Де у Чернівцях та Харкові XIX століття можна було придбати подарунки і прикраси для ялинки? У чиєму магазині на Хрещатику кияни купували іграшкових кіз, корів та півників у 1900 році? Як Україною почало ширитись різдвяне і новорічне шаленство – і як підприємці минулого відповідали на цей попит
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Законодавицею різдвяної моди та країною, із якої почалась зимова святкова лихоманка, антропологиня Дарʼя Анцибор називає США. У 1933 році компанія з доставки Sear почала випускати каталог товарів Christmas Book, повний шкарпетків для подарунків, прикрас та іграшок, штучних ялинок та електричних гірлянд. А коли мода на Різдво прийшла в Україну? Ще раніше за США, стверджує Анцибор. «Але через війни, голод і радянську окупацію в нас просто не було шансів продовжувати те, що так яскраво зароджувалося в XIX столітті», – пише антропологиня.
Книжка «Під подушку чи під ялинку» про те, як еволюціонували зимові свята в Україні
Анцибор дослідила традиції зимових свят із перших століть до сучасності і проаналізувала їхні найпопулярніші символи: святого Миколая та Санта Клауса, прикрашання ялинки та дідухи, подарунки та іграшки. Як в Україні звʼявилися попит і пропозиція на різдвяні атрибути і зародився святковий маркетинг – в уривку з книжки «Під подушку чи під ялинку», що вийшла у видавництві «Лабораторія».
***
– Різдвяний маркетинг в Україні – далеко не сучасне явище. Вже з 1830-х років у Київ, Одесу, Харків та інші великі українські міста завозили фабричні іграшки, які замовляли з-за кордону або з тодішніх імперських столиць. З часом з’явилися місцеві майстри, готові робити картонажі, коників, візочки для ляльок, музичні інструменти та іграшки на замовлення. У Києві з 1834 року цим зайнявся німецький ремісник Кордес, що потім переросло у справді прибуткову справу і власний магазин на Хрещатику.
Реклама фірми Кордеса за 20 грудня 1900 року, газета «Киевлянин» © Libraria
У «Київських губернських відомостях» від 15 січня 1855 року є замітка, яка підтверджує, що звичай з різдвяним деревом і подарунками вже був дуже поширеним, і питання було радше в достатку родини:
«Для дітей батьки з хоча б незначним достатком робили ялинку, прикрашаючи її стрічками й золоченими горіхами, цукерками та іграшками. Ми навіть чули, що в знаменитого нашого кондитера Розмитальського мало не вистачило ласощів для дитячих ялинок, а Кордес, який виписав іграшки з Петербурга, продав їх майже без залишку за 2-3 дні. Варто було пройтися Хрещатиком, щоб помітити турботи ніжних батьків, які поверталися від Кордеса на санчатах, звідки стирчали голови конячок, кіз, півнів, корівок, розписаних щедро рожевою фарбою рум’яних ляльок».
У багатьох сім’ях зберігалася традиція грудневих посиденьок, коли вся родина збиралася за одним столом, щоб змайструвати саморобні прикраси на ялинку. Причому про це згадують як у XIX столітті, так і вже на початку XX століття. Наприклад, режисерка й художниця Ніна Василенко згадувала, що до ялинки починалися готуватися за місяць. Купували картонажі, заготівки об’ємних фігур, канцелярські прилади, вату, борну кислоту, яка продавалася у вигляді блискучих пластинок, наче слюда. Вона була потрібна, щоб посипати іграшки з вати, створюючи сяйливий ефект.
Ті, хто не мав часу чи бажання на оздоблення, замовляли собі «ялинку під ключ». Маленькі й більші деревця з уже розвішаними солодощами, іграшками й свічками доставлялися вам додому у визначений час. Такі готові ялинки продавали в кондитерських ще з 1830-х. Звісно, це задоволення коштувало дуже дорого й було не всім по кишені, але попит створював пропозицію.
З 1840-х поступово з’являються маленькі штучні ялинки, але коштують вони все одно як крило ще не винайденого літака. Тоді ж підприємливі селяни підхоплюють ініціативу, рубають хвойні дерева й везуть їх у міста – так зароджуються перші стихійні ялинкові базари.
У 1870-х харківські газети майорять тематичними оголошеннями на Різдво. Судячи з них, ялинки тут – це річ, яка вже міцно ввійшла у святковий ритуал харків’ян. Прикраси до ялинок пропонують чайні магазини, бенгальські вогні — косметичні.
Реклама може допомогти зрозуміти, що обирали на подарунки: ковзани, біноклі, стереоскопи з картинками, чорнильниці, револьвери, краватки, манжети, спідниці, пеньюари, англійські й німецькі панчохи… Й усе це – з оголошення одної крамниці на Європейському базарі.
У оголошенні за 1869 рік пропонують придбати дуже нетривіальні штуки. Наприклад, у продажу є японські й китайські солдатики або зоотроп – пристрій, який у ті часи заміняв дітям мультики, створюючи ілюзію руху від швидкої послідовної зміни картинок.
У чернівецьких газетах було багато різдвяних оголошень від кав’ярень і кондитерських із пропозиціями придбати не лише десерти, але й ялинкові прикраси. Дуже зручно: зайшов попити кави, а вийшов зі струдлями і прикрашеною ялинкою.
Повсюдно в українських містах магазини дуже ретельно ставилися до вигляду вітрин, бо вже тоді розуміли, як від цього залежать продажі. Чимало дітлахів і дорослих радо споглядали вітрини в передсвятковий період. Доктор права Олександр Надрага згадував, як його вражали львівські вітрини на площі Ринок та на сусідніх вулицях сто років тому:
«Чого там не було на виставових вікнах?! І залізничка на шинах з льокомотивою, що її накручувалося ключем і ріхтерівські будівельні камінчики і маґічні ліхтарні, такі, що кидали ріжні образці на екран з малого обруса. І скриньки з усякими чародійними штуками, гри та забави».
На самі свята магазини зачинялися. З описів Павла Морозова можна дізнатися, що торгове життя в Одесі 1830-х років завмирало в перші три дні Різдва: «жодного водовоза, жодного пекаря», і деякі приїжджі потрапляли в неприємності, мусячи їсти суп із кренделями замість хліба. Навряд чи дуже смачно, але що поробиш: свята треба поважати і готуватися до них завчасно.
Окрім рекламних оголошень про те, які подарунки і в кого ви можете придбати, у газетах періодично можна було натрапити на різні цікаві поради, часто на сторінках «для жінок». Наприклад, ось кілька практичних порад зі львівської газети «Діло» за 1939 рік:
«Коли хочемо, щоб наша невеличка різдвяна ялинка залишилася якнайдовше свіжа і зелена і аби не опадали з неї шпилечки — поставимо її до більшої посудини з водою розмішаною наполовину з ґліцериною. Витримає так ялинка і місяць.
Щоб ялинка не загорілась, заки почнемо її прикрашувати скропимо її сильно рідиною з одної части фосфату, амонія (дістанемо в дроґерії) та десяти частин води.
Можемо вже купити свічечки, які не скапують воском, а як таких не дістанемо і нам таки кілька крапель воску впаде ка килим, то вичистимо його легко прикривши пляму бібулою та прасуючи гарячим залізком.
Діти наші мають ще старі забавки з якими не хотять розлучитись. Хочемо їх відсвіжити, а нераз старі забавки подару- вати на свята біднішим дітям. Легко їх відсвіжимо натираючи деревляні та металеві частини емайлевим ляком. Тим способом забавки не тільки відсвіжаться, але й продезинфикуються, крім того їх можна мити водою».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
