З початком вторгнення частина українських артистів поїхала у благодійні тури за кордон. У Північній Америці тисяча–дві глядачів – хороший показник, а витрати на тур стартують від $15 000 на концерт в одному місті. Як влаштована концертна індустрія для українців за кордоном та чи є шанс у локальних виконавців стати міжнародними зірками
Ігор Голубчик – засновник концертної агенції Resilience Entertainment. Його компанія організовує тури Північною Америкою для українських артистів, а він сам понад 24 роки працює в концертному бізнесі. Resilience Entertainment організувала концерти для Вєрки Сердючки, «Океану Ельзи», Тіни Кароль, «Бумбоксу», The Hardkiss, Monatik, Kalush Orchestra та інших топових українських виконавців.
З його спостережень, українським виконавцям раді переважно українці, які живуть за кордоном. Таких на концерти приходить 80%. У середньому на концерті українських виконавців тисяча-дві людей. Іноземні тури – інструмент збору на благодійність: артисти привозять з-за кордону сотні тисяч доларів на військові та гуманітарні потреби. Як працює концертна галузь у Північній Америці та які витрати передбачають тури українських артистів.
Інтерв’ю скорочене і відредаговане для ясності.
У середньому в Північній Америці ви проводите до ста концертів на рік. Якою була ця кількість до вторгнення?
До 24 лютого 2022 року ми робили приблизно 50–60 концертів. Їх стало більше з кількох причин. Перша – щоб постійно підтримувати український порядок денний і надихати. Щодня люди читають новини, це дуже депресивно, тому розрядки потрібні. На концертах ми бачимо сльози радості, бо на півтори-дві години люди змогли розслабитися, відчути себе в колі своїх.
Друга причина – до вторгнення ми не возили не топових артистів. Щоб бізнес був успішним, концерти повинні збирати людей. Для цього артист має бути популярним. З 2022 року ми почали возити й початківців, щоб люди отримували заряд енергії та донати.
Побільшало міст. Раніше ми не їздили туди, де можна зібрати максимум 300 людей. Це недостатньо для концерту. А зараз ми їдемо скрізь.
А кількість запитів на організацію концертів збільшилася?
Раз на два-три дні приходить заявка від когось із молодих артистів. До вторгнення ми казали їм: випускайте нові хіти ще рік-два, подивимося, як ви розвиваєтеся, і планували за 2–3 роки їхні концерти.
Наші артисти в Америці не збирають стадіони, вони збирають зали на тисячу-дві людей. «Океан Ельзи» може зібрати 5500–7000 людей у Нью-Йорку, наприклад. Це максимум.
Зараз на наших концертах 80% української аудиторії, 20% – американсько-канадської. Їх привели з собою українці або хтось прийшов за власним бажанням.
«Наші артисти в Америці не збирають стадіони, вони збирають зали на тисячу-дві людей», – каже Голубчик Фото надано пресслужбою
Які зали в Північній Америці збирають зірки інших країн та місцеві?
В українських гуртів такі ж показники, як у грецьких, польських чи сербських колективів. Вони менше концертів роблять, бо у них артистів менше, ніж у нас. У них 5–6 турів на рік різних артистів, а у нас – десятки.
Чи є в українських артистів шанс стати популярними у світі та Америці зокрема?
Завжди є. Але чи вийде у когось – побачимо. Важко стати зіркою в Америці з піснями українською, так само як і японською чи будь-якою іншою мовою. Наші артисти роблять офігенну музику – гарний саунд, пісні – і вони світового рівня за якістю. Просто це має бути хітово англійською.
Комусь із зірок це вдається?
«Океан Ельзи», Monatik, The Hardkiss. У The Hardkiss дуже добре виходить англійською, а «Океан Ельзи» навіть мають англомовний альбом. Та це складно, тому що ти знаєш, як стати зіркою в Україні та конкурувати з 20–30 артистами. А тут доведеться конкурувати з тисячами талантів.
Як змінювалася вартість організації турів упродовж вторгнення?
Нам жодного разу не сказали: «Не платіть, це ж на підтримку України». Причому ми просили не безкоштовно, а дати нам знижку, бо це благодійний концерт. У кількох випадках нам зробили знижки у тисячу–дві доларів. Це невеликий відсоток.
Скільки коштує організувати тур, приміром, на десять міст?
Залежить від кількості людей у колективі, типу групи – там живий звук від барабанщика, гітариста, клавішника чи просто включається трек, під який співає артист.
Середньостатистичний тур до 10 міст невеликого артиста, який збирає 300–400 людей в Америці, коштуватиме приблизно $150 000 – 170 000. Тобто приблизно $15 000 на місто. Це якщо у команді артиста, скажімо, п’ять людей.
Які гонорари отримують виконавці?
Сума гонорару стартує від $5000–10 000 і до досить серйозних грошей. Не можу усереднити. У мене була артистка, яка в першому турі працювала за $5000, в другому за $10 000, в третьому за $15 000, а потім за $40 000.
Як при цьому змінювалася кількість глядачів?
Спочатку 300–400 людей, в другому турі – 400–500, в третьому – 600–700 і потім знову 600–700.
Скільки в середньому коштує квиток на українського виконавця у Північній Америці?
Починаємо з $55–65, це ранній pre-sale. Потім піднімаємося на $75–85. У рідкісних випадках це може бути $110–135, але це на дуже великого артиста типу Вєрки Сердючки. На «Океан Ельзи» були квитки навіть по $200–220. Для України це дуже дорого, а в Америці ти можеш піти на маловідомого артиста за $25–30. А коли на великих артистів квитки виходять з адекватними цінами $75–95, їх тут же розкуповують і перепродають дорожче.
Квиток на великий концерт, баскетбол, американський футбол, хокей у найкращому випадку обійдеться в $1000. Коли мені потрібно було купити дітям квитки на Тейлор Свіфт, я шукав їх протягом кількох місяців. Найдешевші були по $800. І вона зібрала три стадіони.
В Україні часто обурюються через невеликі суми донатів виконавців, які виступають за кордоном. Яка сума донату з туру вважається хорошою?
Зібрати $100 000–200 000 за великий тур цілком реально. Якщо в Києві чи Варшаві можна зібрати арену, в Америці така кількість людей можлива лише в Нью-Йорку. Там на концерт українського виконавця може прийти більше двох тисяч людей, чи більше п’яти, як на «Океан Ельзи».
У нас, буває, люди донатять тисячі. Наприклад, приходять на концерти і за $5000–7000 купують український прапор із підписом Залужного. Плюс ті ж люди донатять і в Фонд Притули, і в United24, і ще в якийсь локальний фонд. У них не безрозмірні гаманці. Хоч би скільки зібрали – це окей. Артисти не заробляють мільйони, ми теж.
А як розподіляються дохід, отриманий після туру: скільки відсотків йде на благодійність, скільки вам, як промоутеру?
Спочатку ми дивимося, як нам покрити витрати по туру – готелі, перельоти, квитки, майданчики, звук, світло, артистів, харчування. Гроші, які залишаються, ми надсилаємо в різні фонди. Іноді це 100%, іноді 80%. У мене зарплати немає, я отримую її в іншій компанії.
Артисти мають свій гонорар, і його вони донатять, куди вважають за потрібне. Іноді ми донатимо, куди й артисти. Наприклад, із туру «Бумбокс» ми всі гроші віддали фонду Андрія Хливнюка.
Ви сказали, що багато українських артистів виступає за кордоном. Що роблять промоутери та самі артисти, щоб закордонна публіка не втрачала інтерес?
Популярний артист може їхати в тур раз на рік або півтора–два. Ми ніколи не привозимо артиста частіше ніж раз на рік. Так працює індустрія. Тейлор Свіфт не приїжджає до нас кожні три місяці, вона приїжджає раз на півтора–два роки.
Які три українські зірки зараз найбільш популярні в Північній Америці?
«Океан Ельзи». Це був топ і три роки тому, і п’ять. Важко виділити трьох артистів, тому що всі дуже стараються. Юлія Саніна з The Hardkiss, Андрій Хливнюк з «Бумбокс», Monatik, Kalush і Kalush Orchestra, Skofka. І молоді виконавці – Shumei, Yaktak. Я бачу, як їх зустрічають – їх просто обожнюють. Це не дуже великі концерти – приблизно на 300–600 людей. Але це непідробна любов до артиста – люди співають усі пісні разом з ним. Якщо я бачу таку любов на концерті – свою роботу вважаю виконаною.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
