Ілля Філіпов, 29, не схожий на невдаху. Він є засновником та СЕО платформи онлайн-освіти EdEra, яка на українському ринку друга після Prometheus за аудиторією та кількістю курсів. Їх пройшов кожен третій український учитель для підвищення кваліфікації. Біля 40% курсів розроблені на замовлення бізнесу. У 2020-му український Forbes заніс його до списку «З0 до 30». Тож ви ніколи не здогадаєтеся, що кілька років тому Філіпов опинився на межі психічного колапсу.
Це був нетиповий, як розповідає підприємець, для нього стан. «Якщо до цього траплявся, наприклад, касовий розрив, я швидко збирав волю в кулак й ухвалював рішення або шукав нові проєкти, – розповідає він. – А тут сталося так: є кризова ситуація, я приходжу на зустріч із менеджментом, розумію, що не маю сил діяти, і просто спостерігаю». Філіпов лаяв себе за бездіяльність, доки борги його стартапу не досягли 1,1 млн грн.
Психотерапевт призначив підприємцю антидепресанти. Після двох тижнів Філіпов «ожив», узявся до роботи, а за місяць повернув борги. Урок він засвоїв: треба більше делегувати.
CEO компанії «Спецтехоснастка» Володимир Лемперт не радить ставати підприємцем, якщо не маєш до цього пристрасті. «Входите в бізнес молодим, пролітає життя, виходите (не кожен доживає) стариганом, – пише він у своєму Facebook. – Варто йти, лише якщо не можете без високого ризику, постійної невизначеності, без драйву, без поразок та іноді перемог».
Бути підприємцем означає бути на межі. Високий рівень відповідальності та стресу, непередбачуване бізнес-середовище та політична ситуація, а ще проблеми у компанії чи родині, зокрема розлучення, найчастіше сприяють психічним розладам. Власники схильні ідентифікувати себе з компанією та командою, і тому часто гублять «я». «Вони часто кажуть «ми». І цим стирають межі між «я» та «ми», – каже психолог і консультант з управління Павло Ковальський.
Бізнесмени недосипають, а вільний час віддають справі життя. Чим обертається така самопожертва? Високою вразливістю до ментальних хвороб. Психолог і психіатр із Каліфорнійського університету Майкл Фріман опитав 335 американців, серед яких було 242 підприємці, і з’ясував, що останні значно частіше стикаються з ментальними розладами, ніж звичайні люди. 72% підприємців визнали, що мають проблеми з ментальним здоров’ям: 49% жалілися щонайменше на один психічний розлад, а 18% – мали три та більше розладів.
Переважно, за словами Ковальського, бізнесмени страждають від депресії. За нею ідуть синдромом порушення активності та уваги, тривожні розлади та біполярний афективний розлад. Ці стани мають руйнівну силу, але їх можна приборкати. І навіть використати.
ДЕПРЕСІЯ
У квітні 2019-го Владислав Тисленко, колишній власник студії з разробки hardware продуктів Concepter, а тепер партнер венчурного фонду SMRK VC Fund, святкував незвичайне свято – перемогу над депресію. Її появі у 2018-му передувало кілька причин. Перша – негаразди у компанії: фінансові складнощі доповнив вихід партнерів. Другою Тисленко, 32, вважає те, що він закинув своє хобі – біг на витривалість (серед іншого він брав участь у марафоні у Сахарі на 240 км). Його почали переслідувати суїцидальні думки – один із головних проявів депресії.
Людина у пригніченому настрої або кричить про допомогу або навпаки, намагається сховати себе від зовнішнього світу, пояснює Ковальський. «У якийсь момент я почав досить швидко втрачати впевненість у собі», – наводить ще один із симптомів депресії Філіпов. У нього посилювалися переживання перед ухваленням рішень, зустрічами або публічними виступами. «Я спочатку заперечував, говорив собі: «Чого ти нервуєш?», – розказує він. – Але потім помітив хвилювання навіть без приводу». На його думку, ці порушення виникли через так звані гормональні гойдалки. Простими словами – періоди, коли все сприймається як або дуже добре, або дуже погане. «Це пастка, у яку потрапляєш і гойдаєшся, хоча спочатку відчуття нормальні», – описує Філіпов.
Ілля Філіпов, засновник та СЕО платформи онлайн-освіти EdEra. Фото Анна Наконечна
У депресивному стані важко концентруватися на будь-чому. Філіпов дійшов до стадії, коли йому було важко сприйняти одну сторінку тексту. Поряд із цим іде ще низка саморуйнівних процесів: відчай, апатія, нездатність тішитися тим, що зазвичай приносило задоволення, порушення сну та апетиту.
Такі зміни у поведінці атакують мотивацію. «Хочеться у стресі собі сказати, що більше не працюватимеш із партнерами, які не виправдали твоїх очікувань, і взагалі все буде не так, як раніше, – пояснює засновник і керівний партнер венчурного фонду AVentures Capital Андрій Колодюк, 50. – Але у моїй справі – інвестора й підприємця – стрес завжди буде, і це треба просто прийняти». Колодюк, який заснував понад 10 компаній в IT, телекомунікаціях, інтернет- і медіасферах, майже за 30 років підприємництва потрапляв до безлічі стресових ситуацій. Одного разу непорозуміння з партнерами довело його до депресії. Вийшов із неї через необхідність терміново ухвалювати рішення з інших проєктів. «Готуйтеся не до марафону, а до спринту, – радить Колодюк молодим колегам. – Бо підприємництво – це марафон із сотнями спринтів».
СТРЕС
В Ірини Горової, 43, співвласниці продюсерського центру Mozgi Group, за 12 років підприємництва не було затяжних депресій. Свою стресостійкість бізнесвумен пояснює попереднім досвідом роботи у банківській системі: вона працювала у підрозділі VIP-клієнтів Надра Банку, звідки перейшла на менеджерську посаду в Platinum Bank. «Там була більша відповідальність: чужий бізнес, великі клієнти, короткі терміни, – каже Горова. – Ці 10 років мене загартували, там було більше стресу, ніж у шоу-бізнесі». Але розважальна сфера виснажлива, вона дає емоції і водночас висмоктує їх.
Із першим стресом Горова зіштовхнулася через рік після запуску бізнесу. «Це стан, коли компанія росте, а ти не знаєш, що робити», – пояснює вона. Стрес керівника, який у стартапах водночас і власник, переноситься на компанію. Як наслідок продюсерський центр Горової трусило з 2009-го по 2011 роки. У якийсь момент вона затямила, що не в силі все пропускати через себе, і почала більше делегувати. Тепер вона радше зосереджується на питаннях стратегії, а тактичні завдання намагається делегувати підлеглим.
Стрес підстерігає підприємців на різних циклах розвитку бізнесу. «Кожен новий етап – це підвищене хвилювання», – розмірковує Ковальський. Стартап, за його словами, вимагає концентрації уваги й активності власника. З досвіду Горової, на цій стадії стрес незначний. «Але у міру зростання ти неначе капусточка обростаєш листочками і трансформація божевільна, – каже вона. – Зростає не лише нервозність, а й відповідальність, і жорсткість змінюється».Це не означає, що стрес виникає тільки при переході від етапу до етапу. Цей стан власникам знайомий і у періоди, коли компанія не розвивається, каже Ковальський.
Вадим Синжерецький, співзасновник платформи для пошуку репетиторів BUKI, помітив, що його рівень стресу після заснування компанії підвищився. Це пов’язано з постійним станом невизначеності у початківців. «Коли підіймаєш раунди інвестицій, не знаєш, чи вдасться, чи вистачить грошових запасів компанії при її поточних та запланованих витратах», – каже він.
За три роки після старту перед Синжерецьким постав вибір, чи продовжувати проєкт, який ледве покривав операційні кости. Основними подразниками, за словами підприємця, були сильна апатія та роздратованість, у голові виникали думки: чи правильно ми все робимо? А можливо, цього взагалі не треба? «Ми зціпили зуби й пересилили себе», – пригадує він. Проєкт почав рости, й це додало драйву.
ПІЗНАЙ СЕБЕ
Зміна ставлення до стресу – найкращі ліки. Підприємець має підходити до нього як до челенджу, в якому потрібно знайти рішення, каже Ковальський. Колодюк упевнений, що стрес – професійна складова підприємництва, яка відкриває сплячі можливості. Його особистий спосіб використання стресу – робота уві сні. «Мій організм працює на розвʼязання проблеми або приходять думки щодо нових продуктів», – розповідає він. Важливо змінити фокус із минулого на теперішнє та прийняти ситуацію. «Ти купуєш досвід, який можеш застосувати в інших проєктах чи проблемах», – пояснює Колодюк.
Головне – не заганяти себе у квадрат неіснуючих можливостей думками про власну некомпетентність. Намагаючись позбутися цього почуття, потрібно налаштувати в собі внутрішній залізний щит та бігти вперед, каже Горова.
Декому допомагає медитація. У складні періоди Горова медитувала двічі на день – зранку та ввечері. «Відбувається якийсь синтез у голові, наче звільняється місце, й ти бачиш розвʼязання», – пояснює вона. Тисленко, медитуючи, розвив навичку самоспостереження. «Емпатія у бізнесі – важлива річ, – каже він. – Підприємцю потрібно побудувати бізнес-процеси, команду, а краще розуміння себе допомагає розуміти інших». Подолати депресію йому також допомогло ведення щоденника. Цією практикою Тисленко користується досі. Щодня він конспектує свої думки, відчуття та ситуації, які аналізує, запитуючи себе, що цьому передувало і чи правильно він діяв. «Ти розбираєшся в думках, і після цього стає зрозуміло, що з тобою відбувається», – пояснює Тисленко.
Владислав Тисленко, засновник компанії Concepter. Фото David Paul Morris/Bloomberg via Getty Images
Напругу, яка накопичується, Колодюк вивільняє практикою плавання з дельфінами у відкритому морі чи океані.
Іноді допомагає спонтанний вихідний. Це дає змогу під іншим кутом поглянути на проблему і знайти розвʼязання, оскільки мозок перезавантажився.
Більшість співрозмовників Forbes хоч раз зверталися до психологів, психотерапевтів чи психіатрів. Філіпов практикував когнітивно-поведінкову терапію. За словами підприємця, це допомогло йому формувати позитивні нові очікування замість налаштувань на невдачу. «Це робота над тим, що в тебе є зараз, – ділиться він. – Коли стадії складні, починають із банальних режимних речей, наприклад ходіння по годині на день». Нині впоратися з негараздами йому допомагають три спеціалісти: постійний та екстрений психотерапевти плюс психіатр. «Із психіатром раз на три місяці робимо check-up, аби не проґавити якусь проблему», – каже він.
Горова двічі проводила по 10 сесій із психологом. Це допомогло їй заглянути в себе й поставити собі чесні запитання. Синжерецький приходить до психолога за поглядом на ситуацію з боку та виявленням проблем на ранній стадії. Для подолання стресу ефективніше застосовувати фізіологічні методи, ніж психологічні розмови, радить Ковальський. «Організму все одно, думаєте ви чи говорите про стрес, – пояснює він. – Кількість гормону кортизолу, що виробляється корою наднирників, виділяється однакова».
Мінімізувати психічні розлади допомагає правильна система управління компанією. Підприємець має чітко визначити формулу росту, розвивати навичку моделювання організаційної структури та грамотно управляти фінансами. І максимально відійти від кризового менеджменту. «Модель «геній та 1000 помічників» неефективна, і буде пожежа», – попереджає бізнес-консультант Кирило Куницький. Без ладу в організації не буде ладу й у голові.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
