Найкращий на фоні. Найбільший український університет – Київський політех – балансує між минулим і майбутнім. І все більше програє міжнародним конкурентам /Фото Shutterstock
Категорія
Компанії
Дата

Найкращий на фоні. Найбільший український університет – Київський політех – балансує між минулим і майбутнім. І все більше програє міжнародним конкурентам

Київський політех імені Сікорського. Фото Shutterstock

У величезному парку на 120 га за 20 хвилин їзди від центру столиці розкинулося місто в місті – кампус Київського політеху. 33 навчальних корпуси, 20 гуртожитків, 25 000 студентів – більше, ніж у будь‑якому іншому університеті країни. КПІ готує інженерів, енергетиків, хіміків, технологів, зв’язківців, програмістів – усього понад сотню спеціальностей. У рейтингу 100 найкращих факультетів України 16 рядків – за КПІ. Ректор Михайло Згуровський, 71, має всі підстави називати політех головним технічним ЗВО країни

Політехнічний інститут імені імператора Олександра II засновано 1898 року. Серед основних його спонсорів були найбільші підприємці Російської імперії Нікола Терещенко і Лазар Бродський. Інститут мав розв’язати гостру проблему бізнесу – браку інженерних кадрів для індустріалізації, що набирала обертів.

За 100 з лишком років із КПІ вийшли десятки вчених і винахідників світового класу. У політеху навчалися авіаконструктор Ігор Сікорський, ракетники Сергій Корольов і Володимир Челомей, конструктор авіадвигунів Архип Люлька. Борис Патон, який упродовж 58 років очолював Національну академію наук України, теж випускник КПІ.

У списку мільярдерів КПІ донедавна був представлений лише одним іменем. У листопаді 2020 року Forbes оцінив статок засновника компанії Invenergy Майкла Польські у $1,5 млрд (Польські не ввійшов до найсвіжішого списку мільярдерів). КПІ закінчили п’ять засновників 30 найуспішніших українських стартапів, список яких Forbes публікує у цьому номері. Серед них Олександр Конотопський (Ajax), Олександр Косован (MacPaw), Ярослав Ажнюк (Petcube), Кирило Бігай (Preply), Роман Прокоф’єв (Jooble).

Життя вдалося? Не зовсім. Якщо у внутрішніх рейтингах політех оцінюється високо, то в міжнародних – не дуже, і тенденція невтішна. У престижному рейтингу QS World University Rankings КПІ стартував 2011 року першим серед українських вишів у діапазоні 501–550 місць. Але з 2018‑го опустився на 200 рядків униз, до 701–750 місць. У цьому рейтингу його наздогнав Сумський державний університет і впевнено обганяє Харківський національний університет імені Каразіна (450–501 місце).

Наскільки сильні позиції КПІ у науковому світі? За кількістю публікацій і цитувань у наукометричній базі даних Scopus його випереджають і Київський, і Харківський національні університети. Ще більше вражає відставання від центральноєвропейських політехів. Щоб оцінити ступінь наукового впливу викладачів різних вишів, дослідники використовують метрику Field‑Weighted Citation Impact (FWCI) компанії Elsevier.

Якщо рівень FWCI вищий за одиницю, отже, «вага» статті вища за середню, як порівняти з аналогічними роботами у тій самій галузі, якщо нижчий – роботи не дотягують до середнього рівня, констатує заступник директора Державної науково‑технічної бібліотеки України Сергій Назаровець. За результатами вимірювань за 2009–2019 роки КПІ з показником 0,60 поступається Празькому (1,20), Варшавському (1,10), Будапештському (1,00) і Бухарестському (0,85) технічним університетам.

Матеріали по темі

«Європейські університети мають у 10– 100 разів більше надходжень від наукових грантів, ніж КПІ», – констатує проректор з міжнародних зв’язків Сергій Сидоренко у своєму звіті за 2020 рік. Нічого дивного: понад 80% кафедр політеху не подають заявок на жодні міжнародні гранти. «Ми не навчилися продавати свої послуги», – резюмує Сидоренко. Частка студентів‑іноземців у КПІ – 1,8%, у Харківському університеті Каразіна – 20%.

Сповзання вниз у глобальних рейтингах, яке так турбує Сидоренка, питання не лише репутації, а й грошей. Що нижча позиція у рейтингах, то на меншу кількість бюджетних грошей має право претендувати навчальний заклад, каже колишній заступник міністра освіти Єгор Стадний.

Наразі бюджет КПІ рік від року зростає завдяки великому наборові студентів і особливим відносинам з державою, але втрата наукових позицій ставить цю модель під загрозу. З 2015‑го по 2021 рік бюджет КПІ зріс на 115%, до 1,8 млрд грн.

Багато це чи мало? Щоб оцінити можливості ЗВО створювати умови для навчання, Мінфін щорічно аналізує кошториси 170 університетів, визначаючи витрати з розрахунку на одного студента. У 2019– 2020 навчальному році показник КПІ дорівнював 79 073 грн. Це вище за середній рівень по країні – 56 000 грн, але у 15 ЗВО показники ще вищі, ніж у КПІ.

Ректор Михайло Згуровський керує КПІ з часів президента Кравчука. /Фото Андрій Скакодуб/УНІАН

Ректор Михайло Згуровський керує КПІ з часів президента Кравчука. Фото Андрій Скакодуб/УНІАН

Щоб залучити більше ресурсів і підвищити якість, КПІ потрібно перетворитися з українського університету на міжнародний, не втомлюється повторювати Сидоренко. Є кілька простих способів досягнення цього: декани факультетів мають заохочувати студентів подаватися на міжнародні гранти, а викладачам, які ведуть заняття англійською, варто підвищити зарплату. Словом, вивести програми КПІ на міжнародний ринок освіти. «Це швидко дасть вагомі економічні результати», – упевнений проректор.

Усі ці аргументи повторюються у звітах Сидоренка із 2017‑го по 2020 рік. Не змінюється і список проблем: низькі індекси цитування, незначна частка іноземних студентів, млява робота кафедр із міжнародними грантами.

Адміністрація політеху ніби не чує свого проректора. «Всі стимули для розвитку вони сприймають як зайві подразники, – говорить Стадний. – Навіщо намагатися отримувати міжнародні гранти, якщо твоєму вишу й так дають мільйони з держбюджету?» Згуровський не знайшов часу, аби відповісти на запитання Forbes.

У 2006–2015 роках Олексій Молчановський вів на факультеті інформатики та обчислювальної техніки курси з дискретної математики і штучного інтелекту. Після Революції гідності він носився з ідеєю додати курси політеху в освітній проєкт Prometheus, який запускав разом із друзями. На зустрічі з проректорами та деканами КПІ Молчановський переконував своїх візаві, що за онлайн‑курсами майбутнє, що вони стануть потужним інструментом для маркетингу КПІ і залучать мислячу молодь, зокрема і з‑за кордону.

«На мене дивилися скляними очима, – згадує Молчановський. – Що довше я там залишався, то більше переконувався, що мої зусилля нікому не потрібні». Нині він керує магістерською програмою Data Science в Українському католицькому університеті.

Ініціативних викладачів у КПІ завжди вистачало. У 2009 році почало мовлення Радіо КПІ. Його організував Геннадій Новіков, викладач філософії на факультеті соціології і права. Нащадковий КПІшник (батько пропрацював в інституті 40 років) Новіков набрав команду і почав випускати програми, які транслювалися через гучномовці на великій території політеху. «Один з проєктів, яким я пишаюся і який робить наша молодь, – це Радіо КПІ», – казав Згуровський 2012 року.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Гармонія тривала недовго. Незалежний погляд на речі почав дратувати «головний корпус», як у політеху називають адміністрацію. «Не приводьте тих і тих – це з’явилося вже напрікінці радіо, – описує сигнали з «головного корпусу» Новіков. – Згуровський викликав і говорив, що якісь дивні хлопці ходять до вас у гості». Результат? Новікова звільнили. Як вважає він сам, через програму, в якій ведучі іронізували над викладачами, котрі балотувалися до міськради.

«КПІ управляється людьми похилого віку, які стали гальмом для нормального розвитку», – резюмує Новіков.

«У нас дуже прогресивний ректор», – заперечує декан факультету біомедичної інженерії (ФБІ) Віталій Максименко. Факультет з’явився у 2004‑му як спільний проєкт із Медичним університетом імені Богомольця. ФБІ – гордість політеху. Тут викладають англійською професори з європейських університетів, а студенти вчаться за обміном в Іспанії та Японії. «Один із наших випускників після навчання в Південній Кореї подає документи на вступ до CalTech, ось пишу на його прохання характеристику на нього», – розповідає Максименко Forbes.

Як уживаються в одній організації готовність ризикувати, створюючи з нуля цілі факультети, і небажання йти в ногу з часом? «КПІ – це величезна гідра, де одна голова не знає, що робить інша, – пояснює аспірант Тартуського університету Дмитро Фішман, який у 2011–2015 роках разом із Молчановським організовував для студентів КПІ річну школу. – Якщо ви дістали дозвіл на щось у одного проректора, це ще не означає, що ви розв’язали питання. Ми натрапляли на спротив на кожному рівні адміністрування, все це забирало безліч ресурсів».

Головна проблема в управлінні політехом – відбір керівників за ознакою не професіоналізму, а лояльності, кажуть і Стадний, і Молчановський, і Новіков. КПІ необхідні відкриті конкурси на позиції деканів, прозора звітність, введення kpi для керівників кафедр. Останню ідею висловлюють не лише дисиденти з політеху, а й проректор Сидоренко.

Згуровський управляє політехом із квітня 1992 року – вважай, усю історію незалежної України, де за цей час змінилися шість президентів. При Кучмі він свого часу поєднував ректорство із посадою міністра освіти. Викладачам політеху платять удвічі більше, ніж в інших вишах. Таке правило для розрахунку держбюджету було запроваджено ще указом Кучми у 2004 році і діє донині.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Вибори ректора відбудуться у КПІ 2024 року. До цього часу ректорський стаж Згуровського перевищить 32 роки. На виборах у 2012‑му за нього проголосувало 96% трудового колективу, сім років по тому – 80%. «Кількість незадоволених зростає, вже прогрес», – іронізує Новіков. «Ректора обирає трудовий колектив, а хто буде у трудовому колективі – вирішує ректор», – пояснює електоральну механіку народний депутат Роман Грищук, який закінчив факультет біомедичної інженерії КПІ у 2012 році. Він вимагає від Згуровського надати інформацію про умови інвестиційного договору з компаніями, які будують багатоповерхівки на території політеху. «Мені відповіли, що це комерційна таємниця, – обурюється один зі «слуг народу». – Якщо моє звернення проігнорують, піду до президента і в прокуратуру».

У 2018 року журналісти телеканала «24» розповіли про нерухомість Згуровського у США і Чорногорії. Інформацію їм допоміг знайти студент КПІ Олександр Сависько. Після виходу програми його з політеху вигнали. Національне агентство з протидії корупції перевірило декларації Згуровського за 2016‑й і 2017 рік і доповіло: конфлікту інтересів немає, як немає і незаконного збагачення. Пресслужба КПІ підтвердила, що ректор мав доходи поза університетом, але тільки законним шляхом. Це були «роялті за його винаходи, виплати за освітню діяльність для великих вітчизняних та міжнародних компаній, – повідомляла пресслужба. – У різні роки його річний дохід коливався в діапазоні від $200 000 до $500 000, а у 2013‑му вони перевищили $1,6 млн». У 2020 році Господарський суд Києва зобов’язав телеканал спростувати свій матеріал і прибрати його з сайту.

•••

Сучасний університет – це не лише про фундаментальні дослідження, а й про взаємодію з бізнесом. Як із цим справи в політеху?

IT‑компанія GlobalLogic у 2020 році обладнала в КПІ лабораторію вбудованих комп’ютерних систем. Попит на таких фахівців зростає, а університети готують їх недостатньо. Засновник Ajax Конотопський інвестує в обладнання для кафедри акустичних та мультимедійних електронних систем. «Ноосфера» Макса Полякова, який володіє космічною компанією Firefly, підтримує Інститут аерокосмічних технологій, Cisco і Siemens – кафедру автоматизації на теплоенергетичному факультеті. IT‑компанія MacPaw Олександра Косована спонсорує олімпіади університету.

Матеріали по темі

Наскільки продуктивною є така співпраця бізнесу й університету?

«Чимало із так званих лабораторій – це просто комп’ютерні класи», – каже випускник КПІ Рон Фрідман, 26. Після навчання в КПІ він запустив медтех‑стартап Mawi і намагався налагодити співпрацю з альма‑матер уже як підприємець. «90% спільних проєктів інституту та бізнесу – ініціатива самого бізнесу, який бігає за деканами та проректорами і просить», – розповідає Фрідман. Користі від таких ініціатив, на його думку, мало, керівники кафедр або факультетів не можуть гарантувати, що гроші, котрі бізнес витрачає на поліпшення освіти в КПІ, принесуть якусь користь. Навіть платні дослідження Фрідманові простіше замовити університетам у Швейцарії або Нідерландах, ніж у КПІ.

Інший широко розрекламований проєкт – школа стартапів Sikorsky Challenge, яку підтримують Поляков і Сергій Тарута. Щороку сотні студентів подають туди свої проєкти, що в підсумку? «Ця історія рухається не так добре, як хотілося б, – визнає засновник школи Ігор Пеєр. – Екзитів ще немає». Одна з небагатьох реалізованих ідей – компанія CamTouch, що випускає інтерактивні дошки для шкіл. Перші розробки свого продукту засновник стартапу, випускник КПІ Андрій Коноваленко, захищав у Sikorsky Challenge. «Наша мета – залучити великий бізнес»,– говорить Пеєр.

Освіта в політеху не відповідає запитам бізнесу, радикально твердить Фрідман. Конотопський та інші бізнесмени, старші за віком, дипломатичніші. «Чому ми дійшли до КПІ? Ми задумалися, як можна найняти 1000 інженерів на рік, – пояснює засновник Ajax. – І зрозуміли, що ніяк. Тільки виховувати». «Український ІТ‑ринок відчуває сильний дефіцит талантів, – каже координатор університетської програми GlobalLogic Євген Сакало. – Ми зацікавлені в тому, щоб випускників ставало більше, а їхні знання та навички були якіснішими».

«На тлі інших українських ЗВО політех справді найкращий, – визнає Фрідман. – Якби я знову обирав, куди вступити, то знов подав би документи в КПІ». Київський політех живе своїм життям, але при цьому він усе одно «дуже ефективно виховує технарів, а що вже робити з цією технічною базою – питання трендів», – говорить Конотопський.

Якби КПІ був відкритішою структурою, бізнес вкладав би в нього значно більше, упевнений Стадний.

А тим часом великий бізнес шукає свої підходи до модернізації технічної освіти. У березні 2021 року про створення приватного політеху оголосила компанія СКМ найбагатшого українця Ріната Ахметова: «Метінвест Політехніка» буде побудована в Маріуполі і прийме перших студентів у вересні 2022 року. Структури Ахметова колись співпрацювали і з КПІ (ДТЕК дарував обладнання трьом різним кафедрам), однак більш масштабний освітній проєкт вирішили запустити самостійно.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Головний номер року вже в продажу

Головний номер року вже в продажу

Рейтинг 100 найбагатших українців