Кампанії фонду Сергія Притули гримлять уанетом. Звернення засновника розходяться на меми, збори фонду викликають азарт і створюють відчуття спільноти. За пів року фонд перетворився на одну з найбільш ефективних мілітарних волонтерських організацій, залучивши понад 2 млрд грн.
Під п’ятиповерхівкою в центрі Києва, де знаходиться київський штаб фонду Притули, пів року не вщухає метушня. Жива черга з військових і машин шикується під дверима мало не з першого дня вторгнення. «Не уявляю, скільки сотень людей проходило тут за день», – каже Притула, 41.
Охоронець Петро першим зустрічає більшість гостей фонду та збирає історії про них. Наприклад, про хлопчика, що приніс 1500 грн монетами в банці. Збирав на свій день народження, але віддав військовим.
У найстрашніші ночі першого місяця війни співробітники фонду часто ночували в спальниках на другому поверсі. Коли в березні аптеки та продовольчі крамниці Києва працювали з перебоями, фонд ділився їжею та медикаментами з літніми людьми.
Одного вечора зателефонувала жінка. Вона і ще зо три десятка киян сиділа в підвалі без світла й електрики. «Набрали ліхтарів, павербанків, вискочили до них – навіть нарвались на ТрО», – розповідає Притула.
Спочатку пункт роздачі у штабі був стихійним. Військові розбирали все, що їм було потрібно. «Перші три тижні майже не пам’ятаю, – зізнається Притула. – Приходиш у фонд, тут хтось спить, тут розвантажують фуру, тут заходять люди і залишаються працювати на місяці».
За пів року фонд Притули перетворився на одну з найефективніших волонтерських організацій. За підрахунками Forbes, у червні 2022 року він був серед лідерів за зборами з-поміж найбільших фондів. Інший лідер списку, «Повернись живим», що працює на мілітарному напрямку з 2014 року, зібрав з 24 лютого по 24 серпня 4,2 млрд грн. Фонд Притули за це перід зібрав 2,1 млрд грн.
До 24 лютого фонд опікувався людьми з інвалідністю, сиротами, літніми людьми. Рішення перейти на військові рейки команда прийняла за декілька днів до вторгнення.
«Те, що інші робили роками, нам довелося зробити в межах місяця», – каже Притула.
Допомога по-дорослому
За тиждень до вторгнення фонд Притули «закрив» кілька гуманітарних проєктів: зокрема, облаштував спортивний майданчик школи-інтернату на Кіровоградщині. Великих грошей на рахунках фонду тоді не було, каже його директорка Анна Гвоздяр.
Рахунки швидко наповнились. С початку війни люди збільшили донати в десятки і сотні разів, каже Притула. «За 25–26 лютого перерахували десятки мільйони гривень, – підтверджує куратор військового напряму фонду Роман Сініцин. – Сергій за рік не збирав стільки, скільки почав збирати за дні». За лютий 2022 року фонду надонатили 38 млн грн, а в березні на рахунках було майже в десять разів більше — 348 млн грн.
Коли окупанти відійшли від Києва, команда Притули отримала можливість працювати за межами області й почала систематизовувати видачу допомоги. 25 березня відкрили гугл-форму для заявок від бійців. На 1 вересня фонд отримав понад 5700 облікованих заявок. Робота з ними виокремилась у самостійний напрям, одна з координаторік якого – Юлія Пижикова. «Ми закриваємо близько 30–40% заявок, – каже Сініцин. – Думаю, така статистика у всіх великих фондів».
Координатори фонду Притули переконуються, що автори заявок можуть літати на дронах, які замовляють, що в бригаді є звʼязківець, що військовим дійсно потрібні тепловізори. «Не можна віддати дрон за $300 000 людині, що не вміє пілотувати», – каже Пижикова. За день її відділ отримує близько 50 заявок.
Швидкість відправлення запиту залежить від багатьох факторів: іноді військові не відповідають протягом декількох днів. В оптимальному випадку на перевірку та формування посилки вистачає години.
Юлія Пижикова працює у фонді Притули з початку вторгнення. Вона – лінійна координаторка у відділі заявок
«Сильна сторона фонду Притули – оперативність», – вважає Влад Сорд (позивний Змій) із другого мотоциклетного батальйону 93 ОМБр. За словами бійця, на початку вторгнення його новостворений батальон був абсолютно «голим».
«Коли ми виїжджали на Ізюмщину, в нас було тільки те, що зібрали фонд Притули, «Повернись живим» та Євген Лір, – каже Змій. – Все, що є у батальона по зв’язку та техніці, забезпечили волонтери». Багі «Коновалець» та три дрони, які фонд Притули передавали батальйону Сорда, досі працюють для ЗСУ.
93-тя, за словами Сорда, має один із найнижчих відсотків втрат серед усіх механізованих бригад. «Ми добре аналізуємо потреби, а волонтери добре їх збирають, – пояснює Змій. – Це працює ідеально, як годинник».
У травні фонд Притули відкрив хаб у Дніпрі, щоб наблизитись до лінії фронту. Звідти екіпажі щодня вирушають на передову, охоплюючи Харківський, Донецький, Луганський, Запорізький, Херсонський та Миколаївський напрямки. В кур’єрській службі фонду працюють близько 15 людей.
Цей напрям курує Сініцин. Його команда спілкується з військовими, оцінює ситуацію на місці та масштабує заявки. «Буває, взвод просить тепловізор, – розповідає Сініцин. – Ми йдемо до комбата та просимо консолідувати потреби по кількох напрямах».
Фонд фокусується на безпілотниках, засобах зв’язку, оптиці, транспорті та тактичній медицині. Плани закупівель оновлюються щотижня. «У нас два пріоритети: вбити максимум ворогів та вберегти максимум життів наших хлопців і дівчат», – резюмує Сініцин.
До середини березня позицій було суттєво більше: від спідньої білизни та обмундирування до прицілів і генераторів. Зрештою волонтери звузили фокус. «Погано, коли військовий у джинсах і кросівках, але добре, коли він може побачити ворога вночі в тепловізорі або злетіти на дроні», – пояснює Пижикова. Форму та берці боєць купить сам – на відміну від тепловізійного коптера за €8000, додає Сініцин.
Окрім Дніпра та Києва хаби працюють у Перемишлі, Львові та Миколаєві. Фонд має партнерські волонтерські центри у Чернігові, Охтирці та Тростянці. Початковий режим «всі роблять все» теж змінився: виокремились відділи диджиталу, логістики, закупок, заявок, фінансів, бек-офіс. У роботі фонду задіяно близько 100 осіб.
Освіта заради життів
На першому поверсі штабу фонду знаходиться відділ тактичної медицини. Його працівники збирають аптечки з турнікетів, кровоспинних та знеболювальних засобів. Окрему поличку в кабінеті займає «Музей поганих турнікетів» – підробок на турнікети Cat і «Січ» та прилади, які не можна використовувати у випадку критичної кровотечі.
У травні фонд відкрив курси з тактичної медицини. Спочатку інструктори навчають військових надавати першу домедичну допомогу і тільки потім видають аптечки. «Просто дати людині аптечку недостатньо, – каже Притула. – Люди зазвичай уявлення не мають, що з тим усім робити».
«Якщо людина не вміє користуватись турнікетом або бандажем, в бою їм вони не знадобляться», – переконана Гвоздяр.
Група інструкторів складається із українців та американців: у локальних спеціалістів за спиною досвід АТО, у колег із США – війни в Іраку й Афганістані. «Тренінги пройшли вже понад 2000 людей», – підрахував Притула.
У травні у фонді виокремився напрям тактичної медицини. Волонтери не тільки роздають аптечки, а й проводять навчання з тактмеду.
Ще один «профільний» відділ – зв’язок і техніка. Його спеціалісти допомагають військовим на місці налаштувати складну техніку.
Одного разу бійці запросили у фонду пристрій вартістю близько $300 000, бо думали, що через його відсутність мають проблему зі зв’язком. «Наш звʼязківець поспілкувався з ними і зрозумів, що в них антени глушать одна одну, – розповідає Пижикова. – Їм було потрібно прибрати антену та придбати дуплексер за $7000».
Новоствореним батальонам не вистачає експертизи, додає Сініцин. Техніки фонду налаштовують для них ретранслятори, перепрошивають рації, налагоджують системи батальонного зв’язку. «Ми комплексно закрили потребу в захищеному зв’язку семи батальонам», – каже Сініцин.
На початку липня Сорд з командою пройшов в Ужгороді тренінг з управління безпілотниками М 30 Т Матріх. Це ще один проєкт фонду. «Ми повернемось з цим безпілотником і навчимо інших у батальйоні, – каже Змій. – Це взаємозамінність. Вона зараз дуже цінна».
В окремій кімнаті київського штабу зібрано електроніку. Її небагато порівняно з початком вторгнення: переважно техніка одразу пакується або вирушає на Дніпро
Країна волонтерів
На початку березня Анні Гвоздяр подзвонив військовий. У 2018-му він втратив ногу на війні. «Аню, я зламав протез, мені потрібна «нога», – почула Гвоздяр. Вона поклала слухавку та знайшла для друга нові протези за кілька хвилин.
Секрет фонду – у звичці волонтерити, вважає його директорка. Гвоздяр, Сініцин, Олексій Сіхарулідзе, Притула займаються цим з 2014 року. «В нас обширні контакти серед військових, – каже Сініцин. – Ці зв’язки дозволяють швидко верифікувати запити».
Але здебільшого команда Притули до війни займалася іншими справами. Їм довелось швидко опанувати мілітарне волонтерство. У перші дні вторгнення Сініцін малював для бек-офісу структуру армійських підрозділів. «Тепер вони можуть багато про що мені розповісти», – припускає він.
До 24 лютого Пижикова з чоловіком проєктувала житлові будинки та комплекси. З 26 лютого вони працюють у фонді. Пижикова – у відділі заявок, чоловік займається закупівлями.
«Всю інформацію про техніку та морально-психологічну підготовку ми здобули в цих стінах», – каже Пижикова. Своїм успіхом фонд, на її думку, зобов’язаний саме правильній комбінації людей. «Ми зібрали команду, яка хотіла допомогати», – додає Гвоздяр.
На думку блогера Ігоря Лаченкова, який долучився до зборів на проєкт «Народний Байрактар», фонд Притули від колег вирізняє персоналізація. Правильна команда склалась навколо харизматичного лідера. «Якщо люди дають гроші на фонд Притули, Притула має вибудовувати із суспільством комунікацію», – каже засновник фонду. Притула регулярно звітує про витрачені кошти у соцмережах: в нього 1,3 млн підписників на Facebook та понад 280 000 у Twitter.
Особиста відповідальність – не єдиний внесок засновника у фонд. «Він дуже творча людина, – каже Анна Гвоздяр. – Дуже часто ідеї з’являються саме від Сергія».
Засновник фонду Сергій Притула Фото Антон Забєльський для Forbes Україна
Антон Забєльський для Forbes Україна
Один із найвідоміших форматів, які використовував Притула, – аукціони. Картина Марії Приймаченко «Квіти виросли коло четвертого блоку», панама Олега Псюка та приз Kalush Orchestra з Євробачення сумарно зібрали $1,7 млн. Цю сторінку у фонді перегорнули, коли побачили, що аукціони стали занадто популярним інструментом.
Наступним великим проєктом став «Народний Байрактар».
«Це історія не про «Байрактари», а про об’єднання, – каже Сініцин. – Не знаю жодної людини, яка не закинула б хоча б 100 гривень». Притула намагався згуртувати навколо цієї справи якомога більше людей. «Мені було важливо, щоб чоловік, який сидить вдома та бачить у новинах, як наш «Байрактар» руйнує черговий російський катер, штовхнув жінку і сказав: «То ми вгасили», – каже він.
«Байрактар» дійсно виявився «народним»: найбільша кількість транзакцій припала на суми до 1000 грн. Проєкт зібрав 600 млн грн на чотири безпілотники. Вражена українською згуртованістю, компанія Baykar вирішила віддати три Bayraktar TB2 безкоштовно. На зібрані гроші Притула придбав супутник: фінська компанія ICEYE напряму надаватиме дані з власних супутників Міністерству оборони.
Багато проєктів фонду пробуджують відчуття залученості. У серпні підписники Притули могли за донати назвати баггі, що незабаром вирушили на фронт, та обрати напис для дула трофейного танка Т-72.
На п’ять-шість успішних кейсів є один неуспішний, каже Притула. Але найстрашніше в роботі волонтерів – не факапи чи критика, а новини про смерті, поранення та полон. «За вісім років я не звикла до втрат», – каже Гвоздяр.
Вона піднімає дух собі та команді історіями про врятовані життя: броньована машина захистила бійців від танкового залпу, завдяки дрону побратими знайшли пораненого бійця. «Зараз він живий та здоровий, – каже Гвоздяр. – Це і є ціна дрона».
Що далі
На початку серпня Притула оголосив про запуск Nest – проєкту з відновлення житла, зруйнованого війною. Nest розпочнеться з Макарівської громади на Київщині.
Модульні будинки зводитимуться на місці зруйнованого житла. «Українець ментально має пуповину, яка пов’язує його із землею», – каже Притула. Під час поїздки Київською областю він побачив жінку, що поралась на городі поруч із розбитою хатою. Це стало поштовхом до дії. Після Макарова фонд планує зайнятись відбудовою інших громад Київщини, Чернігівщини, Сумщини та Харківщини.
Nest – проєкт гуманітарного напряму фонду, що опікується переселенцями та людьми з прифронтової зони. В червні він перетнув позначку в 2000 тонн допомоги, розвезеної різними регіонами країни.
Краудфандингова кампанія для Nest орієнтована на Захід: там простіше зібрати гроші саме на гуманітарний напрям. Європейці й американці не звикли до цивільних ініціатив, що закуповують військове спорядження. В очах багатьох мілітарна благодійність – це збір грошей на вбивство.
Під час кампанії «Народний Байрактар» Притула роздавав інтерв’ю репортерам із США, Німеччини, Ірландії та Австралії. Метою було мотивувати іноземців жертвувати кошти для українських військових. Аргументація? «Долар, який ви жертвуєте на українську армію, береже десять доларів, які ви віддали б на біженців».
«Один американець сказав мені: «У нашому суспільстві це можна продати», – каже Притула.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
