували на магістратуру денної форми 116 000 студентів, констатує старший віцеректор Київської школи економіки Єгор Стадний. Це на 125% більше, ніж у 2021-му. «У 2021 році 52% від зарахованих були чоловіками, у 2022-му чоловіків уже 75%, – пише Стадний. – Попит на «дешево і без напрягу» отримати відстрочку з легкістю знайшов пропозицію наших університетів».
Фейкові студенти, фейкові дисертації, фейкові уроки онлайн. Сучасна система освіти нагадує мені СРСР у 1984 році: щойно суспільство прокинеться, за 5–10 років від більшості помпезних, але нежиттєздатних конструкцій залишиться купка руїн.
Здорові школи, факультети, освітні проєкти, напівпідпільні групи справжніх учених – сьогодні це невеликі острови в суцільній архаїці радянських і пострадянських установ та понять.
Вихід – в особистій відповідальності та приватній ініціативі. Сьогодні найкращими українськими університетами є великі та середні компанії, які змушені навчати, розвивати, допомагати пристати на правильний шлях мимовільним жертвам освітнього марнотратства. Чекатиму на появу першого приватного вишу, який стане спільною ініціативою чотирьох-п’яти зрілих компаній і на чолі якого стануть справжні науковці, а не випускники «фабрик дисертацій».
А що із середньою освітою? Великі сподівання пов’язую з генеративним ШІ. Марія Федоріна навчається в дев’ятому класі. Для неї ChatGPT уже став особистим асистентом «з питань навчання» (це ще це персональний тьютор, як у «Діамантовому віці» Ніла Стівенсона, але перший крок найважчий). Спільне у п’яти use cases, що Марія описала під час роботи над цим текстом, у тому, що в неї з’явився невтомний співрозмовник. «Він пояснює нескінченну кількість разів і по-різному, тобто простіше формулює те, що конкретно ти не розумієш», – написала мені вона.
Карколомні зміни неминучі. Для нас, клієнтів невиліковної системи, це шанс.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
