Як реалізувати свій потенціал, спираючись на цінності, а не власне его. Ось теорія автора піраміди потреб Абрагама Маслоу

1968 року Маслоу запропонував ввести в теорію менеджменту концепцію теорії Z, присвячену самоактуалізації і людському прагненню до самореалізації. За нею люди, що досягли певного рівня економічної безпеки, прагнуть розкриття свого творчого потенціалу. Їх починають цікавити інші форми винагород, окрім фінансової. В межах своєї теорії Маслоу розмежовує Д-почуття (дефіцитарні емоції, зумовлені потребою) і Б-почуття (емоції буття, не зумовлені потребою). 

Книга психолога з Барнард-коледжу Колумбійського університету Скотта Кауфмана проливає світло на цю менш знану частину доробку Маслоу. Вона про те, як реалізуватися, ставлячи власні цінності вище за его.

Український переклад книги за назвою «За межами піраміди потреб: новий погляд на самореалізацію» нещодавно вийшов у видавництві «Лабораторія». Forbes публікує одну з глав книги, скорочену й відредаговану.

Теорія Z. До нових рубежів людської природи

Жоден інший термін не має стільки різних значень, як «трансцендентність». Коли я казав людям, що пишу книжку про це, мене неминуче запитували: «А як ви розумієте це поняття?».

Абрагам Маслоу сформулював 35 концепцій цього поняття – від утрати самоусвідомлення до виходу за межі свого его, прийняття земного існування, подолання залежності від інших, піднесення над дихотомічними явищами «ми проти них», виходу за межі часу й простору та буденних людських характеристик заради вищих.

Я пропоную таке визначення здорової трансцендентності: це наслідок гармонійної інтеграції нашого «я» заради виховання доброго суспільства.

Трансцендентність не означає перебування за межами цілого чи відчуття своєї вищості над ним. Вона вимагає від нас опанувати себе, витягти на поверхню найкраще з того, що маємо, і підвищити планку для всього людства.

Поміж нас є люди, яких мотивують вищі цінності та переживання. Для таких «трансцендерів» самоактуалізація – не що інше, як місток до трансцендентного стану. Вони показують нам можливості, відкриті для всіх, а також те, чого може досягнути наш вид.

Трансцендери

У процесі своїх досліджень Абрагам Маслоу почав замислюватися про існування різних типів людей, схильних до самоактуалізації. В особистому щоденнику Маслоу написав про осяяння після дискусій зі своїм другом Генрі Мюрреєм, засновником напряму персонології: «Б-людина може мати більше симптомів і ціннісних патологій, ніж безсимптомні «здорові». Ми можемо шанувати тих, у кому бачимо той прекрасний Б-вимір, якого вони прагнуть, а отже, і можуть дістатися».

Маслоу збагнув, що в його ієрархії потреб є місце для ще однієї мотивації. Хоча багатьох людей, яких Маслоу об’єднав під терміном «особи, схильні до самоактуалізації», мотивувало здоров’я та зростання, найвищою їхньою спонукою було прагнення до трансцендентних переживань і цінностей. 

Під час одного з інтерв’ю Маслоу підкреслив: «Сьогодні про людей зі схильністю до самоактуалізації можна сказати значно більше, ніж я міг подумати 10 років тому». Він зауважив, що познайомився з особами, які «мали все і, попри це, бували нещасними, розгубленими, могли не знаходити собі місця». Маслоу розмежовував таких людей і тих, хто задовольнив свої потреби, не страждав на неврози, умів застосовувати власні здібності, але був «усього лише здоровим». 

Учений виокремив ще один різновид людей, які мають схильність до самоактуалізації, але водночас є «трансцендерами».

На переконання Маслоу, система цінностей таких осіб передбачає «допомогу іншим, самовдосконалення, а зрештою й вихід за межі его».

Спираючись на ці висновки, 1969 року Маслоу написав статтю «Теорія Z», яка вийшла друком у виданні Journal of Transpersonal Psychology. Він стверджував, що з трансцендерами «частіше стається просвітлення, осяяння чи усвідомлення, яке змінює їхні уявлення про світ і себе».

Учений припустив, що трансцендерів мотивують цінності, які виходять за межі задоволення базових потреб. Такі метамотивації охоплюють відданість певному покликанню, а також Б-цінностям – цінностям Буття. Це правда, добро, краса, справедливість, змістовність, веселість, жвавість, неповторність, довершеність, простота і цілісність. 

Властивості трансцендерів:

-  Вважають пікові переживання найважливішими подіями, що надають сенс існуванню.

-  Бачать сакральне у світському, але водночас сприймають це на практичному рівні.

-  Більш усвідомлено знаходять мотивацію в Б-цінностях.

-  Можуть легко порозумітися одне з одним з першої зустрічі.

-  Здатні бачити красу, навіть у тому, що білышість вважає огидним.

-  Частіше підносяться над его.

-  Подобаються іншим, ними легко захоплюватися.

-  Мають виразну здібність до новаторства.

-  Вміють виокремлювати креативних людей, що можуть здаватися дивакуватими.

-  Схильні вважати себе носіями таланту, інструментами надособового.

-  Легко виходять за межі свого «я». Розуміють, хто вони, куди прямують, чого хочуть.

-  Відповідно до того, як характер людини набуває зрілості, зростає й важливість вищого рівня нагороди («метанагороди»), окрім грошей і похвали. Ці люди прагнуть отримувати задоволення від роботи.

Разом ці характеристики утворюють світогляд, який Маслоу називав «здоровою інфантильністю», чи «другою невинністю», якій притаманна «справжня інтеграція особистості на всіх рівнях». Ця система поглядів передбачає задоволення потреб у захищеності й зростанні, але не обмежується цим.

Світогляд теорії Z сповнений відкриттів, цілісного сприйняття, виходу за межі его, синергії, єдності.

Теорія Z дає змогу розглядати людські потреби з найвищої точки спостереження, що подібна до точки спостереження птаха, вільного піднестися над горизонтом людського досвіду та споглядати його під будь-яким кутом.

Самоактуалізація та самотрансцендентність можуть співіснувати в гармонії. Становлення цілісної особистості передбачає поєднання захищеності, зростання й трансцендентності. Ці виміри буття мають не конфліктувати, а зливатися в одне. 

Якими могли б бути люди

Світогляд теорії Z впливає на поняття доброї особи та хорошого суспільства, а також дає уявлення про те, якими могли б бути люди. Це бачення надзвичайно важливе в сучасному поляризованому й знеособленому світі.

По-перше, теорія Z розширює спектр тем, відкритих для наукового дослідження. Маслоу зауважував: «Якщо дати зелене світло цінностям і досвіду пікових чи трансцендентних переживань, наукові можливості вийдуть на новий рівень». Ціла низка фахівців з різних галузей психології розглядає культурні, еволюційні та біологічні засади нашої вищої природи (зокрема, здатність до альтруїзму, моральності, любові, звʼязку, надії, прощення, вдячності, натхнення, духовності).

По-друге, теорія Z дає нове уявлення про взаємини – від дружби до родинних стосунків, кохання чи сексу. Маслоу вбачав у кожному з цих різновидів складник ієрархії, яку увінчує любов, – щось «значно більше за обопільне задоволення споживацьких потреб». Б-любов відрізняється від Д-любові – у взаєминах між учителем та учнем, психотерапевтом і пацієнтом, у професійному середовищі, в управлінні чи лідерстві.

От, наприклад, освіта. Уявіть, якби школа була не просто будівлею для засвоєння стандартизованого матеріалу, а місцем, сповненим подиву й самоактуалізації. Уявіть, якби школа не була настільки відірваною від життя. А що, якби після неї діти поверталися додому з натхненням досліджувати світ?

Прищепити учням любов до навчання означає дати їм важливу Б-цінність. 

Крім того, світогляд теорії Z дозволяє відчувати радість на глибшому рівні. Радість, пов’язану з Б-цінностями, Маслоу назвав «метагедонізмом». Він говорив про ієрархію задоволень у діапазоні від «полегшення болю насолодою від гарячої ванни, щастя бути поряд із друзями, радості від прекрасної музики, блаженства мати дитину, екстазу любовних переживань – аж до злиття з Б-цінностями». 

Теорія Z позначається й на багатьох розбіжностях, що є в сучасному світі. Вона уможливлює взаємодію між прибічниками різних релігійних чи політичних переконань.

Гуманістична політика має спиратися на реалістичне трактування людської природи з урахуванням наших потреб у площині безпеки, зростанні та трансцендентності.

Найбільша загроза для здорової демократії – неприязне ставлення одне до одного й наростання ворожнечі поміж тими, у чиїх руках влада. Політичний хаос і нерівність породжують протистояння, недовіру й цинізм. У такому суспільстві високі мотиви лишаються поза увагою, адже на перший план виходять потреби порядку, стабільності й приналежності. 

Нині в політиці західних демократій панує риторика популізму з антиноменклатурними заявами й орієнтацією на головну роль «народу». Поділ проходить не між ліберальними та консервативними цінностями, а між народом і можновладцями. Як показали дослідження, заяви популістів найсильніше мають відгук у людей, налаштованих дуже вороже. Така низхідна спіраль ворожості надзвичайно загрожує здоровій демократії.

Зрештою, усвідомлення здорової трансцендентності дає можливість по-новому поглянути на культуру. Історично інтереси людини та суспільства часто вважали несумісними, а часом навіть протилежними. Утім, це не конче має бути так. Призначення й цінності особи можуть бути синергічними з тим, що є корисним для соціуму. Здорові суспільства створюють максимально сприятливі умови для зростання своїх членів.

Найголовніша невідомість

Кілька років тому, щойно я почав писати цю книжку, зі мною сталася екзистенційна криза. Мені зробили медичну процедуру, ймовірнсть померти від якої, як сказали, дуже низька. Хотілося відповісти: «Тобто не нульова? Я можу померти?». Все пройшло добре, але в мене лишилося усвідомлення власної смертності.

Щоб опанувати себе, я прочитав книжку антрополога Ернеста Беккера «Заперечення смерті». Автор стверджує, що «в основі всього лежить стугін паніки». За словами Беккера, «це жахає: з’явитися нізвідки, мати ім’я, сутність, почуття, жагу до життя, самовираження – і все одно померти».

Можливість знайшла мене сама. Один мій друг розробляв інтерактивну гру під назвою «Кінець». Мене попросили взяти участь. Я погодився і невдовзі отримав пакунок, у якому був блокнот, колода карт із промовистими зображеннями та запрошення на вечірку за 28 днів. І текстове повідомлення: «Привіт, я – Кінець. Напиши, коли будеш готовий до гри». Овва, у що ж це я вплутався?

Істота, яка назвалася Кінцем, пояснила правила гри. 28 днів поспіль я мав щодня витягати нову карту із завданням. 

Я щодня виконував завдання, напруга й градус яких чимраз зростали. Узяв участь у медитації з інструктором; написав на себе некролог; пройшовся цвинтарем; уявив ідеальний день свого життя та людей, з якими хотів би його провести; усвідомив, як це – почути, що жити тобі лишилося недовго; шукав інформацію про те, як розпорядитися своїм тілом після смерті. Упродовж 28 днів я впритул зіткнувся зі справжніми причинами свого страху смерті.

Мене кілька разів просили обґрунтувати, навіщо граю в це. В якийсь момент я зрозумів: мені хотілося б змінити своє ставлення до смерті з тривоги на цікавість. 

Після завершення «Кінця» ми з іншими гравцями зустрілися на цвинтарі (ще б пак), щоб обміркувати цей досвід. Усі зійшлися на думці, що ця гра змінила наше життя. Ми зрозуміли, що в ньому найважливіше, і хоча ще ніколи так гостро не усвідомлювали смерть, водночас ніколи так гостро не усвідомлювали й життя.

В учасників значно зросла оцінка таких аспектів психологічного самопочуття.

-  Прийняття допомоги й підтримки від інших, коли знадобиться.

-  Відчуття напрямку в житті.

-  Знижений рівень тривожності.

-  Загальне почуття щастя.

Спочатку ці дані мене приголомшили. Якщо вірити напрямку досліджень, який називається «Теорія керування страхом смерті», усвідомлення смертності має вилитися у відчуття безборонності й захисну поведінку. Однак учасники гри пережили зовсім не це. У нас з’явилося свіже відчуття подиву й радості життя, ми почали більше концентруватися на найважливішому. Як це пояснити?

Зараз, дописавши цю книжку, я виразно бачу, що цей парадокс суто уявний. Страх смерті – це значно більше, ніж просто страх «небуття». Зрештою, результати наукових досліджень вказують на те, що нерідко ми сильніше боїмося невідомого, розлуки з близькими та страждань, ніж небуття. Коли людям дають змогу обрати між вічним життям на самоті й передчасною смертю в оточенні рідних, переважно вони обирають друге.

Ймовірно, розуміння смерті – побічний ефект здатності до уяви й самоусвідомлення, а думка про кончину приводить у дію чимало наших захисних механізмів. Зокрема, усвідомлення смертності активізує глибинний страх невизначеності, загрожує стабільності приналежності й звязку з іншими.

За даними досліджень, навіть у психологічних лабораторіях, маючи змогу присвятити час глибоким роздумам про свою смертність, люди найчастіше схиляються до цінностей, орієнтованих на зростання, – прийняття себе, близькість, почуття спільності, а не до зовнішніх, спрямованих на статус, на зразок грошей, іміджу та популярності.

Осягнення власної смертності разом із відкритістю, допитливістю, здатністю до рефлексії, усвідомленістю допомагає облишити захисні механізми, які породжує безпомічність.

Сказати, звісно, легше, ніж зробити! Д-вимір життя – це потужна сила. Такий спосіб буття вимагає постійної практики, адже під загрозою небезпеки ми схильні «сповзати» до захисних механізмів і невпевненості. Зрештою, найкращий спосіб зустріти добру смерть – це прожити добре життя.

Плато-переживання

За кілька місяців до смерті Маслоу сказав: «Мій серцевий напад ознаменував початок справжньої сутички зі смертю. Відтоді я живу «життям після смерті». Процес умирання зі мною вже стався, усе, що відбувається після, – дарунок долі».

Утім, у його щоденнику зображена зовсім інша історія. Ми бачимо чоловіка, що чимраз ближче підступає до своїх внутрішніх конфліктів, труднощів і комплексів, намагається дати їм раду – аж до самої смерті.

Крізь життя Маслоу червоною ниткою проходив ще один виразний внутрішній конфлікт між надзвичайно тверезою науковою стороною та інтуїтивною, духовною. 3 одного боку, учений відчував «обов’язок боротися з силами хаосу та руйнації». З іншого, у Маслоу була невдавано чуйна сторона: він високо цінував «щирі, безмежні, екстатичні переживання» й обурювався через цинізм і негатив, з яким більшість науковців ставилася до пізнання нових рубежів людської природи.

В останні роки життя Маслоу обстоював то одне з цих двох бачень «я», то інше. Попри ці протиріччя, Маслоу все-таки вдалося тимчасово піднестися над тими конфліктами й побачити світ більший і величніший за себе». Учений зумів відпустити незмінне прагнення досконалості й грандіозності, об’єднати внутрішні суперечності й прийняти життя таким, яким воно є.

Завдяки глибокій інтеграції та прийняттю Маслоу вдавалося виходити в трансцендентний вимір переживань, причому частіше й виразніше, ніж будь-коли.

28 березня 1970 року в його щоденнику з’явився запис: «Ті, хто примирився зі своєю смертністю, відмовляються від конкуренції. Смерть поглиблює усвідомлення багатьох явищ і сприяє милосердю, співчуттю, емпатії».

Маслоу запропонував термін на позначення того, що з ним відбувалося, – «плато-переживання». Він вважав ці переживання тривкими та когнітивними, такими, що вимагають бачити незвичайне у звичайному. Маслоу зазначав, що основний тригер плато-переживань – зіткнення зі смертністю: «Переживання, пов’язані зі смертю, значно збільшують цінність, проникливість і гостроту життя, бо потрібно бути вдячним і триматися за нього».

12 лютого 1970 року Маслоу написав у щоденнику: «Подумалося, що зараз я на піку сил та ефективності, тож коли б не помер, це буде неначе зрубати дерево, на якому лишиться незібраний врожай яблук. То було б сумно. І все-таки прийнятно. Адже, якщо життя таке щедре, чіплятися за нього – це жадібність і невдячність».

Більше живіть у Б-вимірі

 Мені вдалося відшукати Б-вправи, які Маслоу розробляв протягом останніх років життя. Сподіваюсь, вони підтримають вас на шляху до інтеграції, цілісності й трансцендентного досвіду.

-  Пробуйте речі на смак.

-  Зважайте на цілі, а не тільки на засоби.

-  Боріться зі звиканням. Прагніть свіжих переживань.

-  Цікавтеся художніми галереями, бібліотеками, музеями, природою.

-  Не створюйте дихотомії між Д-виміром і Б-виміром. Не потрібно робити вибір «або–або».

-  Улаштовуйте собі періоди тиші, медитацій, «утечі від світу». Іноді відволікайтеся від годинників, календарів, вимог світу.

-  Прийміть власне минуле.

-  Виявляйте до себе співчуття.

-  Запитайте себе: як на цю ситуацію подивилася б дитина? Або хтось, кого не обходять особисті амбіції та конкуренція?

-  Спробуйте повернути собі зачудування життям. Плекайте в собі відчуття нескінченності можливостей, почуття захоплення, зачудування.

-  Бути доброю людиною в цинічному світі не соромно.

-  Не можна недооцінювати здатності окремої людини до впливу на світ. Не забувайте: одна свічка осяває всю печеру.

-  Для того шоб повернути собі справжню гідність і гордість, намагайтеся нічого не приховувати, не залежати від визнання. Будьте щирим і відвертим.

-  Не забувайте: у казці варто було одній дитині сказати: «Король голий!», щоб усі це побачили.

-  Нікому не дозволяйте навʼязувати собі жодну роль.

-  Не приховуйте, що чогось не знаєте.

-  Якщо почнете помічати за собою егоїзм, зверхність, марнославство чи пиху, пригадайте, на що схожі інші зверхні марнославні люди. Хочете бути, як вони? Ставитеся до себе аж так серйозно?

-  Подовгу будьте поряд із малюками. Вони ближчі до Б-виміру.

-  Погляньте на своє життя з погляду людини, що житиме за 100 чи 1000 років.

-  Уявіть, що вам лишилося жити один рік.

-  Погляньте на знайому людину чи ситуацію так, неначе зіткнулися з нею вперше.

-  Погляньте на ту саму людину чи ситуацію, немов востаннє. Уявіть, що ця особа помре й ви її більше не побачите. Що відчули б, про що шкодували б?

-  Уявіть, що помираєте або приречені на страту. Уявіть, як прощаєтеся з тими, кого любите. Що ви сказали б кожному з них? Що зробили б? Що відчули б?